Рішення № 32893902, 09.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" серпня 2013 р. Справа № 25/105-12/2

за позовом колективного підприємства «Білоцерківбуд», м. Біла Церква,

до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Біла Церква

про стягнення 557617,60 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від позивача: Козачков В.Л., уповноважений, довіреність від 15.05.2013р. б/н;

від відповідача: ОСОБА_7, уповноважений, довіреність від 11.09.2012р. №3076

СУТЬ СПОРУ:

позивач - колективне підприємство «Білоцерківбуд», м. Біла Церква Київської області в серпні 2012р. звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 23.08.2012р. №331 до відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 557617,60 грн., яка складається з: основного боргу за контрактом на будівництво різального цеху в розмірі 472425,65 грн., інфляційних втрат в розмірі 51966,83 грн., 3% річних у розмірі 28500,86 грн., пені в розмірі 4724,26 грн., а також покласти на відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 11152,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у відповідності до укладеного між сторонами контракту № 5/08 на будівництво різального цеху від 21.05.2008р. виконав на замовлення відповідача будівельні роботи загальною вартістю 242960,91 грн. Замовник - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 провів оплату за виконані будівельні роботи частково в сумі 1949535,26 грн., в результаті чого основний борг відповідача становить 472425,65 грн. У зв'язку із простроченням основного грошового зобов'язання позивач також просить суд стягнути з відповідача передбачену контрактом пеню, а також згідно ст. 625 ЦК України 3% річних та збитки, завдані інфляційними процесами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував та просив суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що позивач як підрядник не погодив з відповідачем (замовником) збільшення вартості виконаних робіт, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 321 ГК України, мав виконати роботи, не вимагаючи відшкодування додаткових витрат. Крім того, відповідач твердив, що згідно акту звірки станом на 20.10.2010р. відповідачем сплачено 2034534,36 грн., а не 1949535,26 грн., як твердить позивач, в тому числі передано позивачу будівельних матеріалів на суму 762 557,00 грн.

01.11.2012р. позивачем в порядку ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 31.10.2012р. № 386, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 1214153,71 грн. основного боргу, 130541,11 грн. інфляційних втрат, 84125,80 грн. 3% річних, 6054,14 грн. пені та 28697,50 грн. судового збору. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.11.2012р. у справі № 25/105-12 позов колективного підприємства «Білоцерківбуд» задоволено частково, стягнуто з відповідача 1214153,71 грн. основного боргу, 84125,88 грн. 3% річних, 122629,52 грн. інфляційних, 6054,14 грн. штрафу та 28539,26 грн. судового збору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р. рішення господарського суду Київської області залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013р. рішення господарського суду Київської області та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 25/105-12 скасовано, справу передано до господарського суду Київської області на новий розгляд. Постанова мотивована тим, що приблизна ціна робіт складала 2000000,00 грн. і у матеріалах справи відсутні докази попередження підрядником замовника про необхідність перевищення приблизної договірної ціни, відповідно прийняття відповідачем робіт згідно з актами КБ-2В та погодження їх вартості у загальній сумі 2421960,91 грн. не свідчить про виникнення у відповідача обов'язку з повної їх оплати, оскільки згідно до ст. 844 ЦК України погодження замовника на перевищення ціни робіт має передувати їх виконанню підрядником. Також Вищим господарським судом України вказано про те, що судами не надано оцінки щодо погодження договірної ціни та кошторису, непідписані екземпляри яких наявні в матеріалах справи. Також Вищим господарським судом вказано, що судами не було встановлено обставин анулювання довіреності серії ЯПІ № 825265 від 28.01.2009р. на отримання позивачем від відповідача матеріальних цінностей, та не враховано те, що у підрядника не виникає права власності на поставлені замовником для виконання будівельних робіт матеріально-технічні ресурси, а відтак не виникає і зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою від 10.06.2013р. справа прийнята до провадження суддею Конюх О.В.

Ухвалою від 03.07.2013р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі. В судовому засіданні 03.07.2013р. було розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 17.07.2013р.

В судовому засіданні 17.07.2013р. продовжено розгляд справи по суті представниками позивача та відповідача надано додаткові письмові пояснення по суті позову та додаткові докази. В судовому засіданні 17.07.2013р. відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України суд оголошував перерву до 02.08.2013р. до 14 год. 00 хв., а потім до 09.08.2013р. до 14 год. 00 хв. у зв'язку з необхідністю вивчення матеріалів справи та підготовкою повного тексту рішення, про що представникам сторін було повідомлено особисто під розпис.

Розглянувши позов колективного підприємства «Білоцерківбуд», м. Біла Церква Київської області (далі по тексту - КП «Білоцерківбуд») до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква Київської області (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1), вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, з врахуванням вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, які в порядку ст. 11112 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 28.05.2008р. між КП «Білоцерківбуд» та ФОП ОСОБА_1 контракт № 5/08 на будівництво різального цеху (далі по тексту - Контракт), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 (замовник) доручає, а КП «Білоцерківбуд» (підрядник) бере на себе виконання робіт власними силами і засобами згідно з кресленнями, переданими замовником. Згідно умов Контракту:

- замовник комплектує і офіційно передає до виконання робіт проектно-кошторисну документацію в двох примірниках, забезпечує проведення державної експертизи проектно-кошторисної документації та отримує дозвіл на виконання робіт, (пункт 1.1. Контракту);

- підрядник виконує роботи власними силами і засобами, ліквідує за власні кошти всі недоробки і дефекти, що виникли з його вини і виявлені в ході приймання робіт (пункти 1.1, 1.2 Контракту);

- здача-приймання робіт здійснюється протягом 10 діб після одержання замовником листа від підрядника про закінчення робіт, фіксується сторонами в Актах Ф№2 та Ф№3, здійснюється у відповідності до діючого порядку і оформлюється актом, підписання якого визначає момент передачі робочої та виконавчої технічної документації замовнику. В акті вказуються всі претензії до виконаних робіт (пункт 1.2, розділ 10 Контракту);

- орієнтовна вартість робіт складає 2,0 млн. грн., остаточна вартість і строки виконання по кожному конструктиву і виду робіт визначається згідно договірної ціни до Контракту. Договірна ціна є динамічною і може уточнюватися при умові зміни обсягів і складу робіт, зміни проектно-кошторисної документації, впливу ринку, виникнення надзвичайних обставин. (розділ 2 Контракту);

- до початку робіт замовник перераховує на рахунок підрядника аванс в розмірі вартості матеріалів згідно поданих підрядником рахунків. Остаточна оплата виконаних робіт здійснюється після підписання уповноваженими представниками. Сторін акту приймання підрядних робіт Ф№3 з врахуванням авансу, в 15-денний термін з дня підписання (розділ 4 4.1. Контракту);

- початок робіт травень 2008р., закінчення робіт жовтень 2008р. (пункт 3.2. Контракту);

- підрядник бере на себе матеріально-технічне забезпечення виконуваних робіт. Якщо матеріально-технічні ресурси постачає замовник, то вони передаються підряднику по накладних без права власності (безоплатно) згідно графіка поставок, узгодженого сторонами (розділ 7 Контракту);

- в разі несвоєчасної оплати прийнятих робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 1% від неоплаченої суми. (пункт 12.2 Контракту).

Відносини сторін за правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до частини 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Згідно частин 1, 2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до частини 1 ст. 321 ГК України, частини 1 ст. 843 та частин 1, 2 ст. 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна в договорі підряду може бути визначена в кошторисі. Кошторис може бути приблизним або твердим. Розділом 2 Контракту сторони погодили, орієнтовна вартість робіт складає 2,0 млн. грн., остаточна вартість виконання по кожному конструктиву і виду робіт визначається згідно Договірної ціни до Контракту, яка є динамічною.

Відповідно до підпунктів 3.3.1, 3.3.2 пункту 3.3 «Особливості узгодження договірних цін та розрахунків за обсяги виконаних робіт» Наказу Держбуду України, від 27.08.2000, № 174 "Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)" (в редакції від 06.05.2008р., чинній на момент укладення Контракту) Договірна ціна - це кошторис вартості підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати об'єкт замовлення. Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків. 3.3.2 Договірна ціна на будівництво об'єкту формується претендентом на виконання робіт (генпідрядником) із залученням субпідрядних організацій, погоджується із замовником і є невід'ємною частиною контракту.

Додатком №18 до вказаного ДБН Д.1.1-1-2000 (в редакції наказу Державного комітету України з будівництва та архітектури від 17.06.2003 р. N 85 та наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 20.03.2008 р. N 135) затверджено форму (макет) Договірної ціни.

Суду подано копію Договірної ціни на будівництво цеху по різанню пінополіуретану по вул. Київській 31 в м. Біла Церква, а також копії зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва, локальних кошторисів, відомостей ресурсів (том третій, аркуші справи 162-195) які долучені як додаток до Акту контрольного обміру фактично виконаних будівельних робіт, який проводився з 23.12.2010р. по 03.11.2011р. інженером технічного нагляду ФОП ОСОБА_4

Зазначені документи не містять відомостей про замовника та підрядника, сторонами не підписані. Відповідно до частини 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Відповідно до частини 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти в письмовій формі.

За таких обставин суд в порядку ст. ст. 32, 34 ГПК України не приймає зазначені документи в якості належного та допустимого доказу укладення сторонами спірного контракту Договірної ціни як невід'ємної частини контракту.

Суду також не подано жодних доказів того, що сторонами визначалася остаточна вартість та строки виконання по кожному конструктиву та виду робіт.

Відповідно до підпунктів 3.3.3.2 та 3.3.3.3 ДБН Д.1.1-1-2000 (в редакції від 06.05.2008р.) приблизний кошторис (динамічна договірна ціна) встановлюється відкритим і може уточнюватися протягом всього строку будівництва, при цьому маса прибутку, врахована в договірній ціні на початок будівництва, не уточнюється, за винятком випадків, якщо:

а) замовник змінює в процесі будівництва проектні рішення, що викликає зміну обсягів робіт та вартісних показників;

б) в процесі будівництва в проектній документації та інвесторських кошторисах виявлено безперечні помилки, які не було виявлено на стадії тендерної пропозиції та складання договірної ціни, а підрядник не є виконавцем проектно-кошторисної документації;

в) виникають обставини непереборної сили - надзвичайні обставини та події, які не можуть бути передбачені сторонами під час укладання договору (контракту).

Таким чином судом встановлено, що до початку будівельних робіт сторонами узгоджено лише орієнтовну вартість будівництва в сумі 2 000 000,00 грн. шляхом встановлення її в пункті 2.1 Контракту, крім того, пунктом 2.2 Контракту сторони визначили, що ціна будівництва є динамічною, тобто такою, що може уточнюватися протягом всього строку будівництва.

Сторонами не заперечується, що позивачем виконано будівництво різального цеху відповідно до спірного Контракту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно до частин 1, 2, 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, або етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. Передання робіт і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Чинним на момент укладення Контракту спільним Наказом Держкомстату та Державного комітету з будівництва та архітектури, від 21.06.2002, № 237/5 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджено типові форми N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" та зазначено, що складання зазначених документів не є обов'язковим лише для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом.

Пунктом 1.2, розділом 10 Контракту сторони погодили, що здача-приймання робіт здійснюється протягом 10 діб після одержання замовником листа від підрядника про закінчення робіт, фіксується сторонами в Актах Ф№2 та Ф№3, здійснюється у відповідності до діючого порядку і оформлюється актом, підписання якого визначає момент передачі робочої та виконавчої технічної документації замовнику. В акті вказуються всі претензії до виконаних робіт.

Пунктом 99 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" визначено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

До матеріалів справи залучено копії та оригінали підписаних представниками обох сторін та скріплених печатками обох сторін Актів виконаних підрядних робіт КБ-2в та відповідних ним довідок про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 (том перший аркуші справи 17-178, том третій аркуші справи 29-142), всього на суму 2421960,91 грн. , а саме:

за червень 2008 року на суму 2 499,60 грн. (підписаний 30.06.2008р.),

за липень 2008 року №1 на суму 10 243,18 грн. (підписаний 28.07.2008р.),

за липень 2008 року №2 на суму 12 000,00 грн. (підписаний 28.07.2008р.),

за серпень 2008 року №1 на суму 64 182,00 грн. (підписаний 25.08.2008р.)

та за серпень 2008 року №2 на суму 59 605,20 грн. (підписаний 25.08.2008р.);

за вересень 2008 року на суму 369 843,60 грн. (підписаний 29.09.2008р.),

за жовтень 2008 року №1 на суму 465 633,60 грн. (підписаний 27.10.2008р.);

за жовтень 2008 року №2 на суму 31 746,00 грн. (підписаний 27.10.2008р.);

за листопад 2008 року №1 на суму 282 519,60 грн. (підписаний 27.11.2008р.);

за січень 2009 року №1 на суму 21 598,80 грн. (підписаний 28.01.2009р.),

за квітень 2009 року №1 на суму 97 915,20 грн. (підписаний 29.04.2009р.),

за травень 2009 року №1 на суму 39 876,00 грн. (підписаний 11.05.2009р.),

за травень 2009 року №2 на суму 43 874,40 грн. (підписаний 11.05.2009р.),

за травень 2009 року на суму 52 407,60 грн. (підписаний 22.05.2009р.),

за червень 2009 року №1 на суму 89 210,40 грн. (без дати підписання, містить виправлення з боку замовника, відповідна довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 за червень 2009р. на суму 89210,40 грн. підписана 29.06.2009р.),

за червень 2009 року №2 на суму 50 000,00 грн. (підписаний 30.06.2009р.),

за липень 2009 року №1 на суму 11 164,80 грн. (підписаний 30.07.2009р.),

за липень 2009 року №2 на суму 21 790,80 грн. (підписаний 30.07.2009р.);

за серпень 2009 року №1 на суму 107 928,00 грн. (підписаний 07.08.2009р.),

за серпень 2009 року №1 на суму 22 438,80 грн. (підписани й 31.08.2009р.),

за серпень 2009 року №2 на суму 118 671,60 грн. (підписаний 31.08.2009р.),

за вересень 2009 року на суму 17 573,00 грн., (без дати підписання, відповідна довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 за вересень 2009р. на суму 17573,00 грн. підписана обома сторонами 07.09.2009р.)

за вересень 2009 року №2 на суму 57 489,60 грн. (підписаний 15.09.2009р.),

за вересень 2009 року №1 на суму 56 146,80 грн. (підписаний 25.09.2009р.),

за вересень 2009 року №1 на суму 37 866,00 грн. (без дати підписання, відповідна довідка про вартість виконаних підрядних робіт сумарно за вересень за формою КБ-3 підписана 28.09.2009р.)

за вересень 2009 року №2 на суму 126 465,60 грн. (підписана 28.09.2009р.),

за січень 2010 року №1 на суму 25 201,20 грн. (підписаний 25.01.2010р.),

за лютий 2010 року №2 на суму 4 070,40 грн. (підписаний 26.01.2010р.),

за лютий 2010 року №1 на суму 5 759,11 грн. (підписаний 26.02.2010р.),

за квітень 2010 року №1 на суму 94 742,40 грн. (підписаний 26.04.2010р.),

за квітень 2010 року №2 на суму 8 190,00 грн. (підписаний 26.04.2010р.),

за червень 2010 року на суму 13 308,00 грн. (підписаний 25.06.2010р.)

Відповідач заперечує факт підписання частини зазначених актів та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, та твердить, що підпис в актах належить іншій особі, якій відповідач в порядку ст.ст. 237, 244 та 1007 ЦК України письмового доручення на підписання від його імені документів не видавав, сам відповідач акти не отримував і не підписував.

Суд бере до уваги, що при першому розгляді справи відповідач не заперечував факт того, що акти були відповідачу передані, зміст актів був відповідачу відомий, акти були підписані особою, яку відповідач уповноважив на підписання вказаних документів, але згодом втратив до цієї особи довіру. Всупереч своїм власним твердженням, відповідач при новому розгляді справи наполягає на тому, що акти не отримував та не підписував.

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Розділом 10 Контракту сторони передбачили, що відповідність закінчених робіт умовам контракту здійснюється в процесі здачі-приймання робіт, при цьому в акті вказуються всі претензії до виконаних робіт.

Суду не подано доказів того, що відповідач відмовився від підписання актів приймання виконаних підрядних робіт. Відповідач не пояснив суду мотивів відмови від підписання актів та жодним чином їх не обґрунтував. Жоден з представлених суду актів приймання виконаних будівельних робіт не містить претензій замовника до виконаних робіт. З пояснень представників сторін а також матеріалів справи, зокрема листів за підписом ФОБ ОСОБА_1 вбачається, що на момент підписання відповідачу був відомий зміст зазначених документів та факт їх підписання. Крім того, всі акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість підрядних робіт засвідчені печаткою відповідача. За змістом ст.ст.853 та 882 ЦК України організація прийняття виконаних будівельних робіт є обов'язком саме замовника, і саме на замовника законом покладено доведення обґрунтованості своєї відмови від прийняття робіт та підписання відповідних актів та доведення факту пред'явлення підряднику претензій щодо відступів від умов договору або інших недоліків. В іншому випадку виконані роботи вважаються виконаними належним чином та прийнятими замовником, навіть при відсутності підписів замовника в актах виконаних робіт.

Відповідач твердить, що в письмовому вигляді пред'являв позивачу претензії щодо якості та вартості виконаних будівельних робіт, посилаючись на лист від 25.08.2010р. (отримано КП «Білоцерківбуд» 30.08.2010р., вхідний номер 70) та листи від 08.02.2011р. №1, від 16.02.2011р. №3, від 11.04.2011р. № 5.

Зазначені листи не можуть бути прийняті судом в якості доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо відступів від умов договору або інших недоліків в розумінні ст. 853, частини 6 ст. 882 ЦК України.

Так, лист від 25.08.2010р. , отриманий позивачем 30.08.2010р., є відповіддю на претензію позивача від 16.08.2010р. № 208 (том другий, аркуш справи 17) щодо оплати заборгованості за виконані роботи в сумі 455333,00 грн., і містить посилання на договірні ціни на будівництво, які не були сторонами підписані. Також зазначене в листі щодо ненадання підрядником замовнику протоколів випробувань УкрНДІПБ МНС України щодо визначення межі вогнестійкості не є заявою про виявлені відступи від умов контракту або недоліки виконаних робіт.

Доказів надсилання відповідачем позивачу листів від 08.02.2011р. №1, від 16.02.2011р. №3, від 11.04.2011р. № 5 суду не подано. Крім того, зазначені листи свідчать про незгоду сторін щодо вартості виконаних будівельних робіт та відповідно щодо наявності та розміру боргу відповідача перед позивачем, і не містять заяв замовника щодо виявлених відступів від умов контракту або недоліків виконаних будівельних робіт.

Крім того, суд бере до уваги те, що відповідачем особисто підписані акти прийняття будівельних робіт з червня по вересень 2008р. на загальну суму 519681,58 грн., а матеріали справи місять платіжні документи, з яких вбачається, що відповідач оплачував позивачу виконані будівельні роботи частинами протягом 2008-2010 років на загальну суму 1174140,53 грн., що свідчить про те, що відповідач дійсно отримував акти приймання виконаних робіт і після вересня 2008р., був знайомий з їх змістом та вважав себе зобов'язаним здійснювати за ними оплату.

В матеріалах справи міститься акт контрольного обміру без дати та без номеру (том третій, аркуші справи 156-196), про перевірку відповідності обсягів виконаний підрядних робіт кошторисної документації та поданих до сплати обсягів робіт шляхом безпосередніх обмірів в натурі та документальної перевірки, відповідно до яких інженером технічного нагляду ФОП ОСОБА_4 виявлено завищення вартості виконаних будівельних робіт на загальну суму 478 318,31 грн.

Зазначений акт не приймається судом як належний та допустимий доказ в порядку ст. ст. 32, 34 ГПК України.

По-перше, спір у справі стосується будівництва різального цеху згідно Контракту № 5/08 від 21.05.2008р., а об'єктом контрольного обміру згідно даного акту є будівельно-монтажні роботи по спорудженню складу.

По-друге, відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.11.2003 № 2171 "Про затвердження Положення про порядок проведення контрольних обмірів на об'єктах будівництва, капітального ремонту (ремонту), реставрації" результати контрольного обміру відображаються в акті контрольного обміру. Акт підписують інвестор, замовник, генпідрядчик, генпроектувальник. У випадку неявки когось із учасників контрольного обміру для участі у складанні та підписанні акта контрольного обміру експертом робиться про це відмітка в акті. Цей акт підписується експертом і присутніми учасниками контрольного обміру. Примірники підписаного представниками акта контрольного обміру експерт негайно вручає учасникам контрольного обміру (в тому числі і в разі не підписання їх представниками цього акта).

Акт контрольного обміру без дати та без номеру не містить підпису підрядника та не містить відмітки стосовно неявки підрядника для участі у складанні та підписанні акта контрольного обміру.

По-третє, як вбачається з тексту та додатків до зазначеного акту, інженером технічного нагляду фактично виконані будівельно-монтажні роботи досліджувались у порівнянні з договірною ціною, локальними кошторисами та відомостями ресурсів, які не містять назв об'єкту, замовника, підрядника, які не підписані жодною із сторін і не скріплені печатками.

За таких обставин позивачем доведено, відповідачем не спростовано та судом встановлено факт виконання позивачем та прийому відповідачем без зауважень будівельних робіт згідно спірного Контракту № 5/08 на будівництво різального цеху від 21.05.2008р. вартістю всього 2 421 960,91 грн.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні докази попередження підрядником замовника про необхідність перевищення приблизної договірної ціни та докази погодження замовника на перевищення приблизної договірної ціни, яке б передувало виконанню робіт підрядником.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 21.05.2013р. № 25/105-12, які в порядку ст. 11112 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд неодноразово, ухвалами від 10.06.2013р., від 19.06.2013р. зобов'язував позивача подати письмові пояснення щодо перевищення визначеного приблизного кошторису та документальні докази попередження підрядником замовника про необхідність такого перевищення або про необхідність виконання додаткових робіт, а також письмові пояснення щодо наявності чи відсутності погодження замовника на перевищення приблизного кошторису та докази на їх підтвердження.

Позивач зазначених доказів не подав, стверджуючи, що підписання відповідачем актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт свідчить про погодження замовника на перевищення приблизного кошторису.

Із зазначеним твердженням погодитись не можна з огляду на наступне.

Пунктом 2.2 Контракту сторони визначили, що договірна ціна є динамічною і може уточнятися при умові зміни обсягів і складу робіт, у зв'язку із змінами в проектної документації, виникнення надзвичайних обставин, у зв'язку із впливом ринку.

Відповідно до підпунктів 3.3.3.3, 3.3.6 ДБН Д.1.1-1-2000 (в редакції від 06.05.2008р.) приблизний кошторис (динамічна договірна ціна) встановлюється відкритим і може уточнюватися протягом всього строку будівництва. Уточнення динамічних договірних цін провадиться виходячи зі співставлення регіональних рівнів цін матеріально-технічних ресурсів на час узгодження договірної ціни, середнього їх змінення на момент уточнення та цін ресурсів, пред'явлених підрядником. За необхідності може проводитися уточнення вартості окремих складових вартості будівельної продукції чи конкретних видів робіт та ресурсів, що обумовлюється в контракті.

Якщо збільшення вартості матеріально-технічних ресурсів, пред'явлених підрядником до оплати, вище за середнє збільшення цін по таких ресурсах в регіоні, рішення щодо рівня уточнених вартісних показників та джерел покриття різниці приймається замовником на основі відповідних обґрунтувань підрядника.

Відповідно до частини 4 ст. 844 ЦК України якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

За змістом наведених норм закону, у випадку встановлення сторонами приблизного кошторису (динамічної ціни) ціна може коректуватися протягом всього будівництва, але зазначене не зобов'язує замовника автоматично погоджуватись на перевищення кошторису підрядником, оскільки закон зобов'язує підрядника завчасно, тобто до початку виконання робіт (в тому числі додаткових) попередити замовника про необхідність перевищення кошторису та необхідність виконання додаткових робіт. При цьому при перевищенні вище за середнє збільшення цін по ресурсах в регіоні закон зобов'язує підрядника подати також замовнику відповідні обґрунтування.

Частина 4 ст. 844 ЦК України зобов'язує підрядника, який своєчасно не попередив замовника про перевищення кошторису, виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

За таких обставин прийняття замовником робіт за актами за формою КБ-2в та погодження їх вартості підписанням довідок за формою КБ-3 підтверджує прийняття замовником робіт та підтверджує фактичну їх вартість, однак не є погодженням замовника на перевищення приблизного кошторису та не обумовлює обов'язку замовника оплатити роботи в сумі 2421960,91 грн. за відсутності попереднього повідомлення про це підрядником та погодження нової договірної ціни.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Відповідно до пункту 4.2 Контракту остаточна оплата виконаних робіт здійснюється після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання підрядних робіт з врахуванням авансу, в 15-денний термін з дня підписання.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

За таких обставин, враховуючи відсутність попередження підрядником про необхідність перевищення приблизного кошторису в порядку частини 4 ст. 844 ЦК України, судом встановлено наявність обов'язку відповідача оплатити вартість виконаних позивачем будівельних робіт за ціною, встановленою договором - тобто в сумі 2000000,00 грн. в строк, передбачений пунктом 4.2 Контракту, тобто в 15-денний термін з дня підписання актів приймання виконаних підрядних робіт.

До матеріалів справи позивачем та відповідачем подано копії платіжних документів та банківських виписок, які свідчать про часткову оплату відповідачем виконаних позивачем будівельних робіт в сумі 1174140,53 грн.

Відповідач твердить, що в процесі будівництва передав позивачу металеву арматуру в кількості 90 тон вартістю 762 557,00 грн., яка була використана в будівництві, відповідно зазначена сума має бути зарахована в рахунок оплати за Контрактом. На підтвердження вказаного, відповідачем надано суду копії довіреності від 30.01.2009 ЯПИ №825265; рахунків фактур від 26.08.2008 на суму 187 500,00 грн., від 29.09.2008 на суму 220 660,00 грн., від 24.10.2008 на суму 179 204,16 грн., від 25.12.2008 на суму 175 583,00 грн.

Щодо зазначених тверджень суд зазначає наступне.

Розділом 7 Контракту сторони передбачили, що матеріально-технічне забезпечення виконуваних робіт бере на себе підрядник. Якщо матеріально-технічні ресурси постачає замовник, то вони передаються підряднику по накладних без права власності (безоплатно) згідно графіку поставок, узгодженого сторонами.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 21.05.2013р. № 25/105-12, які в порядку ст. 11112 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд неодноразово, ухвалами від 19.06.2013р., від 03.07.2013р. витребовував у позивача та відповідача письмові пояснення, підтверджені документально, щодо належності матеріалів, які використовувались в ході будівельних робіт, письмові пояснення, підтверджені документально (договір, видаткові, податкові накладні, реєстр податкових накладних за відповідний період) щодо поставки відповідачу 90 тон металовиробів. Зазначені документи суду подані не були.

Сторонами не заперечується, що графік поставок матеріально-технічних ресурсів від відповідача (замовника) позивачу (підряднику) складено та підписано не було. Видаткові накладні (товарно-транспортні накладні тощо), які мали б підтверджувати факт передачі матеріально-технічних ресурсів (в даному випадку металевої арматури) від замовника підряднику у сторін відсутні.

Відповідач твердить, що в серпні-грудні 2008р. придбав у ТОВ «Ті Ай Сі-ОІЛ» арматуру, яка не використовується в процесі його основної господарської діяльності, саме з метою передачі її позивачу для забезпечення будівництва різального цеху, та в підтвердження посилається на видаткову накладну від 26.08.2008р. № РН-0000096 на суму 172250,10 грн., на рахунки-фактури від 21.08.2008р. № СФ-0000223 на суму 172250,10 грн., від 29.09.2008р. № СФ-000411 на суму 200000,00 грн., від 23.10.2008р. № СФ-0000567 на суму 165000,00 грн. та від 18.12.2008р. № СФ-0000857 на суму 150955,20 грн., які виставлялись для оплати ТОВ «Ті Ай Сі-ОІЛ» ФОП ОСОБА_1

Рахунки-фактури, навіть оплачені відповідачем, не свідчать про фактичну поставку «Ті Ай Сі-ОІЛ» ФОП ОСОБА_1 вказаного в них товару. Про фактичну передачу товару від ТОВ «Ті Ай Сі-ОІЛ» відповідачу свідчить єдина подана суду видаткова накладна, копія якої залучена до матеріалів справи - від 26.08.2008р. № РН-0000096 на поставку Арматури 12(6-12м) НДЛ на загальну суму 172250,10 грн., а не на 762 557,00 грн., як твердить відповідач.

Однак, ні рахунки-фактури ТОВ «Ті Ай Сі-Ойл», оплачені відповідачем, ні вказана видаткова накладна від 26.08.2008р. № РН-0000096 не свідчить про передачу відповідачем позивачу матеріально-технічних ресурсів для використання на будівництві.

Графік поставок матеріально-технічних ресурсів (пункт 7.2 Контракту) сторонами підписано не було. Видаткові накладні, за якими мали б передаватися матеріально-технічні ресурси від замовника підряднику без переходу права власності (пункт 7.2 Контракту) у сторін відсутні.

Матеріали справи (том третій аркуш справи 92, том четвертий аркуш справи 48) містять копію довіреності на отримання цінностей ЯПИ № 825265 від 28.01.2009р. (дійсна до 30.01.2009р.), яка видана КП «Білоцерківбуд» ОСОБА_6 на отримання від ФОП ОСОБА_1 металу різного в кількості 90 тон за накладною (не вказано, за якою саме).

Позивач в усних поясненнях заперечував факт видачі зазначеної довіреності, потім твердив, що зазначена довіреність позивачем була анульована.

На виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 21.05.2013р. у справі № 25/105-12, які в силу частини першої ст. 11112 ГПК України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд дослідив обставини видачі та анулювання зазначеної довіреності.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну від 16.05.1996, № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Так, на вимогу суду позивач надав засвідчений витяг з Журналу реєстрації довіреностей, з якого вбачається, що довіреність ЯПИ № 825265 дійсно видавалась позивачем ОСОБА_6 28.01.2009р.

Крім того, відповідно до пункту 9 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, у разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку.

За таких обставин, оскільки позивач не повідомляв відповідача про анулювання довіреності, що сторонами не заперечується, відсутні підстави твердити, що дана довіреність була анульована.

Так, відповідно до пункту 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Як свідчить витяг з Журналу реєстрації довіреностей, в журналі відсутні відомості про документ (або документи) на одержання за довіреністю ЯПИ № 825265 від 28.01.2009р. матеріальних цінностей, натомість журнал містить відмітку про те, що довіреність ЯПИ № 825265 від 28.01.2009р. не була використана.

Однак, при з'ясуванні в судовому засіданні, у кого із сторін зберігається оригінал вказаної довіреності, позивач та відповідач зазначили, що оригінал довіреності знаходиться у відповідача.

Так, пунктом 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей визначено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

За таких обставин при дослідженні судом обставин видачі, реєстрації, обліку та зберігання довіреності ЯПИ № 825265 від 28.01.2009р., встановлено, що твердження позивача про те, що довіреність не була видана, була анульована та не була використана, не знайшли свого підтвердження. Однак, зазначене не дає суду підстав встановити факт передачі відповідачем позивачу матеріальних-технічних ресурсів на суму 762 557,00 грн.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на те, що графік поставок матеріально-технічних ресурсів (пункт 7.2 Контракту) сторонами підписано не було, видаткові накладні, за якими мали б передаватися матеріально-технічні ресурси від замовника підряднику без переходу права власності (пункт 7.2 Контракту) у сторін відсутні, суду не подано первинних документів, які б дозволили суду встановити факт здійснення сторонами господарської операції з поставки відповідачем позивачу матеріальних-технічних ресурсів на суму 762 557,00 грн. та зарахувати вказану суму в рахунок оплати за виконані будівельні роботи. Посилання відповідача на Акт звірки взаєморозрахунків станом на 20.10.2010р. (том другий аркуш справи 16, оригінал - том 2 аркуш справи 160) є безпідставним, оскільки зазначений акт не є первинним документом в розумінні вищенаведених норм, не містить обов'язкових реквізитів, не дозволяє встановити факт здійснення господарської операції - дату, підставу поставки арматури, та не підписаний обома сторонами.

Крім того, під час передачі матеріально-технічних ресурсів замовником підряднику не відбувається переходу права власності, тому не виникає зустрічних однорідних вимог. Законом передбачено інший механізм відображення та обліку ресурсів, які передаються замовником підряднику.

Так відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.07.2010 №2/12-21/10359 "Щодо правильності врахування в актах приймання виконаних будівельних робіт вартості матеріалів поставки замовника та вартості будівельних матеріалів, отриманих від розбирання будівель та використаних при будівництві нової споруди"вартість матеріалів поставки замовника, безоплатно переданих підряднику за Актом передачі та вкладених у будівництво, включається в обсяг виконаних робіт за фактичною вартістю їх придбання з урахуванням сплаченого податку на додану вартість. За підсумками Акта приймання виконаних будівельних робіт вартість таких матеріалів наводиться довідково. При проведенні взаєморозрахунків за виконаний обсяг робіт вартість матеріалів поставки замовника з урахуванням сплаченого податку на додану вартість вираховується з підсумку, наведеного у типовій формі № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат", і не підлягає оплаті.

При дослідженні та співставленні підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох сторін оригіналів Актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та підсумкових відомостей ресурсів судом не виявлено відображення матеріалів замовника (арматури на суму 762 557,00 грн.) відповідно до чинного порядку. Акти передачі матеріалів сторонами також не складалися.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Частиною 2 ст. 614 ЦК України обов'язок щодо доведення відсутності вини законом покладено на особу, яка порушила зобов'язання. Відповідач доводи позивача щодо наявності заборгованості та підстав її виникнення не спростував.

За таких обставин судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання перед позивачем за Контрактом № 5/08 від 21.05.2008р., який полягає у несплаті позивачу у повному обсязі грошових коштів за виконані позивачем роботи, відповідно встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 2000000,00 - 1174140,53 грн. грн. = 825859,47 грн.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 1 214 153,71 грн. є законними, такими, що підтверджуються дійсними обставинами та матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в розмірі 825859,47грн.

Крім того, позивач, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Контрактом просить суд стягнути з відповідача 130541,11 грн. інфляційних втрат, 84125,80 грн. 3% річних та 6054,14 грн. пені.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Також, зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Пунктом 4.2 Контракту сторони передбачили, що остаточна оплата виконаних робіт здійснюється після підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання підрядних робіт Ф №3, з врахуванням авансу, в 15-денний термін з дня підписання.

Контрактом не передбачено поетапну оплату робіт в 15-денний термін після підписання кожного акту приймання виконаних робіт, як не передбачено і підписання додатково підсумкового остаточного акту приймання виконаних робіт, як зазначав відповідач в направлених позивачу претензіях та листах. Також остаточний розрахунок сторонами не пов'язано із строком введення об'єкту в експлуатацію.

Останній акт прийняття виконаних будівельних робіт за червень 2010 року на суму 13 308,00 грн. підписаний обома сторонами та скріплений печатками обох сторін 25.06.2010р. За таких обставин строк остаточного розрахунку за виконані будівельні роботи з врахуванням пункту 4.2 Контракту, настав 10.07.2010р.

У листі Верховного Суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р. зазначено, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекс інфляції розраховується в середньому на місяць і розраховується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (Інформаційний лист «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Враховуючи вищевикладене, та встановлений судом розмір основного боргу, виходячи з наступного розрахунку, який не включає розрахунок інфляційних за неповний місяць жовтень 2012р.:

Сума заборгованості, грн.строк оплатиперіод прострочення (заявлений позивачем відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог № 386 від 31.10.12)Сукупний індекс інфляціїІнфляційні, грн. (по вересень 2012р. включно)три проценти річних, грн.825859,47грн.10.07.2010р.11.07.2010р. - 29.10.2012р. 1,10183411,8157154,00 судом встановлено, що за заявлений позивачем період належні до стягнення з відповідача три проценти річних становлять 57154,00 грн., збитки, завдані інфляційними процесами, становлять 83411,81 грн.

Позивачем заявлені до стягнення з відповідача три проценти річних у сумі 84125,88 грн. та інфляційні втрати в суми 130541,11 грн. За таких обставин зазначені вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Щодо заявленої до стягнення пені в сумі 6054,14 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Як вбачається з пункту 12.2 Контракту, сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати прийнятих робіт Замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 1% від несплаченої суми.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, позивач нараховує відповідачу пеню від суми заборгованості 1214153,71 грн. в розмірі 1% за шість місяців.

Однак зазначений розрахунок не відповідає чинному законодавству.

По-перше, ст.ст.1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 статті 343 ГК України обмежує граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ. В зазначених нормах закону прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187)

По-друге, пунктом 12.2 Контракту передбачено не нарахування пені в розмірі 1% від простроченої суми в день, а пеню в розмірі 1% від несплаченої суми, незалежно від періоду прострочення.

Відповідно до частини 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За таких обставин, передбачена пунктом 12.2 Контракту неустойка за правовим змістом є штрафом, який має розраховуватися як 1% від суми невиконаного зобов'язання і не є пенею (триваючою санкцією).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. За таких обставин, законодавство не забороняє сторонам передбачити в Контракті саме такий вид неустойки.

Судом встановлено прострочення відповідачем основного зобов'язання на суму 825859,47грн. 1% від цієї суми становить 8258,59 грн.

За таких обставин судом встановлено, що належний до стягнення з відповідача штраф згідно пункту 12.2 Контракту становить 8258,59 грн. Позивач просив стягнути з відповідача неустойку в сумі 6054,14 грн. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 6054,14 грн.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За таких обставин, повно та обґрунтовано дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов колективного підприємства «Білоцерківбуд» частково, приймає рішення про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 заборгованості в сумі 972479,42 грн., яка складається з: основного боргу в розмірі 825859,47 грн., 6054,14 грн. неустойки, трьох процентів річних у розмірі 57154,00 грн., збитків, завданих інфляційними процесами в сумі 83411,81 грн. та відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись частиною 1 ст. 193, ст. 230, частиною 4 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 317, частиною 1 ст. 321, частиною 2 ст. 342 ГК України, ст.ст. 6, 11, 16, 179, частиною 2 ст. 207, частиною 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 614, 625, 627, частиною 1 ст. 843, частинами 1, 2, 4 ст. 844, частинами 1, 2 ст.853, частинами 1, 2 ст. 875, частинами 1, 2, 4 ст. 882 ЦК України, пунктом 3 Наказу Держбуду України, від 27.08.2000, № 174 "Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)", ст.ст. 32, 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Колективного підприємства «Білоцерківбуд» задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь колективного підприємства «Білоцерківбуд» (09100, м. Біла Церква, вул. Молодіжна 25, код ЄДРПОУ 19408519)

825 859,47 грн. (вісімсот двадцять п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень сорок сім копійок) основного боргу,

6054,14 грн. (шість тисяч п'ятдесят чотири гривні чотирнадцять копійок) неустойки,

57154,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч сто п'ятдесят чотири гривні нуль копійок) 3% річних,

83411,81 грн. (вісімдесят три тисячі чотириста одинадцять гривень вісімдесят одну копійку) інфляційних втрат

19449,59 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок дев'ять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 09.08.2013р.