Ухвала суду № 32900290, 06.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 р.Справа № 2а-3261/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Фізична-особа підприємець ОСОБА_2 (позивач) просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 23.03.2012 №0005271702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 29109 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 7277 грн. 25 коп., №0005261702 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 34915 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 17457 грн. 50 коп. ФОП ОСОБА_2 не погоджується з прийнятими вищезазначеними рішеннями та вважає, що вони прийняті упереджено, необґрунтовано, без з'ясування фактичних обставин та з перевищенням службових повноважень. Відповідач при винесені рішення не взяв до уваги те, що ПК України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність податкової накладної та наявність господарської операції, чого ДПІ не заперечує. Позивач вважає твердження податківців щодо порушення позивачем п. 198.6 ст.198 ПК України безпідставним, так як у цьому пункті зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, не підтверджені податковим накладними, а при перевірці відповідач не заперечує про наявність податкових накладних та не визнає їх дефектними. Крім того, в акті відповідач підтверджує суму ПДВ, яка відображена в додатку №5 до декларації ПДВ за серпень та вересень 2011р. як у позивача, так і у ПП "Таврія - Пак". ФОП ОСОБА_2 правомірно було сформовано податковий кредит по господарським операціям з ПП "Таврія - Пак" у серпні та вересні 2011 року, оскільки таке право підтверджується податковими накладними, фактичним отриманими товарами та сплатою за товар в повному обсязі. Позивач також зазначає про завищення розміру штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 23.03.12 №0005261702.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи, сторони до суду не прибули.

Відповідно до ч 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін по справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.09.06, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Херсоні з 11.09.06, є платником ПДВ.

ДПІ у м. Херсоні прийнято 23.03.12 податкове повідомлення-рішення №0005271702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 29109 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 7277 грн. 25 коп. Рішення прийнято за висновками акту від 29 грудня 2011 року № 122/17-2/НОМЕР_1 документальної невиїзної перевірки податкової звітності з ПДВ ФОП ОСОБА_2 за період 01.08.11 по 31.08.11 по взаємовідносинам з ПП "Таврія-Пак" та рішення ДПС у Херсонській області від 22.03.2012 №1328/10/10-206 за результатами розгляду скарги платника податків.

ДПІ у м. Херсоні у висновках акту перевірки встановила, що ФОП ОСОБА_2 придбавав будівельні матеріали у ПП "Таврія-Пак", задекларував в декларації з ПДВ за серпень 2011 року суму податкового кредиту 29108 грн. 94 коп. від постачальника ПП "Таврія-Пак", декларація останнього за серпень 2011 року не визнана податковою звітністю.

Згідно інформаційної бази даних ДПІ у м. Херсоні ПП "Таврія-Пак" має стан платника "8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження. Згідно висновку ГВПМ ДПІ у м. Херсоні (від 18.11.11 №3457/26-316) та акту від 22.11.11 №67/15-2/35329385 про результати проведення зустрічної звірки ПП "Таврія-Пак" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2011 року встановлено: відсутність основних засобів у ПП "Таврія-Пак", відсутність працюючих осіб, при обстеженні податкової адреси ПП "Таврія-Пак": м. Херсон, вул. Нафтовиків, б. 15, офіс 409, ПП "Таврія-Пак" встановлено не було, направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження (17.11.11). Під час огляду приміщення (м. Херсон, вул. Нафтовиків, б. 15, офіс. 409) реєстрації ПП "Таврія Пак" встановлено, що відсутні жодні ознаки діяльності підприємства (вивіски з назвою підприємства та розкладом роботи). Під час бесіди з співробітниками, які займають сусідні офіси, встановлено, що за цією адресою вони нікого вже давно не бачили. Отримано пояснення від директора ТОВ "Гордне БРІДЖ" ОСОБА_3, яка повідомила, що 28.09.11 уклала договір про оренду приміщення з ПП "Таврія-Пак", проте після цього часу ніколи службових осіб підприємства ПП "Таврія-Пак" не бачила. Договір оренди укладався гр.-м ОСОБА_4, який відрекомендувався директором ПП "Таврія-Пак", а гр.-на ОСОБА_5, який на даний час займає посаду директора на ПП "Таврія-Пак", то це ім'я гр.-ка ОСОБА_3 вперше чує.

Гр-н. ОСОБА_7, який обіймав посаду директора на ПП "Таврія-Пак" до 28.09.11 відмовився від давання пояснень податковій міліції щодо діяльності підприємства, документообігу, механізму укладання договорів з постачальниками/покупцями, заповнення і подання звітності до ДПІ, виду та стану рахунків відкритих в банківських установах, обставин укладання договорів на придбання та реалізацію ТМЦ, ким саме та за яких умов були підписані.

Встановити директора ПП "Таврія-Пак" гр. ОСОБА_5 та відібрати від нього пояснення щодо ведення фінансово-господарської діяльності підприємства податкова інспекція не мала можливості у зв'язку із відсутністю за місцем знаходження підприємства, за даними АДС ВГІРФО УМВС у Херсонській області гр.-н ОСОБА_5 не значиться.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ПП "Таврія-Пак" встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

У висновку акту перевірки зазначено, що позивачем порушено ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків. Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. ст. 662, 655 та ст. 656 ЦК України. У результаті нікчемності правочинів порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України і як наслідок завищено суму податкового кредиту за перевіряємий період, що призвело до заниження податку на додану вартість у позивача.

Позивач також оскаржує прийняте 23.03.12 ДПІ у м. Херсоні податкове повідомлення-рішення № 0005261702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 34915 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 17457,50 грн., яке було прийнято за висновками документальної невиїзної перевірки поданої податкової звітності з ПДВ ФОП ОСОБА_2 за період 01.09.11 по 30.09.11 по взаємовідносинам з ПП "Таврія-Пак", результати перевірки викладено в акті № 123/17-2/НОМЕР_2 від 29.12.11, та за результатами розгляду скарги позивача до ДПС у Херсонській області (рішення від 22.03.2012 №1328/10/10-206).

Податкова інспекція у м. Херсоні виявила заниження податкового кредиту за вересень 2011 року на суму 34915 грн. 28 коп. за аналогічних підстав. В ході проведення перевірки було встановлено, що згідно з поданою ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2011 року, додатку 5 до декларації та за даними "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" значення рядку 17 декларації становить 159175 грн., в тому числі по ПП "Таврія-Пак" 34915,28 грн. Декларація з ПДВ за вересень 2011 року ПП "Таврія-Пак" має статус "Не визначено як податкова звітність".

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6).

За п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до абз. 8 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегією суддів з матеріалів справи вбачається, що ДПІ, приймаючи повідомлення-рішення, виходила з того, що зі змісту угоди і дій сторін угоди вбачається здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного включення сум ПДВ до податкового кредиту декларацій. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки не доведений факт реальності поставки.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що наявність у позивача належно оформлених податкових накладних, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, також погоджується з позицією суду першої інстанції, що надані позивачем докази не спростовують доводи податкової інспекції щодо відсутності реальності поставок товарів ПП "Таврія-Пак", хоч ці господарські операції супроводжувались оформленням певних документів. В даному спорі про необґрунтованість заявленої до відшкодування суми ПДВ свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то, відсутність у продавця будматеріалів - ПП "Таврія-Пак" майна, інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій продажу товарів, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, офісного приміщення, транспортних засобів. Підприємство не знаходиться за юридичною адресою, керівника підприємства ОСОБА_5 також не знайдено, він не зареєстрований у Херсонській області. Податкова інспекція не може дослідити бухгалтерські та податкові документи ПП "Таврія-Пак" через те, що ні підприємства, ні його власника та керівника не знайдено.

Колегія суддів вважає, що основною підставою для відмови в задоволенні позову суд вважає той факти, що декларації ПП "Таврія-Пак" за спірні періоди не були визнані податковою інспекцією податковою звітністю. Цю відмову в прийнятті декларації з ПДВ платник не оскаржив.

Податковим кодексом України встановлено сальдовий метод визначення податкових зобов'язань із цього податку. При цьому несплата податку до бюджету принаймі одним з учасників ланцюга по якому продається товар розглядається податковими органами як обставина, що виключає можливість формування податкового кредиту іншими учасниками. ПКУ встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. ПКУ покладає обов'язок позивача як покупця сплатити ПДВ в ціні придбання постачальнику, а останній має задекларувати цей податок в своїй декларації в розділі "податкові зобов'язання". Доказів того, що суми ПДВ, які позивач сплатив приватному підприємству "Таврія-Пак" в ціні придбання товарів, послуг, задекларовані останніми та надійшли до бюджету, немає. Податковий кредит позивача не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальника, оскільки податкова звітність постачальника не прийнята податковою службою. Сплата коштів відбувалась готівкою. Недекларування та несплата податку до бюджету одним з учасників ланцюга свідчить про відсутність надмірного надходження податку на додану вартість до бюджету та, виключає можливість формування позивачем податкового кредиту. Така особливість декларування та сплати податку на додану вартість встановлена законодавством, тому платник даного податку фактично залежить від легітимності поведінки продавця товару, якому він сплачує ПДВ в ціні товару.

Також колегія суддів зазначає, що у ФОП ОСОБА_2 відсутній об'єкт оподаткування податку на додану вартість операцій з підприємством-постачальником в розумінні п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України. Дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за серпень- вересень 2011 року про обсяги придбання та податкового кредиту з ПП "Таврія-Пак", є не дійсними.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо неприйняття посилання позивача на ст. 61 Конституції України щодо подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки підстава застосування штрафної санкції у розмірі 50 % нарахованого податкового зобов'язання встановлена ч.2 п. 123.1 ст. 123 ПК України, яку податкова інспекція не порушила, за вересень 2011 року встановлено повторність порушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 07.12.2012 року суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.