Ухвала суду № 32884817, 08.08.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/715/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга В'ячеслав ОлександровичНомер провадження 22-ц/788/1529/13 Суддя-доповідач - Білецький О. М. Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Білецького О. М.,

суддів - Семеній Л. І., Шевченка В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2013 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з позичальника ОСОБА_3, та її поручителів ОСОБА_4 і ТОВ «Моноліт» солідарно на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» заборгованість за кредитним договором №11286012000 у розмірі 1664804 грн. 01 коп., а також 3441 грн. на повернення судового збору.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 травня 2013 року заяву ОСОБА_3 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, невідповідність висновків фактичним обставинам та порушення норм матеріального і процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Вважає, що розрахунок позивача, з яким погодився місцевий суд, завищений внаслідок необґрунтованого нарахування 27% пені, розмір якої кредитним договором та законодавством обмежений подвійною обліковою ставною НБУ за кожен день прострочення, а також через незаконне нарахування позивачем процентів після передання права вимоги за договором факторингу. Доводить, що враховуючи здійснені нею у подальшому платежі, заборгованість за кредитним договором складає лише 1113906 грн. 61 коп., як це вказано у розрахунку банку станом на 17 травня 2013 року.

Посилається на поважність причин її неявки у судове засідання, що перешкодило надати докази та на відсутність згоди позивача на ухвалення заочного рішення.

Заслухавши пояснення відповідачів і представників ОСОБА_3 та позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено місцевим судом, 22 січня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ФОП ОСОБА_3 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №11286012000 у відповідності з яким, банк зобов'язався надати позичальнику строком до 21 січня 2019 року кредитні послуги у рамках ліміту 1370000 грн. (а.с.6-9).

Пунктом 1.1 цього генерального договору передбачено, що умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума наданих кредитних послуг розраховується шляхом складання сум наданих кредитних послуг за всіма індивідуальними угодами.

Відповідно до п.2.1 генерального договору, на забезпечення виконання зобов'язань за індивідуальними угодами передбачено прийняття в іпотеку належного позичальниці нежитлового приміщення по вул.Луценка,4 у м.Ромни, поруку ТОВ «Моноліт» та її чоловіка ОСОБА_4, який працює директором ТОВ «Моноліт».

Пунктом 3.1.2 цього договору передбачено право банка вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення, у разі порушення позичальником умов цього договору та/або настання будь-якої події, що може погіршити фінансовий стан позичальника та/або вплинути на його здатність або бажання виконувати власні зобов'язання за договором.

Згідно з укладеною між тими ж договірними сторонами додатковою угодою №1 від 22 січня 2008 року (індивідуальна угода №11286531000) до вказаного генерального договору, ФОП ОСОБА_3 надано 1000000 грн. кредиту з процентною ставкою у розмірі 13,5% річних, а п.3.2 даної індивідуальної угоди передбачено збільшення розміру цієї ставки до 27% річних у разі користування кредитними коштами понад встановлений кредитною угодою строк (а.с.10).

За додатковою угодою №2 від 13 лютого 2008 року (індивідуальна угода №11297710000) до вказаного генерального договору, банком надано ФОП ОСОБА_3 ще 370000 грн. кредиту з процентною ставкою у розмірі 15% річних, та обумовлено у п.3.2, що у разі користування кредитними коштами понад встановлений кредитною угодою строк розмір процентної ставки збільшується до 30 % річних (а.с.11).

До кожної з цих додаткових угод було погоджено додатки №1, якими визначався максимально допустимий на кожний місяць кредитного періоду залишок заборгованості (а.с.155-158, 161-164).

На забезпечення виконання вказаного кредитного договору між АКІБ «УкрСиббанк» з однієї сторони, і ТОВ «Моноліт» та ОСОБА_4, з кожним окремо, було укладено договори поруки від 22 січня 2008 року №174011 і №174001, згідно з якими ці поручителі нарівні з ОСОБА_3 зобов'язались відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання позичальником умов кредитного договору (а.с.12, 13).

Зміна найменування юридичної особи АКІБ «Укрсиббанк» на ПАТ «Укрсиббанк» зареєстрована 18 грудня 2009 року (а.с.25).

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір факторингу, відповідно до якого банк відступив, а товариство прийняло право вимоги, зокрема за укладеними 22 січня 2008 року і 13 лютого 2008 року між банком та ОСОБА_3 кредитними договорами №11286531000 та №11297710000 (а.с.27-31).

Згідно з п.1.4 цього договору факторингу одночасно з відступленням прав вимоги до фактора перейшли усі права клієнта (банку) за договорами забезпечення (а.с.28).

Умови кредитного договору позичальником та поручителями належним чином не виконувались, у зв'язку з чим, станом на 29 травня 2012 року нарахована позивачем заборгованість становить 1664804 грн. 01 коп. з яких: 1204913 грн. 36 коп. - заборгованість за кредитом, 459 890 грн. 65 коп. - відсотки за користування кредитом (а.с.24).

За таких, правильно і з достатньою повнотою встановлених обставин, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в порушення умов кредитного договору і договорів поруки та вимог ст.ст.526, 527, 1048, 1054 ЦК України, ОСОБА_3 допустила прострочення основних платежів та має по ним і по сплаті відсотків заборгованість, а тому на законних підставах, визначених ст.ст.543, 553, 554, 610, 612, 1049, 1050 ЦК України, п.3.1.2 генерального договору і п.1.3, 1.4 договорів поруки, достроково стягнув з неї та з ОСОБА_4 і ТОВ «Моноліт», як солідарних боржників, на користь позивача усі нараховані в межах позовних вимог суми заборгованості по тілу кредиту і відсоткам.

В силу п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.516, ст.ст.1077, 1078, 1084 ЦК України і договору факторингу ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» має право грошової вимоги по зобов'язанням відповідачів перед банком, зокрема і на ті, які настануть у майбутньому, тому вправі нараховувати проценти, передбачені кредитним договором.

Відповідачем до апеляційної скарги додано розрахунки, проведені банком станом на 17 травня 2013 року, у якому розмір заборгованості по першому кредитному договору визначено у 798641 грн. 08 коп. (а.с.96-98), а по другому - у 315265 грн. 53 коп. (а.с.99-101).

Однак колегія суддів не приймає наведені розрахунки банку, як належний доказ розміру боргу, виходячи з того, що ці розрахунки починаються з серпня 2012 року, а відсотки за користування кредитом у більшості періодів визначено у 13,5 % та 15%, у той час як з дня укладення договору факторингу, тобто з 12 листопада 2011 року, ці повноваження перейшли до фактора, який з вказаної дати на законних підставах (п.1.3.1 генерального договору та п.3.2 додаткових угод) у зв'язку з порушенням відповідачами умов кредитного договору нараховував підвищені (подвійні) відсотки до всієї простроченої суми основного боргу.

Платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості: 08 лютого 2013 року - 700 грн. і 300 грн. (а.с.60), а 13 березня 2013 року - 350 грн. і 650 грн. (а.с.59) здійснені ОСОБА_3 вже після звернення з даним позовом, який ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» направив поштою ще 01 лютого 2013 року (а.с.33), і про них сторони до ухвалення рішення суд не повідомили, а крім того ці платежі знаходяться поза межами розрахункового періоду (до 29 травня 2012 року), визначеного позивачем та судом.

Питання їх зарахування сторони не позбавлені можливості вирішити на стадії виконання рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі на помилкове нарахування пені, є безпідставними, оскільки з довідки-розрахунку заборгованості за кредитом наданої ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» станом на 29 травня 2012 року вбачається, що пеня за несвоєчасне погашення заборгованості на кредитом та відсотками взагалі не нараховувалася, а були нараховані лише відсотки за користування кредитом, а 27% та 30% - це їх збільшена ставка, яку позивач нараховував у зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору.

Позовні вимоги пред'явлені до солідарних боржників, один з яких є фізичною особою, тому спір правильно вирішений в порядку цивільного процесуального судочинства.

Той факт, що кредит брався ОСОБА_3 в якості ФОП та, що її підприємницька діяльність не припинена (а.с.134, 135), з огляду на положення ст.52 ЦК України також не свідчить про порушення оскаржуваним рішенням суду її прав як фізичної особи - громадянина.

Проведення попереднього судового засідання є правом, а не обов'язком суду (п.4 ч.5 ст.122 ЦПК України), а положення ст.169 ЦПК України не зобов'язують суд відкладати розгляд справи у випадку першої неявки у судове засідання відповідача, оповіщеного належним чином про час і місце судового розгляду і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки.

Як убачається із супровідного листа суду (а.с.40) та з копії поштового повідомлення (а.с.43), ОСОБА_3 ще 20 березня 2013 року одержала копію ухвали про відкриття провадження, позовну заяву з додатками та судову повістку про виклик у судове засідання на 26 березня 2013 року, однак до початку судового розгляду ніяких заперечень та заяв не подала, отже у суду були законні підстави вирішити спір по суті у її відсутність.

Заочний розгляд справи, без відповідного погодження із позивачем (ч.1 ст.224 ЦПК України) не призвів до неправильного її вирішення, що в силу ч.3 ст.309 ЦПК України не дає підстав для зміни чи скасування правильного по суті та законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують зазначених висновків.

Таким чином, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -