Ухвала суду № 32902435, 06.08.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бойко М.І.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року справа №805/6159/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., за участі секретаря судового засідання Братченко О.В., представників позивача Сластунова К.Б., за довіреністю від 01.07.1013 року, Непотачової Л.О., за довіреністю від 01.07.2013 року, представників відповідача Чирикіної Н.В., за довіреністю від 15.07.2013 року, Таранової Є.Г., за довіреністю від 01.07.2013 року, Гнелицької С.М., за довіреністю від 01.07.2013 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Горлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 р. у справі № 805/6159/13-а (головуючий І інстанції Бойко М.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Пантелеймонівський вогнетривкий завод" до Горлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. №0000051503,-

ВСТАНОВИВ :

29 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000051503.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 року позовні вимоги задоволені. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 19.04.2013 р. № 0000051503.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та зазначив, що наявні відхилення задекларованих ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» в рядку 12.1 декларації з ПДВ з наявною в базі АРМ «Митниця» інформацією про фактичне ввезення товару на митну територію України і застосування звичайних цін, вказує на те, що митна вартість сировини була вищою за договірну вартість, що, свідчить про заниження собівартості товару, що в свою чергу призвело до заниження ціни на реалізовану продукцію, що призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи викладені в апеляційній сказі підтримали, вважають, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» (далі ПАТ «ПВЗ») є юридичною особою, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.10).

Горлівською ОДПІ у період з 18.03.2013 року по 29.03.2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 05.04.2013 р. № 439/15-3/00191787 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень 2012 року.(а.с.14-37 т.1)

Відповідно до висновків ату перевірки позивачем на порушення п. 188.1 ст. 188, п.198.6 ст.198, п.201.12 ст.201 Податкового кодексу України ПАТ «ПВЗ» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і а сумою податкового кредиту (рядок 19 декларації з ПДВ): за липень 2012 року - на суму ГІДВ 2 593 536 грн., за серпень 2012 року - на суму ПДВ 802 167 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18 декларації з ПДВ): за липень 2012 року - на суму ПДВ 22 945 грн.. за серпень 2012 року - на суму ПДВ 25 015 грн.; на порушення п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України ПАТ «ПВЗ»: завищено суму бюджетного відшкодування, задекларовану на рахунок платника (рядок 23.1 декларації з ПДВ): за липень 2012 року - на 2 593 536 грн.. за серпень 2012 року - на 802 167 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ): за липень 2012 року - на 22 945 грн., за серпень 2012 року - на 39 724 грн., за вересень 2012 року - на 81 163 грн.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що вказаний висновок ґрунтується на наступному: 1) включення ПАТ «ПВЗ» до складу рядка 12.1 декларації сум ПДВ по митним деклараціям, які не відповідають наявній інформації в базі АРМ «Митниця», призвело до завищення податкового кредиту за липень - на суму ПДВ 2 600 912 грн., за серпень 2012 року - на суму ПДВ 776 907грн.» (стор.21 Акту); 2) за рахунок продажу товару по заниженим цінам ПАТ «ПВЗ» занижено податкові зобов'язання на суму: за липень 2012 року: обсяг оподаткування - 77847 грн., ПДВ - 15 569 грн.; за серпень 2012 року: обсяг оподаткування - 251 374 грн., ПДВ - 50 275 грн. (стор 19 Акту); 3) до закінчення судового оскарження рішення про коригування митної вартості імпортованої продукції у бік збільшення, неможливо підтвердити суми ПДВ заявлені до відшкодування по деклараціях за серпень-вересень 2012 року. Відповідачем зазначено, що включення ПАТ «ПВЗ» до складу рядка 12.1 декларації сум ПДВ по митним деклараціям, які не відповідають наявній інформації в базі АРМ «Митниця» призвело до завищення податкового кредиту. Відповідно до акту перевірки невідповідність за твердженням відповідача полягає в тому, що номери наданих позивачем до перевірки оригіналів митних декларацій не співпадають з номерами відповідних митних декларацій в базі АРМ «Митниця».

Позивачем на Акт перевірки від 05.04.2013 р. були надані заперечення від 11.04.2013 р. № 1854 (отримані відповідачем - 11.04.2013 р.), та додатково направлені заперечення листом від 16.04.2013 р. № 1935/04 (отримані відповідачем - 16.04.2013 р.).(а.с.56-67 т.1)

Листом відповідача від 16.04.2013 р. № 5971/10/15-313 надана відповідь на заперечення позивача до Акту перевірки від 05.04.2013 р., в якій відповідачем зроблений висновок про відповідність висновків Акту від 05.04.2013 р. вимогам чинного законодавства.(а.с.62-67 т.1)

На підставі висновків зазначеного акту перевірки та згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст.58, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2013 р. № 0000051503, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 395 703 грн., та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 848 925 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Пунктом 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

У відповідності із п. 6 ст.264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно акту перевірки п.2.3 оригінали імпортних ВМД у ході перевірки відповідачеві були надані. (т.1 а.с.15), але не були враховані в зв'язку з розходженням у номерах наданих позивачем митних декларацій з номерами митних декларацій в базі АРМ «Митниця»

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в оригіналі митної декларації працівниками митниці проставлений номер 700010000/2012/001799, проте як в базі АРМ «Митниця» зазначений номер 700010000/2012/011799. Аналогічні розбіжності також зазначені у всіх інших митних деклараціях, що перелічені в акті перевірки від 05.04.2013 р., а саме стосовно декларацій: № 700010000/2012/001955 від 17.07.2012 р. ,№ 700010000/2012/001956 від 17.07.2012 р., № 700010000/2012/001982 від 18.07.2012 р., № 700010000/2012/001989 від 19.07.2012 р., № 700010000/2012/002023 від 23.07.2012 р., № 700010000/2012/002024 від 23.07.2012 р., № 700010000/2012/002032 від 24.07.2012 р., № 700010000/2012/002030 від 24.07.2012 р., № 700010000/2012/002081 від 27.07.2012 р., № 700010000/2012/002082 від 27.07.2012 р., № 700010000/2012/002083 від 27.07.2012 р., № 700010000/2012/002085 від 30.07.2012 р., № 700010000/2012/001910 від 11.07.2012 р., № 700010000/2012/001891 від 09.07.2012 р., № 700010000/2012/002065 від 26.07.2012 р., № 700010000/2012/002067 від 26.07.2012 р., № 700010000/2012/002066 від 26.07.2012 р., № 700010000/2012/001819 від 03.07.2012 р., № 700010000/2012/002053 від 25.07.2012 р., № 700010000/2012/002140 від 06.08.2012 р., № 700010000/2012/002142 від 06.08.2012 р., № 700010000/2012/002202 від 13.08.2012 р., № 700010000/2012/002203 від 13.08.2012 р., № 700010000/2012/002227 від 15.08.2012 р., № 700010000/2012/002272 від 17.08.2012 р., № 700010000/2012/002274 від 17.08.2012 р., № 700010000/2012/002354 від 27.08.2012 р.

Згідно листа Східної митниці від 12.04.2013 р. № 11/2-27/4531 митницею здійснене митне оформлення товарів ПАТ «Пантелеймонівський вогнетривкий завод» в митному режимі «імпорт» за митними деклараціями: № 700010000/2012/001799 від 02.07.2012 р., № 700010000/2012/001955 від 17.07.2012 р. ,№ 700010000/2012/001956 від 17.07.2012 р., № 700010000/2012/001982 від 18.07.2012 р., № 700010000/2012/001989 від 19.07.2012 р., № 700010000/2012/002023 від 23.07.2012 р., № 700010000/2012/002024 від 23.07.2012 р., № 700010000/2012/002032 від 24.07.2012 р., № 700010000/2012/002030 від 24.07.2012 р., № 700010000/2012/002081 від 27.07.2012 р., № 700010000/2012/002082 від 27.07.2012 р., № 700010000/2012/002083 від 27.07.2012 р., № 700010000/2012/002085 від 30.07.2012 р., № 700010000/2012/001910 від 11.07.2012 р., № 700010000/2012/001891 від 09.07.2012 р., № 700010000/2012/002065 від 26.07.2012 р., № 700010000/2012/002067 від 26.07.2012 р., № 700010000/2012/002066 від 26.07.2012 р., № 700010000/2012/001819 від 03.07.2012 р., № 700010000/2012/002053 від 25.07.2012 р., № 700010000/2012/002140 від 06.08.2012 р., № 700010000/2012/002142 від 06.08.2012 р., № 700010000/2012/002202 від 13.08.2012 р., № 700010000/2012/002203 від 13.08.2012 р., № 700010000/2012/002227 від 15.08.2012 р., № 700010000/2012/002272 від 17.08.2012 р., № 700010000/2012/002274 від 17.08.2012 р., № 700010000/2012/002354 від 27.08.2012 р.

Також в зазначеному листі Східна митниця повідомила, що спірні митні декларації наявні в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби. (т.1 а.с.134-135).

Тобто матеріалами справи підтверджено, і не спростовано сторонами, що суми сплаченого позивачем податку на додану вартість, правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту, оскільки підтверджені митними деклараціями за липень 2012 року на суму ПДВ 2600911,68 грн. та серпень 2012року, копії яких приєднані до матеріалів справи.(а.с.70-133 т.1). Доказів наявності інших митних декларацій за вказаний період відповідачем не надано.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те що за раніше проведеними перевірками позивача згідно Довідки від 12.11.2012 р. № 1112/15-3/00191787 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці міх сумою податкового зобов'язання на сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунку платника у банку за серпень 2012 р.» та Акту від 17.12.2012 р. № 1262/15-3/00191787 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці міх сумою податкового зобов'язання на сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунку платника у банку за вересень 2012 р.» відповідачем було підтверджено право позивача на податковий кредит за зазначеними митними деклараціями та розбіжностей між їх номерами та датами в базі АРМ «Митниця» не виявлено. ( а.с. 170-186)

Отже, факт відхилення з наявною в базі АРМ «Митниця» інформацією про фактичне ввезення товару на митну територію України» відповідачем не підтверджено належними доказами.

За таких обставин висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту є не обґрунтованим та не відповідає обставинам справи.

Колегія суддів також вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України щодо заниження ціни товару, що реалізується, внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за липень, серпень 2012 року, з наступних підстав.

Як зазначалось вище, згідно п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Пунктом 1 Розділу ХІХ Податкового кодексу України визначено, що з 1 квітня 2011 року втрачає силу Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» крім п. 1.20 ст. 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року.

Відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

За правилами підпункту 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 цього Закону, у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

З акту перевірки вбачається, та було встановлено судом першої інстанції і не заперечувалось відповідачем при розгляді апеляційної скарги, що податковим органом під час перевірки договори на реалізацію продукції, укладені позивачем з контрагентами, не аналізувались, механізми ціноутворення, що застосовані у цих договорах, не досліджувались, розрахунків звичайної ціни, яка б мала бути застосована позивачем при проведенні спірних операцій не проводилось, дослідження собівартості товару який реалізовано не проводилось. Крім того з акту перевірки не вбачається, що відповідачем здійснювалось порівняння ціни продажу товару на території України який виготовлений з застосуванням імпортованої сировини з ринковими цінами на цей товар.

Колегія суддів зазначає, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними, жодною нормою законодавства не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

Оскільки відповідач не довів наявність на ринку такого товару або операцій з ідентичним або однорідним товаром, а інформація про ціну такого товару відсутня, то суд дійшов висновку, що звичайною є ціна, передбачена в договорі.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факти заниження цін реалізації товару є недоведеними.

На підставі вказаного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Горлівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 р. у справі № 805/6159/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 липня 2013 р. у справі № 805/6159/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 07 серпня 2013 року.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва