Постанова № 32901432, 06.08.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа № 909/431/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого: судді Бойко С.М.

суддів: Бонк Т.Б.

Марко Р.І.

при секретарі Томкевич Н.,

за участю представників:

від позивача: з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Авангард»

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.13(суддя Максимів Т.В.), в справі №909/431/13

за позовом приватного підприємства «Вікторія-Безпека»

до публічного акціонерного товариства «Авангард»

про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.13 задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Вікторія-Безпека» до публічного акціонерного товариства «Авангард» та стягнено з відповідача 421 904 грн. основного боргу, 13 299,13 грн. пені та 3% річних в розмірі 2 659,83 грн., а всього 437 862,96 грн. заборгованості за надані послуги по охороні згідно укладеного договору від 16.12.12 за №4231 між сторонами.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням відповідачем умов договору про надання охоронних послуг за №4231 від 06.12.12 щодо оплати вартості наданих позивачем послуг відповідачем.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.13 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свою апеляційну скаргу ПАТ «Авангард» обгрунтовує тією обставиною, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності заборгованості у відповідача перед позивачем. Окрім того позивачем не надано до господарського суду Івано-Франківської області, а судом не досліджено даних щодо кількості працівників охорони, які виконували обовязки з охорони ПАТ «Авангард» та правильність розрахунку оплати за надані послуги відповідно до умов договору.

Відповідач у справі, в обгрунтуванні доводів, покладених в основу апеляційної скарги, зазначив про те, що представнику відповідача не було надано можливості подати пояснення та заперечення з приводу заявленого позову.

В судове засідання представник відповідача не з'явився без поважних причин, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без його участі за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та пояснення представника відповідача на засіданні з його участю, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як правильно встановлено господарським судом Івано-Франківської області та підтверджується матеріалами справи: 06.12.12 між приватним підприємством «Вікторія-Безпека» (надалі - охоронне агенство) та публічним акціонерним товариством «Авангард» (надалі - Замовник) укладено договір №4231 про надання охоронних послуг (а.с. 13-24) та додаткову угоду №1 від 28.12.12 до договору про надання охоронних послуг від 16.12.12 №4231 (а.с. 25-27), відповідно до п. 1 якого охоронне агенство здійснює діяльність з організації та практичного здійснення заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності визначених замовником і належних йому будівель, споруд, територій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, переданих під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону (а.с. 26), з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх протиправних посягань щодо нього, припинення несанкціонованого замовником доступу до нього для збереження його фізичного стану та забезпечення здійснення володільцем цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, охоронне агентство зобов'язалося прийняти під охорону та здійснювати збереження та недоторканість майна шляхом здійснення фізичної охорони на охоронюваному об'єкті, а замовник, в свою чергу, - передати об'єкт під охорону та сплачувати за надані послуги на умовах і в строки, визначені договором.

Згідно п. 7.3 Договору №4231 від 06.12.12 сторони погодили, що загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 153720,00грн.(122976,00грн. згідно додаткової угоди №1 від 28.12.12).

Оплата щомісячної суми договору здійснюється до 10-го числа місяця, що слідує за звітним (п.7.4 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача в судовому засіданні, на виконання умов договору позивач в період з 06 грудня 2012 року по 30 квітня 2013 року надавав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 622944,00грн., що підтверджується наявними у справі актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000304 за період з 06.12 по 31.12.12, №24 від 31.01.13 за січень 2013 року, №56 від 28.02.2013 року за лютий 2013 року (а.с. 28-30), №88 від 31.2013 року за березень 2013 року (а.с. 62), №119 від 30.04.2013 року (а.с. 88).

Разом з цим, відповідачем у справі зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг згідно Договору були виконані лише частково на загальну суму 201040,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки банку про оплату за надані послуги(а.с. 52-61).

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за вказаним вище Договором станом на 16.05.13 в сумі 421904,00грн., що складається з різниці між сумою заборгованості та сумою часткової оплати за надані послуги.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно норми ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК покладено обов"язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з цим, стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано до місцевого господарського суду, а судом не досліджено даних щодо кількості працівників охорони, які несли службу по охороні майна Відповідача у справі, у зв'язку з чим наявні сумніви щодо правильності розрахунку оплати за надані послуги, скаржник у справі не подав належних та допустимих доказів, які спростовували б обгрунтованність нарахованої суми основного боргу.

При цьому, як вже було зазначено вище, факт надання послуг саме на зазначену суму підтверджується згаданими вище актами здачі-приймання виконаних робіт.

З огляду на наведене, вказані доводи скаржника, визначені як одна з підстав для задоволення позову є необгрунтованими та такими, що не можуть слугувати для скасування оскаржуваного рішення у даній справі.

За таких обставин, рішення господарського суду Івано-Франківської області суду в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основної заборгованості у розмірі 421904,00 грн є обгрунтованим та таким, що відповідає наявним у справі матеріалам та дослідженим доказам в їх сукупності.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.9 договору в редакції протоколу розбіжностей від 06.12.12 сторони узгодили, що за прострочення терміну розрахунків з охоронним агенством, передбачених цим договором, Замовник за кожен день прострочення платежу сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

З огляду на наведене, місцевий господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги ПП «Вікторія Безпека» про стягнення з ПАТ «Авангард» 2659,83грн 3% та 13299,13 грн. пені.

Щодо доводів відповідача про те, що судом не було надано можливості представнику відповідача надати пояснення та зеперечення з приводу заявлених позовних вимог у даній справі, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2013 року у даній справі, її розгляд було призначено на 23.04.2013 року.

Ухвалою від 23.04.2013 року розгляд справи було відкладено, у зв'язку з поданим представником Відповідача клопотанням, на 16.05.2013 року.

Як вбачається з ухвали від 16.05.2013 року у даній справі представник відповідача в судове засідання не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим її розгляд було повторно відкладено на 28.05.2013 року.

Згідно з ухвалою від 28.05.2013 року представник відповідача знову не з'явився в судове засідання та своїм клопотанням просив відкласти розгляд справи, у зв'язку з чим його було відкладено до 06.06.2013 року.

В судове засідання 06.06.2013 року відповідач також не забезпечив явку свого представника.

З огляду на наведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає про те, що відповідачем під час розгляду даної справи в суді першої інстанції було допущено зловживання наданими йому процесуальними правами, а прийняття судом рішення в судовому засіданні 06.06.2013 року зумовлене необхідністю дотримання встановлених процесуальних строків для розгляду справи.

При цьому, відповідач не був позбавлений можливості з'явитись у кожне із зазначених судових засідань та викласти свої правові позиції та заперечення.

Беручи до уваги вищевикладене, судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги у даній справі, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України слід залишити на скаржнику.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Авангард» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.06.13 у справі № 909/431/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя : Бойко С.М.

Судді : Бонк Т.Б.

Марко Р.І.

Повний текст постанови складено

06.08.2013 року