Ухвала суду № 32898328, 16.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 р.Справа № 816/2298/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Полтавакондитер» до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в л е н о:

У квітні 2013 року позивач, публічне акціонерне товариство «Полтавакондитер» (далі по тексту ПАТ «Полтавакондитер»), звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Полтаві) № 0005461503 від 18.04.2013 року, яким йому на підставі акта перевірки № 2023/15.3/00382208 від 09.04.2013 року у якому встановлені порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2013 року на суму 448.357,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 224.178,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Полтавакондитер», посилаючись на хибність висновків перевірки, проведеної відповідачем, щодо наявності фактів порушень підприємством положень податкового законодавства, викладених в акті документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Полтавакондитер» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2013 року від 09.04.2013 року № 2023/15.3/00382208 (далі по тексту - Акт перевірки).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року позовні вимоги підприємства задоволені, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0005461503 від 18 квітня 2013 року, стягнуто з Державного бюджету на користь ПАТ «Полтавакондитер» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2.294 грн.

Судове рішення вмотивоване тим, що позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідних податкових накладних, оскільки факту відсутності первинних документів відповідачем при перевірці не встановлено, будь-яких інших порушень при формуванні податкового кредиту не виявлено.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Полтавакондитер» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Полтаві проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ «Полтавакондитер» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2013 року, за наслідками якої складено Акт перевірки від 09.04.2013 року № 2023/15.3/00382208 (т. 1 а.с. 11-33).

За даними перевірки встановлено порушення платником податків: п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2013 року на суму 448.357 грн.

Вказаного висновку податковий орган дійшов з огляду на встановлене в ході проведення перевірки, а саме: позивачем подано до податкового органу заяву за грудень 2012 року про відмову постачальників надати податкову накладну в яких зазначено про відсутність реєстрації податкових накладних: ТОВ «Ільяс» - податкова накладна від 19.10.2012 року № 19 на суму ПДВ 7.231,25 грн.; ТОВ «Медиаплан» - податкова накладна від 30.11.2012 року №12 на суму ПДВ 361.260,07 грн. та податкова накладна від 30.11.2012 року № 11 на суму ПДВ 79.865,67 грн., а оскільки заява позивача зі скаргою на постачальників подані у іншому звітному періоді ніж той, у якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів\послуг та відповідно виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту покупця, ДПІ у м. Полтаві дійшло висновку, що дана заява не є підставою для включення до складу податкового кредиту за грудень 2012 року податкових накладених, виписаних ТОВ «Ільяс» - податкова накладна від 19.10.2012 року № 19 на суму ПДВ 7.231,25 грн. та ТОВ «Медиаплан» - податкова накладна від 30.11.2012 року №12 на суму ПДВ 361.260,07 грн. та податкова накладна від 30.11.2012 року № 11 на суму ПДВ 79.865,67 грн.

На підставі висновків вищезазначеного Акту перевірки ДПІ у м.Полтаві прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005461503 від 18.04.2013 року яким підприємству-позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року на суму 448.357,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 224.178,50 грн. (т. 1, а.с. 37)

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто за змістом вказаних норм, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Крім того, абзацом 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

У відповідності до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України, - податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції зазначає, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

Судом встановлено, що в результаті взаємовідносин з ТОВ «Ільяс» та ТОВ «Медиаплан» виписані податкові накладні на загальну суму 2.690.141,92 грн. в тому числі ПДВ 448.356,99 грн.

Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року податкова накладна №19, виписана ТОВ «Ільяс» 19.10.2012 року, позивачем фактично отримана 24.12.2012 року (т. 1 а.с. 192), податкова накладна № 11, 12 виписані ТОВ «Медиаплан» 30.11.2012 року, а отримані позивачем 01.12.2012 року (т. 1 а.с. 189, 190).

Проте, контрагентом позивача дані податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, в зв'язку з чим позивач позбавлений права на включення таких податкових накладних до податкового кредиту.

Разом з тим, Публічне акціонерне товариство «Полтавакондитер» подано до ДПІ у м.Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року та додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/ або) порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» до податкового кредиту за грудень 2012 року включено податкову накладну №19 від 19.10.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Ільяс» на суму ПДВ 7.231,25 грн. та податкову накладну №11 від 30.11.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Медиаплан» на суму ПДВ 79.865,67 грн., податкову накладну №12 від 30.11.2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Медиаплан» на суму ПДВ 361.260,07 грн. та відповідно, бюджетного відшкодування за січень 2013 року суму ПДВ у розмірі 448.356,99 грн.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за грудень 2012 року.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних документів, судом правомірно встановлено, що відображення господарської операції у податковому обліку здійснено позивачем відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Полтавакондитер» та приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги ДПІ у м. Полтаві і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2013 року по справі 816/2298/13-а - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22 липня 2013 року

Згідно з оригіналом: Л.В. Мельнікова