Постанова № 32882965, 08.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 912/257/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.,

за участю представників: позивача -

відповідача - Богушевича Є.А.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до відповідача про стягнення 13635717,60 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №14/163/11 від 30 січня 2011 року, в тому числі основного боргу в сумі 11880576,45 грн., 1283175,06 грн. пені, 154562,95 грн. інфляційних, 317403,14 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 8 квітня 2013 року (суддя Шевчук О.Б.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50000 грн. пені, 3% річних в сумі 317403,14 грн., 108878,94 грн. збитків від інфляції, судовий збір. В частині стягнення 3494116,86 грн. суми основного боргу провадження у справі припинено. В решті частині в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року рішення суду змінене, викладений абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з відповідача на користь позивача 641587,53 грн. пені, 108878,94 грн. інфляційних, 317403,14 грн. 3% річних, 68820 грн. судового збору". В іншій частині рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, скаржник просить її скасувати в частині відмови у стягненні 641587,53 грн. суми пені, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 641587,53 грн. суми пені.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/163/11, з Додатковими угодами до нього, які є його невід'ємними частинами.

Згідно умов укладеного договору постачальник зобов'язався передати покупцю за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ, а покупець зобов'язався прийняти від продавця та оплатити природний газ на умовах та в порядку, передбаченому даним договором.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом січня 2011 року-листопада 2012 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 69940561,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (т.1, а.с.25-42).

Як правильно було встановлено судами при розгляді справи, відповідач в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, внаслідок чого у відповідача перед позивачем за використаний ним, згідно умов укладеного договору, природний газ утворилась заборгованість в сумі 11880576,45 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши належним чином всі наявні в матеріалах справи документи, господарські суди попередніх судових інстанцій правильно встановили той факт, що заборгованість в сумі 8386459,59 грн. відповідачем була сплачена до звернення позивача з даним позовом до суду, а частина боргу в сумі 3494116,86 грн. була погашена відповідачем 06.03.2013 року, тобто після звернення позивача з даним позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням №4 від 21.02.2013 року (т.1, а.с.165).

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, правильно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3494116,86 грн. основного боргу, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 108878,94 грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за період з червня 2011 року по грудень 2012 року та 3% річних в сумі 317403,14 грн., відмовивши позивачеві в решті частині стягнення суми інфляційних нарахувань.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.6.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.5.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Проте, колегія суддів вважає, що при розрахунку суми пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, місцевим господарським судом було допущено помилку.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суми пені здійснений місцевим господарським судом, дійшов правильного висновку щодо необхідності зменшення розміру стягнення з відповідача суми пені на 50%, із розрахунку зробленого позивачем, змінивши рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Виходячи з викладеного, суд вважає обгрунтованим висновок господарського суду апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача 641587,53 грн. пені.

За таких обставин, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду, як прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 червня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій