Ухвала суду № 32897540, 05.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року м. Київ К/9991/35095/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Острович С.Е.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2009 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р.

у справі №2а-4640/09/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мираж-2005»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мираж-2005» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р., позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.08.2009 р. №0003591510/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадовими особами податкового органу проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності позивачем, про що складено акт від 15.07.2009 р. №3853/15-10/33853478, яким встановлено несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2009 р. №0003591510/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2008 р. позивачем на адресу податкового органу було відправлено по пошті декларацію з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р. та заяву на ім'я начальника податкової інспекції про те, що 18.12.2008 р. посадовими особами контролюючого органу було усно відмовлено в прийнятті податкових декларацій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки, зроблені податковою інспекцією в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованими та факти порушень вимог чинного законодавства з боку позивача при подачі податкових декларацій відсутні.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій застосованих спірним рішенням, став висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасне подання позивачем податкової декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 19.12.2008 р. надіслав поштою податкову декларацію з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р., яка отримана відповідачем 09.01.2009 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

При цьому, п.п. 4.1.7 п. 4.1 цієї статті визначено, що платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

Судами правомірно було відхилено посилання податкового органу на приписи п.п.4.1.7 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зважаючи на встановлення факту відмови посадової особи контролюючого органу від прийняття декларацій позивача.

Відповідно до абзацу першого п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Керуючись наведеними положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач правомірно скористався своїм правом на надіслання таких декларацій поштою, разом із заявою на ім'я керівника податкової інспекції про відмову у прийнятті податкової звітності, у зв'язку з чим виконав усі вимоги ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виключає застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання податкової звітності.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2009 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 р. у справі №2а-4640/09/1470 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Острович С.Е.