Постанова № 32896661, 29.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2013 р. Справа № 804/5100/13-а м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представників позивача Реви І.Ю., Купрієнко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Груп» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Енерджи Груп» 10 квітня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, у якому з урахуванням уточнень просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0007931502 від 17 грудня 2012 року та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0007921502 від 17 грудня 2012 року, в частині, яка залишена без змін рішенням про розгляд скарги № 1083/10/10/25 ДПС у Дніпропетровській області від 11.03.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що при наданні звітності підприємство керувалось діючим законодавством та роз'ясненнями, розміщеними на офіційному веб-сайті ДПА України у єдиній базі податкових знань, розділ 130.20.01 (бюджетне відшкодування, порядок визначення) де йдеться про можливість реалізувати право на бюджетне відшкодування з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ (не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації). Уточнені розрахунки подані за жовтень та листопад 2009 року, відповідні податкові накладні були виписані у 2009 році - тобто до вступу в дію Податкового кодексу, наказу МФУ №1492 від 25.11.11 «Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової звітності», роз'яснень ДПС України від 16.02.12, на які посилається ДПС. Тобто відповідно до законодавства, що діяло у 2009 році, платник податку має право сформувати податковий кредит та заявити право на відшкодування ПДВ протягом 1095 днів з дати виписаних у 2009 році податкових накладних. Прикінцеві та перехідні положення ПКУ не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст.198 (яка скорочує право платника податку на включення податкових накладних минулих періодів з 1095 днів до 365 днів) на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності. З огляду на це визначені п. 198.6 ст. 198 нові строки для формування податкового кредиту повинні застосовуватись лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на їх задоволенні наполягали, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У своїх письмових запереченнях представник відповідача зазначає, що Криворізька центральна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби під час проведення перевірки позивача та винесенні спірних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі та у межах повноважень, що передбачені Податковим кодексом України. Додатково представник податкової інспекції вказав, що Державна податкова служба у Дніпропетровській області скасувала податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної МДПІ від 17.12.2012 № 007931502 в частині застосування до ТОВ «Енерджи Груп» штрафної санкції у сумі 87138,00 грн., а в іншій частині залишила зазначене рішення без змін і скаргу без задоволення; скасувала податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної МДПІ від 17.12.2012 в частині збільшення грошового зобов'язання з штрафної санкції по податку на додану вартість у сумі 430,75 грн., а в іншій частині залишила зазначене рішення без змін і скаргу без задоволення.

Відповідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 29.11.2012 було складено акт № 4162/198/153/33407602 «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Енерджи Груп» (код ЄДРПОУ 33407602), з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах згідно уточнюючих розрахунків поданих 30.10.2012 року за звітні (податкові) періоди жовтень та листопад 2009 року».

Перевіркою встановлено порушення абзац 3 пункту 198.6 статті 198 та пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, а також відповідно до абз. б) п. 200.14 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, зі змінами та доповненнями, за результатами перевірки заявленої ТОВ «Енерджи Груп» суми бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів встановлено завищення податкового кредиту за жовтень 2009 року на суму - 175999,00 грн., занижено суми які підлягали сплаті до бюджету за жовтень 2009 року в сумі - 2251,00 грн.; за листопад 2009 року завищено податковий кредит з ПДВ на суму - 56153,00 грн. занижено суми які підлягали сплаті до бюджету за листопад 2009 року в сумі - 528,00 грн. та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ в рахунок майбутніх платежів (задеклароване від'ємне значення різниці між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту за жовтень 2009 року Уточнюючим розрахунком за жовтень 2009 року) на суму 173748,00 грн.

Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 4162/198/153/33407602 від 29 листопада 2012 року відносно ТОВ «Енерджи Груп» винесено:

- податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0007931502 від 17 грудня 2012 року, щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 173748,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції (штраф) 87138,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0007921502 від 17 грудня 2012 року, щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених а Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем + 2779,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1125,50 грн.

Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги № 1083/10/10-25 від 11.03.2013 було скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної МДПІ від 17.12.2012 № 007931502 в частині застосування до ТОВ «Енерджи Груп» штрафної санкції у сумі 87138,00 грн., а в іншій частині залишила зазначене рішення без змін і скаргу без задоволення; скасувало податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної МДПІ від 17.12.2012 в частині збільшення грошового зобов'язання з штрафної санкції по податку на додану вартість у сумі 430,75 грн., а у іншій частині залишила зазначене рішення без змін і скаргу без задоволення.

Також в ході розгляду справи судом встановлено, що після розгляду скарги та прийняття рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги № 1083/10/10-25 від 11.03.2013 нові податкові повідомлення-рішення не виносились.

Додатково судом встановлено, що при наданні звітності ТОВ «Енерджи Груп» керувалось діючим законодавством та роз'ясненнями, розміщеними на офіційному веб-сайті ДПА України у єдиній базі податкових знань, розділ 130.20.01(бюджетне відшкодування, порядок визначення) де йдеться про можливість реалізувати право на бюджетне відшкодування з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ (не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації):

відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.50.1 ст.50 ПКУ у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 1 р.ІУ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1490/20228 (далі - Порядок №1492), визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників (п.3 р.ІУ Порядку №1492).

Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість може виступати як окремим документом так і додатком до податкової декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, платник податку на додану вартість, який самостійно виявив заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини від'ємного значення, може подати уточнюючий розрахунок і відповідні додатки податкової декларації з податку на додану вартість за період, в якому виникло право на бюджетне відшкодування (фактично була здійснена оплата), з виправленими показниками.

У разі якщо платником податку самостійно виявлено заниження бюджетного відшкодування внаслідок недекларування ним оплаченої частини від'ємного значення і даний факт не було виявлено органом державної податкової служби, то, оскільки з дня виникнення права на декларування бюджетного відшкодування минуло понад 1095 днів, платник податку втрачає право на таке декларування.

Таким чином ДПА України своїми роз'ясненнями надає платникам податку право на декларування бюджетного відшкодування протягом 1095 днів, якщо таке заниження виявлено самим платником.

Аналізуючи зміст позовних вимог суд прийшов до наступних висновків.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

У статті 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Так, згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках тощо.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд наголошує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що уточнені розрахунки позивачем подані за жовтень та листопад 2009 року, відповідні податкові накладні були виписані у 2009 році - тобто до вступу в дію Податкового кодексу, наказу МФУ №1492 від 25.11.11 «Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової звітності», роз'яснень ДПС України від 16.02.12, на які посилається ДПС. Тобто відповідно до законодавства, що діяло у 2009 році, платник податку має право сформувати податковий кредит та заявити право на відшкодування ПДВ протягом 1095 днів з дати виписаних у 2009 році податкових накладних. Прикінцеві та перехідні положення ПКУ не містять норм щодо поширення дії норми п. 198.6 ст.198 (яка скорочує право платника податку на включення податкових накладних минулих періодів з 1095 днів до 365 днів) на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності. З огляду на це визначені п. 198.6 ст. 198 нові строки для формування податкового кредиту повинні застосовуватись лише до сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних після 01.01.2011.

З огляду на викладене, суд вважає протиправними та скасовує податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0007931502 від 17 грудня 2012 року та податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0007921502 від 17 грудня 2012 року.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Груп» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0007931502 від 17 грудня 2012 року, яке винесене Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 4162/198/153/33407602 від 29 листопада 2012 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Груп» (код ЄДРПОУ 33407602), щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 173748,00 грн. (сто сімдесят три тисячі сімсот сорок вісім гривень 00 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0007921502 від 17 грудня 2012 року, яке винесене Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 4162/198/153/33407602 від 29 листопада 2012 року відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Груп» (код ЄДРПОУ 33407602), щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем + 2779,00 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять гривень 00 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 694,75 грн. (шістсот дев'яносто чотири гривні 75 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Груп» (код ЄДРПОУ 33407602) судовий збір у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 02 серпня 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко