Ухвала суду № 32892370, 31.07.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:104/2068/12 Головуючий суду першої інстанції:Гребеннікова Н.О. № провадження:22-ц/190/2797/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сокол В. С. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Сокола В.С., суддів:Болотова В.Є., Пономаренко А.В. при секретарі:Щегловій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_10, третя особа - Служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації про поділ домоволодіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Білогірського районного суду АРК від 12 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у липні 2012 р. звернулися до суду з вище зазначеним позовом (а.с. 2, 131), просили поділити житловий будинок АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_10 у власність 1/5 частку житлового будинку: приміщення 1-3- житловою площею 12,1 кв.м. і 1-5 - житловою площею 10,2 кв.м. в літ. «А», вартістю 25239 грн. і сараї літ. «К» вартістю 3406 грн. і літ. «Л» вартістю 1041 грн., залишивши позивачам решту будинку і господарських будівель.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено за ненаданням належних доказів.

В апеляційній скарзі заявники, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Вказала також на неврахування судом висновків судової будівельно-технічної експертизи № 2118/2119 від 18 січня 2013 р.

В запереченнях ОСОБА_10 просить скаргу відхилити за безпідставністю.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу за її доводами, ОСОБА_10 і його представник ОСОБА_11, представник Служби у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Демченко І.М. просили скаргу відхилити за безпідставністю доводів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Правовий режим спільної часткової власності визначається гл. 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній частковій власності. За неможливості такого виділу у зв'язку з неподільністю речі (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

З огляду на зазначені положення матеріального закону право співвласника на виділ частки зі спільного майна, у тому числі і шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками й такому його праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду справи судом. Обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки. При цьому не передбачається обов'язковість згоди інших співвласників на такий виділ та залежність від мотивів (перешкоди в користуванні спільним майном (квартирою), забезпечення іншим житлом), з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.

Згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання не співмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під не співмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Встановлено, що сторони на праві часткової власності володіють житловим будинком АДРЕСА_1.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2118/2119 від 18 січня 2013 р. можливий лише один варіант поділу будинку в натурі з виділенням 1/5 частини житлового будинку, а саме:

співвласнику (ОСОБА_10) на 1/5 частку виділяються наступні приміщення житлового будинку літ. «А» вартістю 25239 грн.:

-1-3 - жилою площею 12,1 кв.м.; -1-5 - жилою площею 10,2 кв.м. та господарські будівлі: сараї літ. «К» вартістю 3406 грн. і літ «Л» вартістю 1041 грн.

При даному варіанті виділу вартість приміщень та будівель, що виділяються співвласнику на 1/5 частку складає 39686 грн., що на 8717 грн. більше ніж належить та відповідає 28/100 часткам.

При цьому варіанті поділу пропонується виконати наступні переобладнання:

зняти дверний блок та закласти дверний проріз між приміщеннями 1-5 та 1-1;

зняти дверний блок та закласти дверний проріз між приміщеннями 1-3 та 1-2;

пробити дверний проріз у приміщенні 1-3 та встановити подвійний дверний блок;

пробити дверний проріз між приміщеннями 1-3 та 1-5 встановити дверний блок;

пробити віконний проріз у приміщенні 1-3 та встановити віконний блок;

встановити перегородку та облаштувати приміщення 1-3а площею 3,8 кв.м. та приміщення 1-3б площею 8,3 кв.м., у приміщенні 1-36 обладнати кухню.

Переобладнання необхідно узгодити з відповідними інстанціями. Переобладнання пропонується на стадії проектного завдання. Приміщення, що виділяються співвласнику на 1/5 частку, необхідно обладнати автономним опаленням, електропостачанням, водопостачанням.

Але такий варіант поділу колегія суддів вважає неприйнятним.

Так, при поділі експерт не врахував, що веранда літер «а» збудована самочинно(хоч і вказав на її самочинність), але при визначенні часток, які виділяються сторонам, врахував площу літер «а», як корисну, оскільки саме у веранді знаходяться підсобні приміщення для обслуговування будинку (душова, тощо) і саме такі приміщення відсутні при запропонованому варіанті поділу у співвласників на 4/5 частки.

Так, житловий будинок літер «А» являє собою жилі приміщення 1-2, 1-3, 1-5 площею відповідно 15, 4 кв.м., 12,1 кв.м. і 10,2 кв.м.(всього 37,7 кв.м.) і кухню 1-1 площею 13 кв.м., всього 50, 7 кв.м.

Виділивши відповідачеві на 1/5 частку приміщення житлового будинку літ. «А» вартістю 25239 грн., а саме: -1-3 - жилою площею 12,1 кв.м. і 1-5 - жилою площею 10,2 кв.м.(всього 22,3 кв.м.), тим самим залишивши іншим співвласникам на 4/5 частки єдине жиле приміщення 1-2 площею 15, 4 кв.м., тобто менше на 6, 9 кв.м.(22, 3 - 15, 4).

Навіть якщо виходити з того, що в жилому приміщенні 1-3 пропонується облаштувати приміщення 1-3а площею 3,8 кв.м. та приміщення 1-3б площею 8,3 кв.м., у приміщенні 1-36 обладнати кухню, то загальна площа співвласникові ОСОБА_10 на 1/5 частку виділяється 22, 3 кв.м., а іншим співвласникам на 4/5 залишається 15, 4 кв.м. жилої площі і 13 кв.м. кухні, всього 28, 4 кв.м., тобто на 1/5 частку виділяється набагато більше, ніж 50 % загальної площі, тоді як 1/5 частка у спірному будинку відповідає 10, 14 кв.м.

Крім того, колегія суддів вказує ще на одну проблему щодо спірного питання. При запропонованому варіантові поділу жиле приміщення 1-3 перетворюється у нежиле(кухню), що вказує на не співмірну шкоду господарському призначення житлового будинку.

При перегляді справи апеляційний суд враховує також і про рівність прав учасників спільної часткової власності щодо будинку та обов'язок усіх співвласників використовувати право власності згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13, ч.ч. 4, 5 ст. 319 ЦК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що даним варіантом поділу явно будуть порушені права співвласників, серед яких є малолітня дитина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки даним варіантом частка співвласників (4/5 - 80%) буде зменшена до 40% по жилій площі, і до 56% - по загальній площі, що і зазначала в судовому засіданні представник Служби у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Демченко І.М.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Доводи скарги у тій частині, що апелянт погоджується провести всі необхідні переобладнання і узгодження за власний рахунок висновку суду не спростовують, оскільки фактично йде мова про спір про право, яке суд не розглядав, та сторона доводить те, що вона, як співвласник без узгодження з іншими співвласниками, сама проведе необхідні роботи, але ж які до теперішнього часу не провела і які, вважаючи загальну позицію сторін по справі, можуть викликати також зовсім новий спір. В цій частині скарги колегія суддів вказує, що позивачка ОСОБА_6 вперше на стадії апеляційного перегляду заявила зазначене, тоді як у суді першої інстанції заявляла протилежне.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за час вирішення справи судами сторони не легалізували у встановленому законом порядку питання щодо самочинності літер «а» (веранда), саме із можливою легалізацією даного приміщення, яке являється забезпечувальним (за складом підсобних приміщень) літери «А» експерт і пов'язував правову можливість поділу житлового будинку за запропонованим варіантом.

У зв'язку із зазначеним необхідно вказати також і те, що за даним варіантом експерт вказав на майбутнє приміщення, яке відповідач ОСОБА_10 (після реконструкції) буде використовувати як кухню і ванну кімнату, але ж таке приміщення відсутнє у позивачів, яким виділяються два приміщення, серед яких відсутня ванна кімната і інші нежилі приміщення, як то котельна, туалет (які існують в літері «а», але ж яка є самочинним будівництвом).

Крім того, вказуючи на таке переобладнання як пробити дверний проріз у приміщенні 1-3 та встановити подвійний дверний блок, тобто облаштувати окремий вхід (вихід) ОСОБА_10, то висновок експертизи не містить даних про технічну можливість такого переобладнання з урахуванням зношеності будинку, оскільки даний проріз облаштовується у несучій стіні (конструкції) і потребує іншого підходу, ніж облаштування інших прорізів (пробити дверний проріз між приміщеннями 1-3 та 1-5 встановити дверний блок, пробити віконний проріз у приміщенні 1-3 та встановити віконний блок).

Інші доводи скарги зводяться до неможливості проживання з відповідачем у одному будинку, що явно не впливає на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Таким чином, єдиний довід скарги про неврахування судом бажання позивачки за свій рахунок провести всі необхідні переобладнання будинку і відмова від компенсації не спростовує рішення суду з огляду на встановлене і зазначені вище норми матеріального права, суди вирішують справи у спосіб, визначений законами України. Саме те, що вказує позивачка як підставу для скасування рішення суду, може бути вирішене самими сторонами добровільно. Але ж, як показує аналіз доводів скарги, дані доводи протирічать між собою, коли абзац 9 скарги протирічить абзацу 14, у якому апелянт вказує на те, що суд рішенням зобов'язує одну із сторін провести переобладнання у встановлений строк і за її кошти.

Також колегія суддів вказує ще на одне проблемне питання даної справи. Оскільки експерт, пропонуючи варіант поділу будинку, зазначив те, що переобладнання пропонується на стадії проектного завдання. Саме цього не розуміє сторона, про що їй роз'яснюється апеляційним судом, тому позов являється як недоведеним, так і передчасним.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи скарги необґрунтованими з огляду на вище зазначене, апелянт в порядку статей 27, 60 ЦПК України не надав належних доказів на спростування оскаржуваних висновків суду, тому в порядку статті 308 ЦПК України колегія суддів рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу з ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду АРК від 12 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: