Ухвала суду № 32896705, 12.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р.

справа № 2а-8022/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання: Ліпій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 р. у справі № 2а-8022/09/1170

за позовом: Дочірнього підприємства "Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки" Відкритого акціонерного товариства "Завод Сегмент"

до: Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про: визнання недійсним податкового повідомлення – рішення,

встановив:

Дочірнє підприємство «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» (далі по тексту – позивач) звернулося до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді (далі по тексту – відповідач, податковий орган) №0014701800/0 від 27.11.2006р., яким позивачу нараховано штрафні санкції із земельного податку в сумі 21897,00грн. На обґрунтування позову зазначалось, що висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання №954/15-3/13744765 від 10.11.2006 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими. Позивач вказує, що правопорушення мало місце у період з 02.01.2003р. по 06.11.2006р., проте штрафні санкції податковим органом нараховано лише 27.11.2006р., тобто з порушенням встановленого ст.250 Господарського кодексу України строку, протягом якого санкції можуть бути накладені.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд не прийняв до уваги посилання позивача на ст.250 Господарського кодексу України, проте врахував норми ст.15 п.15.1 пп.15.1.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-III (далі – Закон №2181-Ш).

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Наполягає на тому, що санкції нараховані позивачу в межах строку, встановленого пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181-Ш.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, Дочірнє підприємство «Особливе конструкторське бюро технологічної оснастки» Відкритого акціонерного товариства «Завод Сегмент» 17.07.1996 року зареєстроване за №02611-ІВ Реєстраційною палатою виконкому Кіровоградської міської Ради народних депутатів як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.24).

Матеріали справи також підтверджують, що 29.01.2002р. та 29.01.2003р. подало до ДПІ у М.Кіровограді розрахунки земельного податку відповідно №582 та №841 (а.с.6). За даними розрахунками позивачем як платником податку самостійно визначено податкове зобов'язання з земельного податку. Проте, у встановлені строки податкове зобов'язання не сплачено.

З матеріалів справи вбачається, що 10 листопада 2006 року Державною податковою інспекцією в М.Кіровограді проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, за результатами якої було складено акт №954/15-3/13744765 (а.с.5).

За результатами перевірки встановлено, що позивачем порушено граничні строки сплати узгоджених податкових зобов'язань із земельного податку, що також відображено в обліковій картці платника (а.с.85-107).

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0014701800/0 від 27.11.2006 р., яким позивачу за несплату у встановлений законом строку узгодженого податкового зобов’язання нараховано штрафні санкції із земельного податку в сумі 21897,00грн. (а.с.4).

Сторони не сперечаються щодо обставин виникнення податкового зобов’язання та розміру нарахованих сум.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. №1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року N 2535-ХІІ.

Так, ст.2 Закону України «Про плату за землю» із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати. При цьому, власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угод про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

За приписами Закону України «Про плату за землю» об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про плату за землю» ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких визначено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535-ХІІ платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і на нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом першої інстанції було враховано те, що позивач фактично не спростовує порушення ним граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання, проте звернув увагу суду на те, що податковим органом не дотримано встановлені строки застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

З аналізу фактичних обставин та норм Закону №2181-Ш вбачається, що штрафні санкції, передбачені пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-III, є податковим зобов'язанням і при визначенні цих штрафних санкцій податковий орган має дотримуватись строків, встановлених підпунктом 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181-Ш.

Відповідно до п.п.15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону №2181-Ш податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи період виникнення узгодженого податкового зобов’язання, суд вірно визначився, що відповідач пропустив строк для застосування до позивача штрафних санкцій.

Вірним також є позиція суду щодо посилань позивача на ст. 250 Господарського кодексу України та щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 р. у справі № 2а-8022/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2009 р. у справі № 2а-8022/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржено згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна