Рішення № 32899316, 09.08.2013, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6194/13-ц

Провадження № 2/750/2126/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.08.2013 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Рахманкулової І.П.

при секретарі Сірій К.М.,

за участю представника позивача Мельникової В.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди,-

в с т а н о в и в :

позивач ПАТ «Чернігівоблбуд» звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому, збільшивши позовні вимоги згідно заяви від 24.07.2013 року (а.с.36-37), просить стягнути з ОСОБА_4 борг згідно договору оренди житла в розмірі 935 грн. 82 коп., в тому числі основного боргу 900 грн., пені - 29, 48 грн., інфляційних нарахувань - 0,45 грн., 3% річних - 5, 89 грн.

Обгрунтував позивач свої вимоги тим, що між ПАТ «Чернігівоблбуд» та відповідачем 03.01.2012 року укладено договір оренди кімнати АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_4 повинен щомісяця сплачувати орендну плату за користування приміщенням в сумі 150 грн. За 2012 рік відповідач повністю розрахувався згідно умов договору, проте у поточному році коштів за оренду не сплачував, у зв'язку з чим станом на 24.07.2013 року утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 900 грн., на які позивачем нараховано пеню згідно умов договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 3% річних та втрати від інфляції згідно ст. 625 ч.2 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на невідповідність умов договору оренди вимогам чинного законодавства, а також на те, що відповідач в усному порядку доводив до відома позивача про небажання продовжувати дію договору, а тому вимогу позивача про стягнення з нього орендної плати вважає безпідставною.

В судовому засіданні встановлено, що 03.01.2012 року між ПАТ «Чернігівоблбуд», якому на праві приватної власності належить приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1, та ОСОБА_4 укладено договір оренди житла. Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування житлове приміщення, а саме АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Згідно п.п.3.1, 3.2 договору плата за оренду приміщення за цим договором становить 150 грн. за місяць. Орендна плата вноситься орендарем шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця або внесення в касу товариства не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим періодом місяця.

Строк дії договору сторонами не обумовлений, проте п. 2.1 передбачено можливість припинення договору за згодою сторін.

На виконання умов договору оренди ОСОБА_4 сплатив позивачу 03.12.2012 року 1650 грн., а 20.12.2012 року - 150 грн. (а.с.11).

Позивач звертався до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди житла з тих підстав, що він суперечить чинному законодавству, а також моральним засадам суспільства.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.01.2013 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26.02.2013 року, відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання договору оренди житла від 03.01.2012 року недійсним.

Ухвалюючи рішення, суд мотивував його тим, що ПАТ «Чернігівоблбуд» є власником гуртожитку (приватна власність), розташованого по АДРЕСА_1, укладення 03.01.2012 року між власником і ОСОБА_4 договору оренди житла відповідало внутрішній волі учасників правочину, обсягу їх цивільної дієздатності та було вчинено в порядку та формі, встановлених законом.

Згідно ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з"ясуванню обставин справи: роз"яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов"язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства

Оскільки відповідач продовжує користуватися майном, що є предметом договору оренди і вказаний договір оренди житла у встановленому законом порядку не розірваний, його дія не припинена, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, яка утворилася станом на 24.07.2013 року в сумі 900 грн.

Крім того, п.6.1 договору оренди сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент заборгованості за кожен день прострочки.

За період прострочення виконання зобов'язання згідно умов договору позивачем станом на 24.07.2013 року нараховано пеню в сумі 29 грн. 48 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до умов п.6.1 договору оренди житла.

Крім того, позивачем відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України станом на 24.07.2013 року, у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем орендної плати, нараховано втрат від інфляції в сумі 0 грн. 45 коп. та 3% річних в розмірі 5 грн. 89 коп.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 360 - 7 ЦПК України, Верховним Судом України за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, прийнято ряд постанов, в яких сформульовані обов'язкові для усіх судів України правові позиції.

Так, у постанові від 15.11.2010 року №3-11 гс10 Верховний Суд України зазначив, що аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд знаходить підстави для стягнення 3% річних та втрат від інфляції з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобов'язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

У зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позов публічного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» заборгованість згідно договору оренди житла в сумі 935 грн. 82 коп. (дев'ятсот тридцять п'ять гривень 82 коп.)

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» 229 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.П.Рахманкулова