Постанова № 32885564, 07.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.08.2013 р. справа №905/2772/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів За участю представників сторін: від позивача від відповідачаСтойка О.В. Діброви Г.І., Чернота Л.Ф. не з'явився; Заброда Ю.Ю., за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької областіна рішення господарського судуДонецької областівід02.07.2013р. (підписано 05.07.2013р.)у справі№ 905/2772/13 (суддя Величко Н.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест", м. Донецькпровизнання пунктів договору недійсними

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Інвест", м. Донецьк (відповідач) про визнання недійсними пунктів 5.1, 5.2 Договору про постачання електричної енергії № 3 0200 000 від 19.12.2008р. та пункту 7 Додатку № 1 до Договору № 3 0200 000 від 19.12.2008р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.07.2013р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що одночасне посилання відповідача у пунктах 5.1 та 5.2 Договору на одразу два додатки "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам" та "Відомість про очікуваний обсяг споживання електроенергії на 200_р. споживача" суперечить Правилам користування електричною енергією. Крім того, позивач зазначив, що Закон України "Про електроенергетику" та Правила користування електричною енергією містять вичерпний перелік підстав для відмови споживачу у погодженні договірних величин на заявленому рівні, серед яких відсутні підстави, що прописані відповідачем у п. 7 Додатку № 1 від 19.12.2009р. до Договору, що є порушенням відповідних норм законодавства.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання № 17/1092-3248 від 29.07.2013р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника у судове засідання.

Доказів поважності причин неявки представника позивача у судове засідання судовій колегії не надано.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача, який не скористався правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи, оскільки позивач є юридичною особою, а отже, мав можливість направити для участі у судовому засіданні іншого представника.

Представник відповідача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2008р. між сторонами було укладено договір № 3 0200 000 про постачання електричної енергії (далі - Договір), за умовами якого відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача з приєднаною потужністю 452 000 кВА, а позивач - оплачує відповідачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Вбачається, що строк дії Договору неодноразово щорічно продовжувався та є продовженим на момент виникнення спору.

Обґрунтовуючи свій позов в частині визнання недійсними пунктів 5.1, 5.2 Договору про постачання електричної енергії № 3 0200 000 від 19.12.2008р. та п. 7 Додатку № 1 до Договору, позивач посилається на те, що одночасне посилання відповідача у пунктах 5.1 та 5.2 Договору на одразу два додатки "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам" та "Відомість про очікуваний обсяг споживання електроенергії на 200_ р. споживача" суперечить Правилам користування електричною енергією (далі - Правила). Крім того, позивач зазначив, що Закон України "Про електроенергетику" та Правила містять вичерпний перелік підстав для відмови споживачу у погодженні договірних величин на заявленому рівні, серед яких відсутні підстави, що прописані відповідачем у п. 7 Додатку № 1 від 19.12.2009р. до Договору, що є порушенням відповідних норм законодавства.

На підставі вищевикладеного позивач просить визнати недійсними п.п. 5.1, 5.2 діючого Договору п. 7 Додатку № 1 до Договору.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таких обставин протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

За приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству та типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

За приписами ст. 277 ГК України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5.2 Правил (в редакції, що діяла на момент укладення Договору), при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3).

Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Згідно п. 5.5. Правил, договір про постачання електричної енергії містить такі умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, зокрема: договірні величини споживання електричної енергії, договірні величини споживання електричної потужності (помісячно); режими постачання, розрахунковий облік споживання електричної енергії та величини потужності, контролю показників якості електричної енергії, порядок розрахунків за спожиту електричну енергію; порядок погодження, встановлення, перегляду та коригування договірних величин.

За приписами п. 5.6 Правил, невід'ємними частинами договору про постачання електричної енергії є, зокрема, повідомлення про граничні величини споживання електричної потужності та години контролю максимального навантаження енергосистеми; перелік випадків, коли постачання електричної енергії може бути обмежене споживачу, та порядок обмеження.

Змістом пункту 7 Додатку № 1 до Договору сторони узгодили підстави відмови постачальника електричної енергії в узгодженні та/або коригуванні договірних величин, конкретизувавши зміст аналогійних вимог п.п. 4.2-4.4 Правил.

Зміст пунктів 5.1, 5.2 Договору щодо посилання на Додатки "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам" та "Відомість про очікуваний обсяг споживання електроенергії на 200_ р. споживача" взагалі не протирічить жодному пункту Правил.

Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки обставини невідповідності спірних пунктів Договору нормам закону або Типового договору, затвердженого Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96р. №28 протягом розгляду справи не встановлено.

Будь-які порушення норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2013р. у справі № 905/2772/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2013р. у справі № 905/2772/13 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС