Ухвала суду № 32883290, 23.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4886/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Міщука М.С.,

при секретарі: Проценко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укроборонекспорт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ТОВ «Укроборонекспорт» звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13 грудня 2012 року № 0001042260, від 27 лютого 2013 року № 0000812260.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року позов задоволено.

Рішення суду вмотивовано тим, що ТОВ «Укроборонекспорт» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати за червень 2012 року, висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, пп.201.1, 201.2, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняті ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС податкове повідомлення-рішення №0001042260 від 13 грудня 2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 140 983,75 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000812260 від 27 лютого 2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 148 032,00 грн. є неправомірними.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 20.11.2012 року по 26.11.2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укроборонекспорт» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків по взаємовідносинам з ТОВ «Акваспейс» за червень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 28.11.2012 року №5532/22-621/33345054.

13 грудня 2013 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001042260, яким позивачу за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, пп.201.1, 201.2, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 140 983,75 грн., з яких 112 787,00 грн. - основного платежу та 28 196,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.13) та податкове повідомлення-рішення №0001052260, яким позивачу, у зв'язку із порушенням пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 177 640,00 грн., з яких основного платежу - 142 112,00 грн. та 35 528,00 грн. - штрафних санкцій.

В порядку адміністративного оскарження позивачем було подано скаргу на дані податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої Державна податкова служба в міста Києві рішенням від 18.02.2013 р. №1630/10/12-1-03 податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2013 року №0001042260 - залишила без змін, а податкове повідомлення рішення від 13 грудня 2013 року №0001052260 - скасувала, відповідно, скаргу позивача - задовольнила частково.

Підставою для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення було допущення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС арифметичної помилки у визначенні суми завищення валових витрат. Дана сума була скоригована з 676 722,00 грн. до 563 935,00 грн.

З урахуванням рішення Державної податкової служби в міста Києві від 18.02.2013 р. №1630/10/12-1-03 ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 року №0000812260, яким позивачу, у зв'язку із порушенням пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 148 032,00 грн., з яких основного платежу - 118 426,00 грн. та 29 606,00 грн. - штрафних санкцій (а.с.14).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень - рішень. З таким висновком не можливо не погодитися, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Акваспейс» позивачем були надані суду договір поставки № 4 від 26 червня 2012 року (а.с.93), за умовами якого ТОВ «Акваспейс» зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Укроборонекспорт» певний Товар, а Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити Товар на умовах цього Договору (пункт 1.1). Кількість та асортимент Товару, що постачається за цим Договором, зазначається в рахунках-фактурах, які погоджуються Сторонами попередньо (пункт 2.1). покупець сплачує за Товар, що постачається, за цінами, які обумовлюються в рахунках-фактурах, які погоджуються Сторонами попередньо.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ «Акваспейс» поставляло ТОВ «Укроборонекспорт» такі товари: шолом титановий, забрало до шолома, позумент, куртка польова камуфляжна утеплена, що підтверджується видатковими накладними №АС-486 від 27 червня 2012 року, №АС-487 від 28 червня 2012 року, №АС-512 від 29 червня 2012 року, №АС-541 від 30 червня 2012 року (а.с.38,40,42,44).

За наслідками поставки товарів ТОВ «Акваспейс» виписало на користь ТОВ «Укроборонекспорт» податкові накладні на загальну суму 676 720,00 грн., в тому числі ПДВ - 112 786,67 грн.: №35 від 27.06.2012 р., №104 від 28.06.2012 р., №113 від 29.06.2012 р., №118 від 30.06.2012 р. (а.с.39,41,43,45). Вказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових за червень 2012 року (а.с.83-85), а сума ПДВ за зазначеними податковими накладними віднесені до складу податкового кредиту за червень 2012 року у розмірі 112 786,67 грн. та відображені в Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вказаної податкової декларації (а.с.58).

Оплата виконаних робіт на користь ТОВ «Акваспейс» підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.34-37).

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача - ТОВ «Акваспейс» (індивідуальний податковий номер 372446126540) був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку згідно свідоцтва №100310292 від 16 листопада 2010 року (а.с.54).

При цьому, свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Акваспейс» як платника податку на додану вартість було анульоване 10 жовтня 2012 року (а.с.55), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані червні 2012 року. Отже, на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Акваспейс» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (виконання робіт).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Акваспейс» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, що також вірно зазначено Окружним адміністративним судом м. Києва.

Також, наявний в матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №781435 серії АБ від 22.04.2013 року (а.с.111-113) підтверджує, що ТОВ «Акваспейс» зареєстроване як юридична особа Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією, станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу).

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певних договорів, не є безумовною підставою для висновку про укладення таких договорів з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

До того ж, наведена позиція також підтримується в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26 липня 2013 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: Л.В. Бєлова

М.С. Міщук

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.