Ухвала суду № 32896733, 06.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р.справа № 2а-3239/08

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання: Кязимовій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс»

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2009р. у справі №2а-3239/08/0470

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс», м.Кривий Ріг Дніпропетровська область

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-збагачувального комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області

про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-збагачувального комплексу у м.Кривому Розі Дніпропетровської області від 31.03.2008р. №0000321322/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 435423грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про те, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.5 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки фактично заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток позивачем не допускалось, а отже спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та незаконним.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд визначився щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 31.03.2008р. №0000321322/0, зазначаючи про здійснення позивачем господарської діяльності з порушенням чинного законодавства, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 323283грн. Суд погодився з податковим органом щодо суми донарахування податкового зобов'язання та застосуванням штрафних санкцій.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається про неповне з'ясування судом обставин справи та невірне застосування норми матеріального права. Апелянт наполягає на тому, що відповідачем неправомірно донараховано податок на прибуток та застосовано санкції, оскільки порушень закону з боку підприємства допущено не було. За твердженням позивача, помилковість висновків суду про заниження валових доходів внаслідок неповернення на кінець звітного періоду перевитрат власних грошових коштів підзвітної службової особи підприємства полягає саме в невірному трактуванні судом поняття «поворотної фінансової допомоги». Апелянт наполягає на тому, що правовідносини між підприємством та підзвітною службовою особою, яка виконувала доручення ТОВ «Траверс» на укладання договорів купівлі-продажу квартир по пр.Гагаріна в м.Дніпропетровську, носять принципово інший характер, ніж за умовами договору поворотної фінансової допомоги. Посилаючись на ч.1 ст.1000, ч.2 ст.1007 Цивільного кодексу України, апелянт зауважує, що виконуючи певні дії за договором доручення повірений (підзвітна особа - ОСОБА_1) діяв за рахунок довірителя (тобто ТОВ «Траверс»), тому використані власні кошти при виконанні доручення підлягали відшкодуванню довірителем, при цьому такі кошти не є наданою довірителем фінансовою допомогою, оскільки такі правовідносини не є правовідносинами з надання позики.

Позивач впевнений, що неврахування судом зазначених обставин призвело до прийняття невірного судового рішення, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В ході апеляційного розгляду позивачем надавались додаткові пояснення щодо придбання квартир №6,7 по пр.Гагаріна в м.Дніпропетровську з метою реконструкції будівлі по пр.Гагаріна,27 з подальшим створенням об'єкту комерційного призначення, пов'язаної з господарською діяльністю ТОВ «Траверс».

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить судове рішення залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надані заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Траверс» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем здійснено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2006р. по 30.09.2007р. За результатами перевірки складено акт від 24.03.2008р. №44/08-07-207/30643154, в якому зазначається, що позивачем занижено податок на прибуток за період з 01.10.2006р. по 30.09.2007р. на суму 323283грн., в тому числі:

-за 2006р. - на 7972грн.;

-за 3 квартали 2007р. - на 315311грн. (а.44 акту перевірки, а.с.15 т.1).

Податковий орган дійшов висновку, що позивачем в порушення:

1. пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено валових дохід за 9 місяців 2007р. внаслідок невключення суми поворотної фінансової допомоги у вигляді доходу від позареалізаційних операцій в розмірі 1017493,08грн., отриманої від старшого менеджера по збуту ТОВ «Траверс» ОСОБА_1 і не повернутої протягом звітного періоду (а.с.14-15 т.1);

2. п.5.1 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати за період з 01.04.2006р. по 30.09.2007р. в розмірі 275639грн. внаслідок включення до складу валових витрат суми виданих попередніх оплат по підприємствах ТОВ «Зелене поле» та ВАТ «Криворіжгірмаш», які рахуються на кінець звітного періоду по дебету рахунку 371.1 «Аванси видані», в той час як по вказаних підприємствах рахується кредиторська заборгованість по рахунку 631.1 «Рахунки з вітчизняними постачальниками», тобто заборгованість за отриманий та неоплачений товар (а.с.11 т.1).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2008р. №0000321322/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 435423грн., з них: 323283грн. - за основним платежем та 112140грн. - штрафних санкцій (а.с.17 т.1).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюються спірні відносини, показав наступне.

За приписами пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч.4 ст.3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»;

сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів;

сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону;

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону;

сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням;

вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті;

сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду;

сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;

сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну);

сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Тобто, згідно з порядком формування валового доходу, визначеним вказаними нормами, валовий дохід включає суми прострочених кредиторських заборгованостей та безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, та вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику у звітному періоді.

При цьому, під поворотною фінансовою допомогою за п.1.22.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» розуміється сума коштів, передана платнику податків у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем придбано квартири за готівкові гроші, а саме:

-квартиру №6 (договір купівлі-продажу від 26.09.2007р.), розташовану за адресою: пр.Гагаріна,27 м.Дніпропетровськ, загальною площею - 60,9кв.м. за готівковий розрахунок в сумі 993425,00грн.,

-квартиру №7 (договір купівлі-продажу від 28.09.2007р.), розташовану за адресою: пр.Гагаріна,27 м.Дніпропетровськ, загальною площею - 54,8кв.м. за готівковий розрахунок в сумі 993425,00грн.

Із загальної вартості придбаних позивачем квартир - 1986850,00грн., посадовою особою підприємства ОСОБА_1 сплачено власних коштів при оформленні договорів купівлі-продажу квартир на загальну суму 1017493,00 грн., що підтверджується наданими звітами про відрядження (звіт: № ТР-0170 від 26.09.2007р. на суму 99518,0 грн.; №ТР-0174 від 28.09.2007р. на суму 917975,0 грн. ).

В акті перевірки зазначено, в бухгалтерському обліку підприємства відображена перевитрата підзвітною особою ОСОБА_1 коштів за придбані для позивача квартири, яка становить 1017493,08грн.

Разом з тим, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління НБУ 15.12.2004р. №6379 (із змінами та доповненнями) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 передбачено, що підзвітна особа зобов'язана подати до бухгалтерії підприємства авансовий звіт, де обов'язково має міститься інформація про одержані з каси підприємства суми готівки, фактично здійснені витрати, а також про залишок підзвітних сум чи їх перевитрати. Крім того, до авансового звіту повинні додаватися оригінали виправдних документів (розрахункові квитанції, касові і товарні чеки, проїзні документи, акти закупівлі, квитанції до прибуткових ордерів тощо), що підтверджували б витрачання готівки за цільовим призначенням.

Матеріали справи спростовують доводи позивача стосовно того, що громадянин ОСОБА_1 є підзвітною особою позивача. Будь-яких коштів від позивача громадянин ОСОБА_1 не отримував і, вочевидь, не звітував перед позивачем за використання таких коштів. Натомість факт отримання позивачем фінансової допомоги від громадянина ОСОБА_1 в сумі 1017493,08грн. доведено. Матеріалами справи підтверджують факт використання позивачем отриманих від громадянина ОСОБА_1 грошових коштів на придбання у власність квартир з відображенням в бухгалтерському обліку бухгалтерських проведень по збільшенню активів позивача по Д-т рахунку 1521 на суму 1986850,00грн. та збільшенням зобов'язань перед ОСОБА_1 по К-т рахунку 3721 на суму 1017493,08грн.

Окрім того, громадянином ОСОБА_1 не здійснювалось придбання товарно-матеріальних цінностей для позивача у зв'язку з відсутністю документальних підтверджень придбання (квитанції, чеки, акти закупівлі, накладні, рахунки), а здійснено погашення кредиторської заборгованості позивача за придбані квартири перед попередніми власниками, як погашення зобов'язань за придбану нерухомість (договір від 26.09.2007р., договір від 28.09.2007р.), що також підтверджується п.3 Договору доручення, укладеного між позивачем і ОСОБА_1 (повірений) №33-3/2007Д від 17.09.2007р.

Отже, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 здійснив оплату нерухомого майна в рамках договору доручення за рахунок власних коштів і тим самим надав позивачу поворотну фінансову допомогу.

Податковий орган вірно визначився, що послуга з погашення кредиторської заборгованості позивача власними коштами за придбану нерухомість на суму 1017493,08грн. є поворотною фінансовою допомогою, яка залишається не повернутою на кінець звітного періоду і підлягає включенню до складу валового доходу позивача згідно із підпунктом 4.1.6 пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як доходи від позареалізаційних операцій.

Щодо завищення валових витрат у розмірі 275639грн. внаслідок включення до складу валових витрат сум виданих попередніх оплат слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 22.05.1997р. № 283/97 змінами та доповненнями) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а у разі її придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податі або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Наявність кредиторської заборгованості у ТОВ «Траверс» по рахунку 631 підприємствах ТОВ «Зелене поле» та ВАТ «Криворіжгірмаш» свідчить про те, що валові витрати були визначені за оприбуткуванням товарів платником податку без їх оплати.

Відповідно до п.5.1 ст.5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послу), які придбаваються (виготовляться) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем компенсації вартості товару, які отримано ним від ТОВ «Зелене поле» та ВАТ «Криворіжгірмаш». За відсутності доказів розрахунку за отримані товари відсутні підстави вважати такі витрати понесеними, а отже - і право включення до складу валових витрат вищезазначених сум.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо правомірності донарахування відповідачем податку та застосування штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції, судове рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Траверс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2009р. у справі №2а-3239/08/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2009р. у справі №2а-3239/08/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай