Постанова № 32883250, 30.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року о 15 год. 07 хв.Справа № 808/5439/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Пелеху С.І.

за участю представників

позивача - Кудоярової Л.Е. (довіреність від 01.07.13 №2)

- Маркової С.Ю. (довіреність від 01.07.13 №1)

відповідача - Кузнецова О.О. (довіреність від 26.04.13 №38-10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми

"ТТП-94"

до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "ТТП-94" (далі ТОВ ВКФ "ТТП-94") , звернулось до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправним та скасувати винесене відповідачем податкове повідомлення - рішення від 23.04.2013 №000004154.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 13.07.2007 року ТОВ ВКФ "ТТП-94" продало нежитлове приміщення іншому суб'єкту господарювання, а тому з огляду на п.287.6 ст.287 ПК України податкові зобов'язання по сплаті земельного податку перейшли до нового власника, а отже нарахована відповідачем сума грошового зобов'язання заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 8887,73 грн., яку відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стягують з позивача є необґрунтованою.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, викладених у письмових запереченнях та просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення зазначає, що за результатами документальної невиїзної перевірки перевіряючими встановлено порушення ТОВ ВКФ "ТТП-94" ст.ст. 5,13,14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року та п.286.2, ст.286, п.288.2 , п.288.3 ст.288 ПК України, а саме не сплачено орендної плати за землю державної і комунальної власності відповідно до укладеного договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у Нікопольському районному відділу ДРФ Центру ДЗК 27.02.2007 року та не подання з 2007 року податкових декларацій по зазначені оренді земельної ділянки.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.

На підставі наказу Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області від 14.03.2013 року №340 проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційна фірма "ТТП-94" з питань дотримання вимог законодавства щодо повноти та своєчасності орендної плати за період з 2007 по 2011 роки та за січень-лютий 2012 року.

За результатом перевірки складено Акт від 08.04.2013 року №1122/154.22135367, в якому перевіряючими зроблені наступні висновки щодо порушень позивачем (а.с.8-12):

- ст.5, ст.13, ст.14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535-ХІІ змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкові зобов'язання з орендної за земельні ділянки державної та комунальної власності на суму 3514,88 грн., у зв'язку з неподанням у встановлені строки податкових декларацій по платі за землю (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), в тому числі по періодам:

-з 27.02.07 по 31.12.07 р.-768,35 грн.;

-за 2008 рік-915,51грн.;

-за 2009 рік-915,51грн.;

-за 2010 рік-915,51грн.

- п.286.2 ст.286, п.288.1, п.288.2, п.288.3, ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІУ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкові зобов»язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на суму 3188,42 грн., у зв'язку з неподанням у встановлені строки податкових декларацій по платі за (орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності), в тому числі по періодам:

- за 2011 рік - 2746,53 грн.;

- з 01.01.2012 по 27.02.2012 року - 441,89 грн.

-п.63.3 ст.63 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-ІУ (зі змінами та доповненнями) та п.7.1 розділу 7 Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.11 №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.11р. №1562/20300, у зв'язку з тим, що підприємство не стало на облік в Нікопольській ОДПІ як платник окремих податків і зборів (орендної плати за землю).

На вищезазначений акт перевірки позивачем 22.04.2013 року подано заперечення. Листом від 24.04.2013 за вих.№11908/10154-32 Нікопольською ОДПІ залишено його без розгляду, оскільки згідно повідомлення про вручення поштового відправлення позивачем отримано акт 10.04.2013 року, а подано заперечення до акту лише 22.04.2013 року, тобто з порушенням законодавчо встановленого 5-ти денного строку (а.с.13).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.04.2013року №0000064154, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 8887,73 (6703,33 грн. за основним платежем та 2184,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.15).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про плату на землю» від 03.07.1992 року №2535-ХІІ (із змінами та доповненнями), який діяв на час виниклих правовідносин, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Стаття 13 Закону №2535 визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 14 Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним. Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні.За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю.

Статтею 286 ПК України від 02.12.2010 року №2755-IV (із змінами та доповненнями) закріплений порядок обчислення плати за землю.

Так п.286.2 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Судом встановлено та підтверджено наданим на вимогу ухвали суду про витребування доказів, завіреного належним чином договору оренди земельної ділянки, що між Нікопольською міською радою та ТОВ ВКФ "ТТП-94" 03.10.2006 року укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Нікополь вул. Трубників,30 строком на 5 років, і з встановленим розміром орендної плати на рік в сумі 915,51 грн. Зазначений договір зареєстрований у Нікопольському районному відділі ДРФ центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі землі вчинено запис від 27.02.2007 року № 040711000010 (а.с.81-88).

З наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача слідує, що починаючи з 2008 року позивачем звіти до Нікопольської ОДПІ не подавались. 27.02.2012 року сплинув термін дії вищезазначеного договору оренди, який не було розірвано у встановленому законом порядку, що підтверджується інформацією наданою Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради від 16.01.2012 №13/15/0223-146, щодо діючих договорів оренди земельних ділянок по місту Нікополь станом на 01.01.2012р.

Також судом встановлено, що між позивачем ТОВ ВКФ «ТТП-94» (продавець) та ТОВ «Донфармхолдінг» (покупцем) укладено договір купівля-продажу від 13.07.2007 року. Предметом договору якого було нерухоме майно розташоване за адресою: м. Нікополь вул.Трубників, 30 та мало наступні характеристики: загальна площа - 505,60 кв.м., у тому числі підвал 244,90 кв.м., перший поверх площею 260,70 кв.м. (а.с.18-19).

В акті перевірки зазначено, що перевіряючими було встановлено, що приміщення, яке розташоване на орендованій земельній ділянці було продано ТОВ «Донфармхолдінг», за яке зазначене підприємство сплачувало земельний податок по 2012 рік. У зв'язку з чим відповідачем на адресу позивача неодноразово надсилались листи за №27558/10/15-328/1 від 10.06.2008, №6912/10/15-343 від 01.03.11, №37613/10/15-336 від 18.10.11 з проханням надати пояснення щодо ненадання податкової звітності з орендної плати або угоду про розірвання діючого договору оренди (а.с.55, 57,59).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем водночас було направлено лист до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя за №19627/7/15-328 від 01.06.2011, з проханням включити до плану графіку перевірок ТОВ ВКФ «ТТП-94» у зв'язку з не поданням податкової звітності з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008-2011 роки (а.с.56).

Також, судом встановлено, що відповідачем надсилався лист №1540/9/15-332 від 05.09.11 до Нікопольської міської ради з пропозицією розірвати вищезазначений договір оренди земельної ділянки (а.с.62). Згідно відповіді Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 29.09.2011 року за вих.№13/15/0223-3607 угода про розірвання зазначеного договору оренди не укладалась та зазначено, що ними повідомлено ТОВ ВКФ «ТТП-94» щодо необхідності укладення угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки у зв'язку з переходом права власності об'єкту нерухомості до іншої особи та реєстрації такої угоди (а.с.63).

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження представників позивача щодо необізнаності існування вищезазначеного договору оренди земельної ділянки не знайшло свого підтвердження та спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Що стосується твердження позивача про сплату ними земельного податку про що свідчать додані до адміністративного позову копій платіжних доручень від 09.02.07 №1346 з сумою сплати 277,04 грн. та від 07.08.07 №1728 в розмірі 170,00 грн. (а.с.21-22), то судом не береться дане твердження до уваги, оскільки як було встановлено в судовому засіданні земельний податок сплачувався позивачем до вступу в дію договору оренди земельної ділянки, а саме до 27.02.2007 року (моменту реєстрації договору в Нікопольському районному відділі ДРФ центру ДЗК).

Також суд зазначає, що після набрання чинності договору оренди 27.02.2007 позивач повинен був подати до податкового органу уточнюючий розрахунок плати за землю, та почати сплачувати орендні платежі, чого як було встановлено в судовому засіданні ним не було зроблено.

Відповідно до пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо серед іншого платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Що стосується розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки від 08.04.2013 року, де період за який нараховані позивачу штрафні санкції за неподання податкової декларації в розмірі 170 грн. починається з 2007 року, суд дійшов висновку, що відповідачем не пропущено строку звернення з такими позовними вимогами до суду з огляду на наступне.

Статтею 102 ПК України визначені строки давності та їх застосування. Пунктом 102.1 ПК України зазначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 ПК України визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо серед іншого зазначено, що податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось представниками позивача, податкову декларацію по платі за землю за перевіряємий період ними не подавалось та відповідно орендна плата за земельну ділянку не сплачувалась, оскільки по-перше їм не було відомо про укладений договір оренди земельної ділянки, а по-друге позивач вважає, що оскільки право власності на нерухоме майно згідно договору купівлі - продажу перейшло до нового власника, то саме він зобов'язаний сплачувати земельний податок.

Суд не бере до уваги зазначені твердження представників позивача, оскільки такі твердження спростовуються як наявними в матеріалах справи доказів і самих пояснень сторін, так і нормативним обґрунтуванням зворотного представника відповідача.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач помилково вважав, що оскільки з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення між ТОВ ВКФ «ТТП-94» та ТОВ «Донфармхолдінг» та переходу права власності до останнього, позивач не був зобов'язаний сплачувати за договором оренди земельної ділянки від 03.10.2006 року обов'язкових платежів, за несплату яких в подальшому виникла податкова заборгованість, оскільки зазначений договір оренди був існуючим, не розірваним та діяв до 27.02.2012 року, а отже винесене податкове повідомлення - рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційної фірми - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара