Ухвала суду № 32896694, 02.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р.

справа № 2а-4095/08/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Мельника В.В.

при секретарі судового засідання: Потапові К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Терра 2013»

на постанову: Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.06.2009р. у справі №2а-4095/08/1170

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді

до: Приватного підприємства «Терра 2013», м.Кіровоград

про: стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Приватного підприємства «Терра 2013» (далі по тексту - ПП «Терра 2013», відповідач) 26233,47грн. заборгованості, з них: 26222,85грн. - зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, 0,50грн. - заборгованості по фінансовим санкціям та 0,12грн. – пені, визначених на підставі рішення №3645 від 05.11.2008р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцію «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до пенсійного Фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003р. (далі – Інструкція №21-1), та зазначав, що відповідачем в порушення зазначеного законодавства за 01.08.2008р. по 30.10.2008р. не сплачено суму самостійно нарахованих страхових внесків, у зв’язку з чим виникла прострочена заборгованість у розмірі 26222,85грн. Позивач вказував, що відповідачем самостійно не сплачена вказана сума боргу, тому до відповідача застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за рішенням 3645. Позивач також зазначав, що на момент звернення до суду сума коштів, що заявлена до стягнення, відповідачем не сплачена, наполягав на її стягненні в судовому порядку.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Посилаючись на положення ст.18,20,106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту – Закон №1058), Інструкції №21-1 та відсутності доказів сплати простроченої заборгованості по страховим внескам у розмірі 26222,85грн., суд визначився щодо правомірності рішення № 3645 від 05.11.2008р., а відтак - обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує судове рішення в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та не в повному обсязі з’ясовані обставини справи, зокрема, не встановлено факт формування та видачі вимоги про сплату боргу відповідачу, що, на думку відповідача, є грубим порушенням чинного законодавства та свідчить про невмотивованість оскаржуваного судового рішення. Апелянт також посилається на п.9.3.3, п.9.8 Інструкції №21-1 та вказує, що підставою для прийняття рішення є акт документальної перевірки або акт звірки з органами податкової служби; окрім того, рішення органу Пенсійного фонду про накладення штрафу є виконавчим документом. Проте, за твердження відповідача, у вимогах та рішеннях не заповнена графа стосовно набуття ними чинності, тому вони не набули статусу виконавчих документів, а відтак вимоги позивача про стягнення вказаних у позові сум є безпідставними. Апелянт просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що позивач – ПП «Терра 2013» - суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа (код ЄДРПОУ 34548327), зареєстрований в УПФ України в м.Кіровограді як платник внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Порядок сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією «Про порядок обчислення сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003р.

Нормами п.6 ч.2 ст.17 Закону №1058 встановлений обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до п.12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Пунктом 8.2 Інструкції встановлено випадки, коли органи Пенсійного фонду надсилають вимоги про сплату недоїмки. До них відноситься такі випадки:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру в той самий день вимога передається працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів для вручення страхувальнику. Працівник зазначеного підрозділу в день отримання вимоги надсилає (вручає) її страхувальнику, при цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді.

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пп.8 п.3 ст.106 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Суми страхових внесків, своєчасно не сплачених страхувальниками у строки, визначені ст.20 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вважаються простроченою заборгованістю (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Порядок застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату сум, страхових внесків передбачено п.9.3.2. Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (далі по тексту - Інструкція №21-1). Відповідно до вказаних норм штраф за несвоєчасну сплату сум страхових внесків накладається у розмірі: 10 % - при затримці сплати до 30 календарних днів включно; 20 % - при затримці сплати до 90 календарних днів включно; 50 % - прй затримці сплати понад 90 календарних днів сум фактично сплаченої за цей період недоїмки.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 % суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, як встановлено п.10 Інструкції №21-1, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано до пенсійного органу розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за серпень-жовтень 2008 року, відповідно до яких сума страхових внесків, що підлягає сплаті становить 26222,85грн.

У встановлений законом строк узгоджена сума страхових внесків відповідачем не сплачена.

Позивачем неодноразово направлялись вимоги про сплату боргу та рішення №3645 про застосування до відповідача 0,50грн. – фінансових санкцій та 0,12грн. – пені, що не заперечується відповідачем (а.с.44), проте, докази сплати нарахованих сум в матеріалах справи відсутні. Суду також не надані докази оскарження та скасування рішення та вимог позивача, у зв’язку з чим вони є обов’язковими до виконання.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що доказів виконання відповідачем свого обов’язку по сплаті вказаних коштів суду не надано, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. З урахуванням наявних у матеріалах справи документів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається. Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції; апеляційна скарга задоволенню не підлягає; постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195,196,198,200,205,206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Терра 2013» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.06.2009р. у справі №2а-4095/08/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.06.2009р. у справі №2а-4095/08/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник