Постанова № 32900243, 31.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2013 року № 826/7172/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2012 №0010332250 та №0010322250

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26 листопада 2012 року № 0010332250 та № 0010322250.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, твердження податкового органу про невідповідність суми депозиту вказаного в Договорі № DU977/2011-1 банківського вкладу (депозиту) укладеного між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_2 30 листопада 2011 року та фактично внесеним вкладом згідно умов договору, що є наслідком отримання від вкладника безповоротної фінансової допомоги у розмірі 38 848 774,00 грн., яка не була включена в інші доходи Банку, чим допущено зменшення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств спростовується матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 31 липня 2013 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 09 листопада 2012 року № 1877/2250/20057663.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 24 вересня 2012 року № 5600/22-50, № 5601/22-50, № 5602/17-50, 5603/17-50, № 5604/22-60, № 560517-30 виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, згідно із пунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Публічним акціонерним товариством «Банк Національний кредит» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатом якої складено акт перевірки від 09 листопада 2012 року № 1877/2250/20057663.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.2.4. пункту 153.2 статті 153, пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року на загальну суму 91 488 455,0 грн., в т.ч. по періодах: 3 квартали 2010 року - 32 433 278,0 грн.; 2010 рік - 30 817 793,0 грн.; 1 квартал 2011 року - 33 991 162,0 грн.; . 2 квартал 2011 року - 40 783 512,0 грн.; 2-3 квартали 2011 року - 38 417 609,0 грн.; 2-4 квартали 2011 року - 25 594 634,0 грн.; 1 квартал 2012 року - 24 451 193,0 грн.; 1 півріччя 2012 року - 1 084 866,0 грн.

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.2.4. пункту 153.2 статті 153, пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року на загальну суму 116 761 896, 00 грн., в т.ч. по періодах: 3 квартали 2010 року -11 080 409,0 грн.; 2010 рік - 20 514 266,0 грн.; 1 квартал 2011 року -11 164 129,0 грн.; 2 квартал 2011 року - 8 647 620,0 грн.; 2-3 квартали 2011 року -15 525 101,0 грн.; 2-4 квартали 2011 року - 58 316 236,0 грн.; 1 квартал 2012 року - 10 878 335,0 грн.; 1 півріччя 2012 року - 26 767 264,0 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані наступним: перевіркою встановлено невідповідність суми депозиту вказаною в Договорі № DU977/2011-1 банківського вкладу (депозиту) укладеного між ПАТ «Банк Національний кредит» та ОСОБА_2 30 листопада 1 року та фактично внесеним вкладом згідно умов договору, що є наслідком отримання від вкладника безповоротної фінансової допомоги у розмірі 38 848 774,00 грн., яка не була включена в інші доходи Банку, чим допущено зменшення об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств; Банком на вимогу Відповідача не надано документи (ощадні (депозитні) сертифікати, корінці сертифікатів, реєстраційні журнали виданих сертифікатів, депозитні договори в тому числі й ті за якими проводилась видача ощадних (депозитних) сертифікатів), які підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, відповідно здійснити перевірку задекларованих Банком доходів та витрат за пасивними операціями не виявилось можливим, що свідчить про заниження інших доходів позивача в сумі 255 868 322,25 грн. та завищення процентних витрат у розмірі 194 440 568,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням від 26 листопада 2012 року № 0010332250 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.2.4. пункту 153.2 статті 153, пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України Публічному акціонерному товариства «Банк Національний кредит» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 128 582 280, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 116 761 896, 00 грн., за штрафними санкціями - 11 820 384, 00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням від 26 листопада 2012 року № 0010322250 згідно з підпунктом 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпункту 11.3.6 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 135.4.2 пункту 135.4 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 153.2.4. пункту 153.2 статті 153, пункту 138.2. статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України Публічному акціонерному товариства «Банк Національний кредит» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 91 488 455, 00 грн.

За результатом адміністративного оскарження, податкові повідомлення - рішення від 26 листопада 2012 року № 0010322250 та № 0010332250 залишені без змін, а скарга позивача від 15 лютого 2013 року - без задоволення (копія рішення Міністерства доходів і зборів України від 15 квітня 2013 року № 651/6/99-99/10-15 міститься в матеріалах справи).

Позивача не погоджується із такими висновками акту перевірки та вважає спірні податкові повідомлення - рішення таким, що підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

У зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року) так і після, розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року та норм Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що ПАТ «Банк національний кредит» (далі Банк) з однієї сторони, та ОСОБА_2 (далі - Вкладник) з другої сторони уклали Договір № DU977/2011-1 банківського вкладу (депозиту) від 30 листопада 2011 року.

Згідно пункту 1.1 укладеного Договору Вкладник передає, а Банк приймає від Вкладника на зберігання грошові кошти (далі - депозит) та виплачує Вкладнику суму депозиту та проценти на нього на умовах та в порядку, встановлених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1 Банк приймає від вкладника на зберігання грошові кошти в сумі 9 986 026,0 гривень (Дев'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят шість тисяч двадцять шість гривень 00 копійок) та видає Вкладникові ощадний (депозитний) сертифікат на пред'явника АКБ «Національний Кредит» серії НК-1 № 000102, номінальна вартість 48 834 800,00 грн., процентна ставка 19,0%, дата розміщення - 30 листопада 2011 року, дата погашення - 26 листопада 2012 року.

Депозит відкривається банком Вкладнику на період обігу Сертифіката до його погашення.

Відповідно до пункту 2.5 у випадку дострокового пред'явлення Клієнтом Сертифікату до погашення грошові копти сплачуються Банком Клієнту шляхом перерахування на поточний рахунок, відкритий у ПАТ «Банк Національний кредит» №26200042142001 в день пред'явлення оригіналу сертифікату, код банку 320702.

Матеріали справи свідчать, що між ПАТ «Банк національний кредит» (далі Банк) та ОСОБА_2 (далі Клієнт) складено акт приймання передачі сертифікатів від 30 листопада 2011 року до Договору банківського вкладу (депозиту Договір № DU977/2011-1 від 30 листопада 2011 року).

Відповідно до укладеного Акту прийому-передачі Банк передав, а Клієнт прийняв і оплатив сертифікат серії НК-1 № 000102, номінальна вартість 48 834 800,00 грн., процентна ставка 19,0%, дата розміщення - 30 листопада 2011 року, дата погашення - 26 листопада 2012 року.

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 30 листопада 2011 року, з особового рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 на рахунок ПАТ «Банк Національний кредит» № НОМЕР_2 «Короткостроковий ощадний (депозитний) сертифікат НК-1 № 000102» перераховано грошові кошти в сумі 48 834 800,0 грн., з призначенням платежу «Прийняття коштів на депозитний рахунок згідно угоди № DU977/2011-1 від 30 листопада 2011 року, що також підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1, відкритого в ПАТ «Банк Національний кредит» за період 30 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Відповідно до меморіального ордеру № 1738383 від 14 грудня 2011 року грошові кошти в загальній сумі 48 834 800, 00 грн. перераховано з рахунку ПАТ «Банк Національний кредит» № НОМЕР_2 «Короткостроковий ощадний (депозитний) сертифікат НК-1 №000102» на особовий рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1, з призначенням платежу «Виплата коштів згідно договору банківського вкладу № DU977/2011-1 від 30 листопада 2011 року в зв'язку з достроковим розірванням договору.

Податковий орган зазначає, що різниця між сумою депозиту, що зазначена в Депозитному договорі та сумою грошових коштів, фактично внесених на депозитний рахунок та в подальшому отриманих з нього громадянином ОСОБА_2 складає 38 848 774,0 грн., та є на думку відповідача безповоротною фінансовою допомогою.

Відповідно до підпункту 14.1.44. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк або на вимогу та під процент на умовах видачі на першу вимогу або повернення зі спливом встановленого договором строку. Залучення депозитів може здійснюватися у формі випуску (емісії) ощадних (депозитних) сертифікатів. Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства; для депозитів (внесків) до інших фінансових установ - державним органом, визначеним законом;

Пункт 1.1. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 р. N 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 р. за N 1256/8577 визначає, що вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.3. Положення сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до підпункту 135.4.2. пункту 135.2. статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід банківських установ, до якого включаються: процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком; комісійні доходи, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; позитивний результат за операціями з цінними паперами відповідно до пункту 153.8 статті 153 цього Кодексу; прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; позитивне значення курсових різниць відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу згідно з пунктами 159.2, 159.4 статті 159 цього Кодексу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів згідно з пунктом 159.5 статті 159 цього Кодексу; доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) згідно з пунктом 153.5 статті 153 цього Кодексу; дохід, пов'язаний з реалізацією заставленого майна; інші доходи, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші доходи, передбачені цим розділом.

При цьому, інші доходи відповідно до підпункту 135.5.4. пункту 135.5. статті 135 Податкового кодексу України включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (статті 1059 Цивільного кодексу України).

При цьому, статтею 1065 Цивільного кодексу України ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави вважати, що договір банківського вкладу, є реальним правочином та вважається укладеним з моменту внесення (зарахування) грошової суми на депозитний рахунок вкладника, при цьому, конкретний розмір залучених коштів підтверджується ощадною книжкою (сертифікатом) чи іншим документом, який відповідає вимогам, встановлених законом, іншими нормативно - правовими у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до підпункту 153.4.1. пункту 153.4. статті 153 Податкового кодексу України 153.4.1. з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з: отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів, у тому числі субординованого боргу, позик від інших осіб - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу; залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів (іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), або на інші строкові чи довірчі рахунки, розміщенням або наступним продажем боргових цінних паперів, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, а також основної суми депозиту (вкладу), або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку; залученням платником податку коштів або майна на підставі договору концесії, комісії, доручення, про відкриття рахунку у цінних паперах, про надання клірингових послуг за угодами щодо фінансових інструментів, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), договору щодо забезпечення виконання зобов'язань, а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності на такі кошти або майно, з урахуванням положень пункту 153.7 цієї статті; отриманням платником податку від Фонду соціального захисту інвалідів цільової позики на поворотній основі. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання Фонду соціального захисту інвалідів не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Як вбачається з платіжного доручення № 1 від 30 листопада 2011 року про перерахування ОСОБА_2 на депозитний рахунок 48 834 800,00 грн., ощадного (депозитного) сертифіката на пред'явника АКБ «Національний кредит» серії НК-1 № 000102 та висновків ревізора - інспектора, викладених в передостанньому абзаці сторінки 17 Акта перевірки. Позивачем на виконання умов договору №DU977/2011-1 банківського вкладу (депозиту) від 30 листопада 2011 року було залучено 48 834 800,00 грн.

За таких обставин, суд не погоджується із висновками податкового органу, що оскільки вкладником згідно договору банківського вкладу було перераховано 48 834 800,00 грн., Банком отримано безповоротну фінансову допомогу в розмірі, що становить різницю між задекларованою сумою депозиту та фактично внесеним вкладом та в зв'язку з цим занизив свої доходи.

До того ж, матеріали справи підтверджують, що податковим органом 22 та 29 жовтня 2012 року заявкою № 2 від 20 жовтня 2012 року та № 5 від 29 жовтня 2012 року, окрім іншого, запрошено ощадні (депозитні) сертифікати, що обліковуються на балансових рахунках 3320, 3330.

Посилання податкового органу на ненадання на вимогу відповідача документів (ощадних (депозитних) сертифікатів, корінців сертифікатів, реєстраційних журналів виданих сертифікатів, депозитних договорів в тому числі й тих за якими проводилась видача ощадних (депозитних) сертифікатів), які підтверджують показники, відображені Банком у податковій звітності, є необґрунтованим, оскільки я з вищезазначених запитів контролюючого органу в позивача взагалі не запитувались корінці сертифікатів, реєстраційні журнали виданих сертифікатів, депозитні договори в тому числі й тих за якими проводилась видача ощадних (депозитних) сертифікатів та акти прийому - передачі сертифікатів.

В свою чергу, не надання до огляду безпосередньо ощадних (депозитних) сертифікатів, які обліковуються на балансових рахунках 3320, 3330, позивачем зазначено, що у відповідності до статті 1065 Цивільного кодексу України вказаний документ підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Відтак, не надання запитуваних сертифікатів зумовлено їх фізичною відсутністю у Позивача, оскільки, вказані документи знаходяться у вкладників (володільців сертифікатів), а не в Банку, який залучив їх кошти.

Крім цього, обґрунтовуючи правову позицію, з якою погоджується і суд, позивачем зазначено, що у відповідності до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація про клієнта, операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди, є банківською таємницею, яку банк зобов'язаний зберігати.

Згідно статті 1076 Цивільного кодексу України Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта.

Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.

Статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками органам державної податкової служби на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків.

В свою чергу, підпункт 20.1.3. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України встановлює, що органи державної податкової служби мають право: одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки, у порядку встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність" та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, отримання органами державної податкової служби інформації, яка становить банківську таємницю та виходить за межі, визначені п.4 ч.1 ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» здійснюється лише з письмового дозволу клієнта, або за рішення суду.

Відповідно до підпункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Положення про організацію операційної діяльності в банках України № 254 від 18 червня 2003 року банки самостійно розробляють технології здійснення банківських операцій та визначають методи внутрішнього контролю за їх проведенням довідно до законодавства України. Організація операційної діяльності передбачає наявність документованих операційних процедур (правил) за всіма операціями, що здійснюються банками відповідно до законодавства України.

Згідно роз'яснень Національного банку України, викладених і листі №18-312/1742/3659 від 25 березня 2013 року, у відповідності до якого в контексті пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України та статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» посадовим особам органу державної податкової служби для проведення перевірки банку, за відсутності письмового дозволу клієнта або відповідного рішення суду, можуть надаватися для ознайомлення договори банківського вкладу (або їх копії) у порядку, який забезпечує збереження банківської таємниці (унеможливлює ідентифікацію особи владника).

Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача, що не надання до перевірки відповідачу договорів банківського вкладу, в тому числі й тих за якими проводилась видача ощадних (депозитних) сертифікатів, з інформацією, що надає можливість встановити особу вкладника, зумовлено їх не вимаганням (відповідна вимога в заявці № 3 від 23.10.2012р. - відсутня) та забороною встановленою ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а отже є правомірним.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94 - ВР встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9. пункту 5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, за результатом перевірки копії договорів в банківського вкладу з інформацією, що надає можливість перевірити правомірність віднесення витрат за вкладними операціями, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року № 0010332250.

При цьому, враховуючи, що судом встановлено відсутність порушень позивачем порядку нарахування податку на прибуток, наявність первинних документів, копій визначених договорів банківського вкладу з додатками, які підтверджують правомірність віднесення витрат за вкладними операціями, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби від 26 листопада 2012 року № 0010322250, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 91 488 455, 00 грн. також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року № 0010332250, № 0010322250 Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби .

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 12.08.2013.