Рішення № 32891972, 07.08.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 146/763/13-ц Провадження № 22-ц/772/1756/2013Головуючий в суді першої інстанції:Скаковська І.В.Категорія: 37 Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.

При секретарі: Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 травня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Пилипи-Борівської сільської ради Томашпільського району про визнання права власності на спадкове майно, -

встановила:

В квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Як єдиний спадкоємець за заповітом вона у встановленому законом порядку звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте у вчиненні нотаріальної дії було відмовлено через відсутність свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Після чого вона звернулася до Томашпільського районного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, проте також отримала відмову. Таким чином, з метою захисту свого права власності на майно вона вимушена звернутися до суду з вищезазначеним позовом.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції дійшла висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 4).

11 червня 2007 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Пилипи-Борівської сільської ради Вінницької області та зареєстрований в реєстрі за № 48 (а.с. 5), згідно якого житловий будинок по АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2

Згідно з довідкою Пилипи-Борівської сільської ради №167 від 18 квітня 2013 року ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем згідно з законом, інших спадкоємців у спадкоємця не має та фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 (а.с. 7).

ОСОБА_2 звернулася до Томашпільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на будинок, проте 17 квітня 2013 року за №318/0116 позивачу відмовлено у прийнятті заяви про прийняття в порядку спадкування право власності на будинок по АДРЕСА_1 в зв'язку з відсутністю зареєстрованого органах державної реєстрації свідоцтва про право власності на даний будинок (а.с. 11).

У здійсненні державної реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_2 було відмовлено на підставі п. 3 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - звернення із заявою про державну реєстрацію прав неналежної особи, зокрема, відсутнє свідоцтво про право власності на будинок, зареєстроване в бюро технічної інвентаризації (а.с. 10).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Умовою для переходу в порядку спадкування прав власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

За життя ОСОБА_4 не отримала правовстановлюючі документи на житловий будинок по АДРЕСА_1 Вінницької області.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Як вбачається з технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 20.03.2008 року КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами побудовано в період з 1960 по 1978 роки (а.с. 8-9).

При вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно слід враховувати зміну редакції ч. 4 ст. 331 і ч. 4 ст. 334 ЦК України та інших норм цивільного законодавства і застосовувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинків та на час відкриття спадщини, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07.12.1990 року №553-ХІІ «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25.12.1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11.03.1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими центральним статистичним управлінням СРС 13.04.1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРС 12.05.1985 року №5-24-26 та ін.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року №105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 року №12/5-126, в якому зокрема роз'яснюється, що по об'єктах, які збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1995 року №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим кодексом.

Суд першої інстанції на вищезазначені обставини уваги не звернув, не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають до застосування та не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, у здійсненні сторонами їхніх прав, зокрема щодо подання доказів, які мають значення для правильного вирішення справи та не роз'яснив наслідки не вчинення таких процесуальних дій.

Згідно п. 3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2011 року (в редакції від 11.03.2006) технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди.

Технічна інвентаризація збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд проводиться з метою: визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних);обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів;установлення вартості об'єктів.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна» технічний паспорт - це документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна і містить основні відомості про нього (місцезнаходження, склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта, наявність самочинного будівництва, перепланування тощо). Технічна інвентаризація може бути проведена за заявою замовника будівництва, власника чи користувача об'єкта нерухомого майна або об'єкта незавершеного будівництва.

Тобто , технічний паспорт - це документ який засвідчує наявність чи відсутність об'єкта нерухомості, його технічні характеристики та опис, наявність якого є обов'язковою, а тому висновок суду першої інстанції про те, що технічний паспорт не може бути прийнятий до уваги, оскільки він був виготовлений через рік після смерті ОСОБА_4 є помилковим та повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі.

Згідно з довідкою Пилипи-Борівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області №246 від 04 липня 2013 року ОСОБА_4 постійно проживала в с. Калинка Томашпільського району Вінницької області і згідно погосподарських книг №9 за 2001-2005 та 2006-2010 роки, була власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1

Враховуючи наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що на день смерті ОСОБА_4 її право власності на будинок АДРЕСА_1 було набуто та посвідчено у порядку, передбаченому діючим на той час законодавством, а тому даний житловий будинок входить до складу спадщини згідно заповіту від 11 червня 2007 року.

Вимоги ОСОБА_2 є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

За таких обставин, суд першої інстанції при вирішенні спору неповно дослідив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, а тому рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 травня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1) право власності на житловий будинок літ. «А» загальною площею 72, 39 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: веранда літ. «а», ганок літ. «а1», гараж-добудова літ. «а2», літня кухня «Б», сарай літ. «В», погріб літ. «Г», огорожа №1, криниця літ. «Д», розташований по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Л.О. Голота

З оригіналом вірно: