Постанова № 32896792, 29.09.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2011 р.

справа № 11-40/203

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання: Мачихіні В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м.Запоріжжя та Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області

на постанову господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 року у справі №17/422/07-АП,

за позовом Приватного підприємства «Приват-Таксі»

до Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м.Запоріжжя

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області

про стягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Позивач (ПП "Приват-Таксі") звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Запоріжжя (далі - УПФУ в Жовтневому районі м.Запоріжжя, відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області (далі - відповідач-2) суму надмірно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 28247,36 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та зазначав, що ПП "Приват-Таксі" є суб'єктом підприємницької діяльності, що перебуває на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного податку за ставкою 10%. 19.10.06р. позивач здійснив сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за ставкою 3 % від вартості придбаних транспортних засобів в сумі 28247,36грн. Позивач зазначав, що згідно з п.6 Указу Президента України від 03.07.98 №727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", він як платник єдиного податку не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. На думку позивача, на підставі п.13 ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. №1058 сума 28247,36грн. надмірно сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підлягає поверненню.

Постановою від 08.01.2008 року господарський суд Дніпропетровської області позов задовольнив. При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивач є платником єдиного податку за ставкою 10%, що підтверджується свідоцтвом про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємства - юридичною особою. Отже, автомобілі, які придбані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності, використовуються з метою отримання прибутку.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідачі оскаржують дану постанову в апеляційному порядку. Відповідач-1 просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач -1 зазначає, що приймаючи рішення, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. УПФУ в Жовтневому районі м.Запоріжжя вказує, що операції з відчудження легкових автомобілів не підпадають під дію Указу Президента від 03.07.98р. №727/98. Відповідач -1 звертає увагу колегії, що вказані правовідносини є об’єктом регулювання Закону України №400/97-ВР, який є спеціальним законом з питань оподаткування і не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Також даний апелянт зазначає, що Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» прямо передбачено обов’язок всіх суб’єктів господарювання не залежно від обраної системи оподаткування сплачувати збір на обов’язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах.

Відповідач-2, в свою чергу, в своїй апеляційній скарзі просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач -2 зазначає, що судом першої інстанції при винесені постанови невірно застосовано норми матеріального права. Даний апелянт зазначив, що відповідно до Закону України „Про виконавче провадження" виконання рішень по поверненню з Державного бюджету України та місцевих бюджетів або стягнення коштів з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України у встановленому порядку. Так, відповідно до п.1.3 «Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів» повернення здійснюється органами Державного казначейства України. Таким чином органи Державного казначейства України здійснюють не стягнення коштів з бюджету, як зазначено в постанові, а повернення надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів державного бюджету.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 204906 ПП "Приват-Таксі" (ідентифікаційний код юридичної особи - 24516139), копія якого знаходиться в матеріалах справи, виконавчим комітетом Запорізької міської ради 27.12.96р. здійснена державна реєстрація позивача, про що свідчить відповідний запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР - 1 103 120 0000 012419.

Згідно із свідоцтвом про право сплати єдиного податку суб'єкта малого підприємництва-юридичної особи від 19.12.05 № 1916 серії А № 489941, виданого Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя, ПП "Приват-Таксі" у 2006 р. мало статус платника єдиного податку за ставкою 10%.

Як вбачається з матеріалів справи, за договорами поставки автомобілів від 14.10.06 № 3252 та № 3252-15 та додатковими угодами до них, а також специфікаціями (додаток № 1 до договорів поставки автомобілів від 14.10.06 № 3252 та № 3252-15) позивач придбав у акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація в особі ЗАТ "Запоріжжя-Авто" у власність 25 автомобілів "ЛАНОС" для здійснення підприємницької діяльності.

Матеріали справи також підтверджують, що під час реєстрації придбаних автомобілів позивач згідно з п.8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 № 1388 та відповідно до ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97р. №400/97-ВР сплатив на рахунок 3121122460003 (отримувач: Держбюджет Жовтневого району) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3% від вартості автомобілів з операції легкових автомобілів загальною сумою 28247,36 грн., про що свідчить платіжне доручення від 19.10.06р. №466.

Згідно з довідкою УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя від 11.12.07 № 4479/09, грошові кошти в сумі 28247,36грн. у вигляді платежу - 3% від вартості автомобілів з операцій відчуження легкових автомобілів надійшли на розрахунковий рахунок № 31211224600003 ГУДКУ у Запорізькій області МФО 813015 згідно з платіжним дорученням від 19.10.06р. №466 від ПП "Приват-таксі".

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає вищевказану суму зайво сплаченою та просить суд повернути її з Державного бюджету України.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини показав наступне,

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР ,Дро збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Згідно з п.12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом:

купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торговельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством);

міни;

дарування (безоплатної передачі);

успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом);

з інших підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до п.13 Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій, визначених п.12 цього Порядку, сплачується у розмірі 3% вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торгівельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

Згідно з п.14 Порядку органи Державтоінспекції здійснюють реєстрацію легкових автомобілів лише за умови сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується документом про сплату цього збору.

При цьому з аналізу вищевказаних нормативних документів вбачається, що ані Законом № 400/97-ВР, ані Порядком не передбачено звільнення суб'єктів підприємницької діяльності, які працюють за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій (по додатковим ставкам), у тому числі при відчуженні легкових автомобілів.

Крім того, відповідно до принципу верховенства закону, Закон № 400/07-ВР має вищу юридичну силу у порівнянні з підзаконним нормативно-правовим актом - Указом Президента, на який посилається позивач.

Так, статтю 1 Закону № 400/97- ВР Законом України від 22.10.1998 N 208-ХІУ „Про внесення змін до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено пунктом 7, який встановив, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом. Щодо Указу, то останній був виданий 03.07.1998.

Відповідно до ст. 98 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які застосовують спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок), та юридичні і фізичні особи, що розташовані (проживають) у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю, сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні безготівкових операцій з купівлі-продажу валют, торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння1 при відчуженні легкових автомобілів, з операцій купівлі- продажу нерухомого майна, з надання послуг стільникового рухомого зв'язку, на загальних підставах, тобто відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, операції з відчуження легкових автомобілів не підпадають під правовідносини, що регулюються Указом, а є об'єктом регулювання Закону № 400/97-ВР, який є спеціальним законом з питань оподаткування та не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу легкових автомобілів для суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали спрощену систему оподаткування. До того ж, Закон України „Про державний бюджет на 2006 рік" прямо встановлює обов'язок всіх суб'єктів господарювання незалежно від обраної системи оподаткування сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах.

Отже, при придбанні 14 жовтня 2006 р. легкових автомобілів ПП „Приват-таксі" обґрунтовано було сплачено суму збору, тобто у відповідності до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", у зв’язку з чим вказану суму не можна вважати зайво сплаченою, а тому підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача спірної суми у суду не було.

З урахування вищезазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не здійснено аналіз вищевказаних норм законодавства, що призвело до помилкового їх застосування та прийняття невірного рішення. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м.Запоріжжя слід задовольнити, частково задовольнивши апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області. Постанову суду слід скасувати, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 року у справі №17/422/07-АП задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області на постанову господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 року у справі №17/422/07-АП задовольнити частково.

Постанову господарського суду Запорізької області від 08.01.2008 року у справі №17/422/07-АП скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.А.Проценко

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун