Ухвала суду № 32885351, 23.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4370/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Міщука М.С.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ТОВ «Киянь-Будмонтаж» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.03.2013 року № 0002102208 та №0002092208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2013 року у позові відмовлено. Суд дійшов до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України у взаємозв'язку з положеннями Закону України»Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат по податку на прибуток.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що придбання послуг і товарів здійснювалося позивачем в межах своєї господарської діяльності, що в подальшому призначалося для використання в оподатковуваних ПДВ операціях при виконанні позивачем своїх господарських зобов'язань перед іншими його замовниками, що підтверджується договорами та актами виконаних робіт.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «РІП», ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ФЕЛІС КО» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення: 1.пп.7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.198.3 ст. 198, пп. 198.6 ст.198, пп. 201.4, пп.201.6, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, п.9.1. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму ПДВ 123 031,00 грн., в тому числі по періодам : грудень 2010 р. - 60 038,00 грн., вересень 2011 р. -21 993,00 грн., жовтень 2011 р. -41 000,00 грн.; 2. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 149 689,00 грн., в тому числі по періодах: за 2010 рік в розмірі 75 048,00 грн.; за І квартал 2011 року в розмірі 27 491,00 грн.; за ІІ квартал 2011 року в розмірі 47 150 грн., за ІІ-ІІІ квартал 2011 р. в розмірі 47 150,00 грн.; за ІІ-ІV квартал 2011 р. в розмірі 47 150,00 грн.

За наслідками перевірки, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва ДПС складено акт від 01.03.2013 р. № 722/22.8-17/34241881 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 р. № 0002102208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138 042,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 15.03.2013 р. № 0002092208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 168 452,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальності проведення господарських операцій, тобто відсутні операції, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

З такими висновками не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

Як передбачає пункт 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Пункт 198.2 цієї статті визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, за якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції(стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Киянь-Будмонтаж» (надалі - Замовник) та ТОВ «РІП» (надалі-Підрядник) було укладено договір будівельного підряду № 110301 від 15.02.2011 р. Відповідно до умов зазначеного договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик, власним засобами, із матеріалів замовника або власних матеріалів виконати та здати Замовнику відповідно до умов договору та проектної документації комплекс основних робіт та супутні загально-будівельні роботи, безпосередньо пов'язані з основними роботами, а Замовник зобов'язується надати Підряднику фронт робіт, забезпечити Підрядника Проектною документацією, здійснити приймання та сплатити вартість виконаних Підрядником та прийнятих Замовником робіт та використаних ним при цьому матеріалів, комплектуючих виробів, обладнання, за винятком наданих замовником, відповідно до умов Договору.

Позивачем на підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань за договором № 110301 від 15.02.2011 р. укладеним між ТОВ «Киянь-Будмонтаж» та ТОВ «РІП» з виконання робіт, руху активів, видаткових операцій надано суду наступні документи: додаток № 1 до Договору будівельного підряду № 110301 від 15.02.2011 р., акт приймання-передачі матеріалів в роботу за березень 2011 р., акт виконаних будівельно-монтажних робіт за березень 2011 року № 1 від 10 березня 2011 року, податкову накладну від 10.03.2011 р. № 116.

Разом тим, між ТОВ «Киянь-Будмонтаж» (надалі-Замовник) та ТОВ «СП ЕТО» (надалі-Підрядник) укладено договір на виконання підрядних робіт від 04.11.2010 р. № 11/04-2010. Відповідно до умов даного договору, Підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельних робіт з відновлення, посилення та поліпшення окремих конструкцій будівель та споруд свинокомплексу без зміни їх функціонального призначення, що належать Замовнику та знаходяться за адресою: Житомирська область, село Підруддя в установлений цим договором строк та відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації. Замовник зобов'язується гадати Підряднику фронт робіт, а також оплатити вартість виконаних робіт.

Позивачем на підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань за договором від 04.11.2010 р. № 11/04-2010 укладеним між ТОВ «Киянь-Будмонтаж» та ТОВ «СП ЕТО» надано наступні документи: додаток № 1 до договору підряду № 11/04-2010 від 04.11.2010 р. акт приймання-передачі матеріалів в роботу за грудень 2010 р., акт виконаних будівельно-монтажних робіт № 1 за грудень 2010 р. від 30.12.2010 р., податкова накладна від 30.12.2010 р. № 529, додаток № 1 до договору підряду № 5/2010 від 07.10.2010 р.

На підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «ФЕЛІС КО» позивач зазначив, що ним було придбано у ТОВ «ФЕЛІС КО» матеріали для електромонтажних договорів за видатковою накладною № 27/12/01 від 27.12.2010 р. та видано податкову накладну від 27.12.2010 р. № 307, яку включено в реєстр обліку виданих та отриманих податкових накладних.

Разом з тим на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами в іншому ланцюгу постачання, позивачем надано суду наступні копії документів:

- Договір підряду від 07.10.2010 р. № 5/2010 укладеним між ТОВ «Дубовий Гай» та ТОВ «Киянь-Будмонтаж», акт виконаних будівельно-монтажних робіт № 1 за січень 2011 р. від 31.01.2011 р., акт виконаних будівельно-монтажних робіт № 1 за лютий 2011 р. від 10.03.2011 р., акт виконаних будівельно-монтажних робіт № 2 за лютий 2011 р. від 10.03.2011 р., акт виконаних будівельно-монтажних робіт № 3 за лютий 2011 р. від 10.03.2011 р., акт виконаних будівельно-монтажних робіт №1 за грудень 2010 р. від 01.12.2010 р. , акт виконаних будівельно-монтажних робіт № 2 за грудень 2010 р. від 30.12.2010 р., акт виконаних будівельно-монтажних робіт № 3 за грудень 2010 р. від 30.12.2010 р., угоду № 2 від 20.04.2011 р. до Договору будівельного підряду № 110301 від 15.02.2011 р., Додаток № 1 до договору будівельного підряду № 110301 від 15.02.2011 р. та Угоди № 2 від 20.04.2011 р. від 20.04.2011 р., акт приймання-передачі матеріалів в роботу за травень 2011 р., акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 р. (блок 9) , податкова накладна від 30.05.2011 р. № 281;

- Договір будівельного підряду від 14.03.2011 р. № 1114 укладений між ТОВ «К.А.Н. СТРОЙ» та ТОВ «Киянь-Будмонтаж», угода № 111401 від 14.03.2011 р. до договору будівельного підряду № 1114 від 14.03.2011 р.

- Відносини між позивачем та субпідрядником ТОВ «РІФ-1» здійснювались на підставі видаткових накладних: № ОН-0000008 від 28.12.2010 р., № ОН-0000010 від 28.12.2010 р., № ОН-0000009 від 28.12.2010 р., № ОН -0000011 від 28.12.2010 р., довіреності від 27.12.2010 р. серія ААВ № 701897.

- Рух активів між контрагентами підтверджується виписками з особового рахунку: від 20.01.2011 р., від 14.01.2011 р., від 08.02.2011 р., від 05.04.2011 р., від 13.04.2011 р., від 19.04.2011 р., від 06.05.2011 р., від 29.06.2011 р., від 21.12.2010 р., від 23.12.2010 р, від 29.12.2010 р., від 07.02.2011 р., від 09.02.2011 р, від 21.03.2011 р., від 06.04.2011 р., від 07.04.2011 р., від 12.04.2011 р., від 29.12.2010 р.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, господарські операції за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Виконання таких договорів вимагало від продавців (виконавця) наявності відповідних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а також необхідну кількість працівників для здійснення обліку, охорони, розвантаження/завантаження товарів. Однак, позивачем не надані та в матеріалах справи відсутні докази, що у ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «РІП», ТОВ «ФЕЛІС КО» наявні трудові ресурси, торгівельне обладнання, транспортні засоби та інші основні засоби (відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємств), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, у податкових накладних та актах приймання -передачі, актах виконаних будівельно-монтажних робіт відсутні прізвища уповноважених на їх підписання осіб, що не унеможливлює їх ідентифікацію.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що директори зазначених вище підприємств - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 фінансово-господарською діяльністю не займалися, ніяких договорів, видаткових, податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку не підписували, поставок товарів не здійснювали та нікому не доручали вчиняти будь-які дії від імені. При цьому, податкові накладні які стали підставою для формування ТОВ «Киянь-Будмонтаж» податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від його імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Киянь-Будмонтаж»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26 липня 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: Л.В. Бєлова

М.С. Міщук

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.