Постанова № 32895924, 07.08.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2013 р. Справа № 904/2048/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Дарміна М.О., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Портний М.І. представник, довіреність №31 від 01.01.13;

від відповідача: Зеркін А.С., представник, довіреність №12/81 від 02.01.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013р. у справі №904/2048/13-г

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця",

м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-

збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про стягнення 7 207,56 грн

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013р. (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 7 207,56 грн збору за зберігання вантажу та судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні усіх обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Позивачем не доведено факту зайняття усіх колій станції Терни з вини Відповідача. Зазначає, що був готовий прийняти на свою під`їзну колію спірні вагони, затримані згідно наказу №320 від 08.09.2012р.; судом не надано належної правової оцінки факту зайнятості колій №№ 2,6 з вини Позивача. Зауважив, що збір за зберігання вантажу нараховано неправомірно з огляду на недоведеність фактів затримки вагонів з причин, що залежать від Відповідача та з його вини. Крім того вказав, що господарським судом не досліджено докази по справі у їх сукупності та залишені поза увагою докази, надані Відповідачем, чим порушено вимоги ст. 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідач проти скарги заперечив, посилаючись на те, що затримка вагонів сталася з вини Відповідача, який вчасно не забрав свої вагони, чим порушив вимоги п. 33 Правил видачі вантажів та ст.ст. 46,47 Статуту залізниць України. На момент видачі наказу №320 по станції Терни із 8 колій станції була вільна тільки колія №2 для обгону локомотивів. Вважає, що збір за зберігання вантажу нарахований правомірно, а отже підстави для скасування рішення суду відсутні. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою суду від 07.08.2013р. на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 06.08.2013р. справа прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Дарміна М.О., Орєшкіної Е.В. у зв`язку з відпусткою судді Пруднікова В.В.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.04.2007р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (надалі - Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (в подальшому ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") - власник колії (надалі - Відповідач), було укладено тимчасову угоду про експлуатацію залізничної під'їзної колії Відповідача, яка примикає до станції Терни і Рядова Придніпровської залізниці №ПР/М-07-2/14НЮдч (надалі -Договір), а також додаткова угода №1 від 10.10.2007р. та додаткова угода № 16 від 14.06.2012р., якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2012р.

Відповідно до п. 1 Договору із посиланням на Статут залізниць України, враховуючи Правила перевезення вантажів, сторони домовилися про експлуатацію під`їзної колії, яка належить Відповідачу та примикає до станції Терни Придніпровської залізниці стрілочними переводами №№2,4,6 до продовження колій №5 та №8, а також до станції Рядова стрілочними переводами №8 до колії №6. Під`їзна колія обслуговується власним локомотивом.

Пунктами 5, 6 Договору передбачено, що передача вагонів на під`їзну колію здійснюється за повідомленнями з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2, які передає прийомоздавальник Позивача прийомоздавальнику Відповідача не пізніше, як за 2,0 години до фактичного здавання вагонів. Вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну із колій №№ 1,2,3,4,5,6,7,8,13 станції Терни Придніпровської залізниці (ті, що прибули на станцію Рядова - на одну з колій №№ 4,5,6,7,8,9,10 станції Рядова) за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

По накладній № 47520945 порожні вагони власності ПП "Лізінгова компанія ВЛ" були прийняті залізницею до перевезення на адресу одержувача (Відповідача). На шляху прямування на ст. Приворот Придніпровської залізниці відповідно до вимог пунктів 9-10 Правил користування вагонами і контейнерами дані вагони були затримані за наказом №320 від 08.09.2012р. через зайнятість колій на станції призначення Тернии Придніпровської залізниці у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПАТ "Північний ГЗК" на свою під'їзну колію.

За цим фактом станцією затримки Приворот Придніпровської залізниці складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а №19 від 08.09.2012р. та акт загальної форми ГУ-23 №19 від 08.09.2012р.

Дані факти були встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013р. у справі №904/2047/13-г, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2013р., та набрало законної сили. Вказаним рішенням судом було також досліджено Положення зайнятості колій по станції Терни на момент видачі наказу про затримку вагонів №320 від 08.09.2012р. та встановлено, що вільна колія №6, яка перебувала в очікуванні виставлення Відповідачем навантажених вагонів для відправлення, вже через 53 хв. після надання наказу на затримку (о 18 год. 25 хв.) була зайнята виставленими Відповідачем навантаженими вагонами для відправлення на станцію Донецьк, маршрут був відправлений о 00год. 40хв. 09.09.2012р. Таким чином суд прийшов до висновку, що за вказаний час перебування колії №6 у вільному стані (53 хв.) вагони, що були затримані на станції підходу не встигли б дійти до станції Терни. Інші колії, окрім колії для обгону №2, були зайняті. Колії №№ 1,4,5,7,8 - з вини одержувача вантажу, тобто Відповідача, колія 3 - під технологічними операціями з вагонами, передбаченими ЕТП.

На підставі наведеного, суд у справі №904/2047/13-г прийшов до висновку, що з причини несвоєчасного забирання відповідачем вагонів, які надійшли на його адресу, була знижена пропускна спроможність не тільки станції Терни Придніпровської залізниці, а й на підходах до неї, тому винним у затримці вагонів є саме Відповідач. Таким чином, встановивши вину Відповідача у затримці вагонів на станції підходу суд, враховуючи положення ст. 119 Статуту залізниць України, задовольнив позовні вимоги Позивача у справі №904/2047/13-г про стягнення плати за користування вагонами у сумі 205 434,60 грн.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті ж сторони.

Оскільки підставою спору у даній справі є затримка вагонів на станції Приворот Придніпровської залізниці, про що було видано наказ № 320 від 08.09.2012 р., та даний факт, підстави затримки, вина Відповідача у затримці вагонів були встановлені зазначеними судовими актами, що набрали законної сили, колегія суддів, враховуючи преюдиційність встановлених фактів, вважає, що вони не підлягають доведенню знову при вирішенні даного спору.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Стаття 46 Статуту залізниць України встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах в разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станціях призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях, тощо). При цьому термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки. Відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання вантажів, в тому числі при затримці вагонів на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

З урахуванням наведеного, а також фактів, які вже були встановлені, в тому числі щодо належного повідомлення про подавання вагонів, судом першої інстанції було правомірно задоволено позовні вимоги Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 7 207,56 грн збору за зберігання вантажу, нарахованого по накопичувальній картці ф. ФДУ -92 №11109037 (а.с. 109 т.2). Доводи скаржника колегією суддів відхиляються, оскільки позовні вимоги Позивача, як і обставини справи, підтверджуються належними доказами та вже були встановлені.

За викладених обставин рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013р. у справі №904/2048/13-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 09.08.2013р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя М.О. Дармін

Суддя Е.В. Орєшкіна