Постанова № 32882918, 07.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року Справа № 902/122/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Мележик Н.І.,

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 травня 2013 року у справі № 902/122/13-г Господарського суду Вінницької області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до Ковалівської сільської ради, Вінницька область, про стягнення 25 127,26 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Цибізова О.О. (дов. № 257/10 від 14.12.12);

відповідача - Корнійчук А.Л. (дов. № 02-10-105 від 14.11.12),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача Ковалівської сільської ради про стягнення 25 127,26 грн.

Вказував, що 01.12.09 між ним (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № НБ-09-613 на постачання та транспортування природного газу, згідно якого він зобов'язався передати споживачу у грудні 2009 року та у 2010 році природний газ, а споживач - прийняти та здійснити оплату газу на встановлених договором умовах.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 19 802,27 грн. основного боргу, 1 188,14 грн. інфляційних втрат, 1 264,93 грн. - 3 % річних, 1 485,76 грн. пені, 1 386,16 грн. - 7 % штрафу та судові витрати, а всього - 25 127,26 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області 21 березня 2013 року (суддя Колбасов Ф.Ф.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 травня 2013 року (колегія суддів у складі: Василишин А.Р. - головуючий, Юрчук М.І., Крейбух О.Г.), позов задоволено частково.

Визнано недійсним абзац 2 п. 6.1 договору № НБ-09-613 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.09, укладеного між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є позивач) та Ковалівською сільською радою.

Постановлено стягнути з Ковалівської сільської ради на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 13 293,02 грн. основного боргу, 930,51 грн. штрафу, 815,68 грн. інфляційних втрат, 850,02 грн. 3 % річних та 632,52 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судові рішення в частині визнання недійсним абзацу 2 п. 6.1 договору мотивовані посиланнями на невідповідність останнього вимогам ч. 2 ст. 260, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Рішення в частині часткового задоволення вимог про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу, обґрунтовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, що є підставою для покладення на нього обов'язку по їх сплаті.

Рішення в частині часткової відмови в задоволенні вимог про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу мотивовані тим, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача перед ним заборгованості в сумі 13 293,02 грн. з якої і підлягають нарахуванню інфляційні втрати, 3 % річних та штраф, а не в сумі 19 802,27 грн. з якої здійснює нарахування позивач.

Судові акти в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені обґрунтовані нарахуванням позивачем пені на підставі абзацу 2 п. 6.1 договору, який судом визнано недійсним.

У касаційній скарзі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 525, 526, 625, 628 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про задоволення його вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.12.09 між ним сторонами у справі був укладений договір № НБ-09-613 на постачання та транспортування природного газу, згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався передати споживачу (відповідачу) у грудні 2009 року та у 2010 році природний газ, а споживач - прийняти та здійснити оплату газу на встановлених договором умовах.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору сторони погодили, що споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100 % вартості газу, який запланований для поставки. В разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачу у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу (п. 3.6 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що на виконання умов договору № НБ-09-613 позивачем було передано відповідачу природний газ на загальну суму 23 900,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі газу за грудень 2009 року та січень, березень 2010 року, тоді як відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 10 607,46 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 13 293,02 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого природного газу у вказаному періоді, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про стягнення з відповідача 13 293,02 грн. боргу, 815,68 грн. інфляційних втрат та 850,02 грн. 3 % річних.

Крім того, п. 6.1 договору сторони погодили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, визначені у п. 5.2 договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченого платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Враховуючи що відповідачем прострочено оплату отриманого ним природного газу понад тридцять календарних днів, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для стягнення з останнього 930,51 грн. штрафу.

Відповідно до абз. 2 п. 6.1 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, які передували моменту звернення із претензією або позовом.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, положення пункту 6.1 договору, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з позовом, що суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

З вказаних обставин правильно виходили суди попередніх інстанцій визнаючи недійсним абз. 2 п. 6.1 укладеного між сторонами у справі договору.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на неправильне встановлення судами попередніх інстанцій дійсної суми основного боргу та нарахованих на нього інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу, не заслуговують на увагу суду, оскільки як було встановлено судами, зазначені розбіжності виникли в зв'язку з включенням позивачем до суми основного боргу вартості природного газу спожитого відповідачем у лютому 2010 року, проте зазначені обставини позивачем належними та допустимими доказами не доведені.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 травня 2013 року у справі № 902/122/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: Н.О. Кочерова

Н.І. Мележик