Постанова № 32882707, 08.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 5019/1771/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю повноважних представників:

позивача - Мельник О.П.

відповідача - Приварського Ю.Ю.

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "АЕС Рівнеобленерго" до ТзОВ "Укрбудреммонтаж інжиніринг" про стягнення боргу в сумі 29229,71 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 29229,71 грн., з якої 26937,91 грн. становить сума боргу за спожиту активну електроенергію та 2291,80 грн. сума пені.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19 грудня 2012 року (суддя Романюк Р.В.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 26937,91 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 2291,80 грн. пені, судовий збір.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25 березня 2013 року рішення господарського суду скасоване. Прийняте нове рішення. В позові відмовлено.

У касаційній скарзі скаржник просить вказану постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції, позивач, звертаючись позовом до суду, в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідачем не виконуються зобов'язання щодо оплати спожитої ним електричної енергії, на підставі укладеного договору №270038707 про постачання електричної енергії. При цьому, позивач послався на той факт, що відповідачу було нараховано 43318,03 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію, з яких 13309,45 грн. нарахованих на підставі даних приладу обліку №95261544; 30008,58 грн. нарахованих на підставі даних приладу обліку №0619426. У зв'язку зі сплатою відповідачем 16380,10 грн. боргу, решта сума заборгованості становила суму 26937,91 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем не були виконані зобов'язання по оплаті спожитої ним електричної енергії, позивач звернувся з даним позовом до суду про зобов'язання оплати відповідачем вартості використаної активної електроенергії в розмірі 26937,91 грн. та 2291,80 грн. пені, нарахованої позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Згідно ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до п.10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів).

Таким чином, наявність договору на постачання електричної енергії є обов'язковою умовою для постачання та споживання електричної енергії.

Судом апеляційної інстанції, також, встановлено, що у відповідності до умов укладеного між сторонами у справі договору №270038707 від 12.10.2011 року про постачання електричної енергії, постачальник (позивач) зобов'язався продавати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача), а останній зобов'язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до умов Додатку №3 до вказаного договору в переліку об'єктів і точок обліку споживача зазначено базу ліцею-інтернату, розташованого за адресою: м. Березне, вул. Зірненська,10 з приладом обліку № 95261544.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції, зміни до умов укладеного договору сторонами у встановленому порядку не вносились.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, позивач в порушення вказаних норм права не надав суду належних доказів в підтвердження факту наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за спожиту активну електричну енергію.

Також, позивач, в порушенням норм діючого законодавства, розрахував суму заборгованості відповідача, яка є предметом позову, використовуючи акт звірки взаємних розрахунків, підписаний лише позивачем, станом на 01.10.2012 року, в якому відображена заборгованість в розмірі 26937,91 грн. та рахунок за жовтень 2012 року.

Надані позивачем наряд на заміну електролічильника №95261544 за адресою по вул.Зірненська, 2/а та наряд на відключення за несплату лічильника №0619426 за адресою по вул.Зірненська, 2/а не містять будь-яких підписів та печаток посадових осіб відповідача.

Також, апеляційним господарським судом правильно був встановлений той факт, що тільки наявні в матеріалах справи акт №А-9870379410 приймання-передавання електричної енергії за січень 2012 року на суму 1577,16 грн. та акт № А-9724001368 приймання-передавання електричної енергії за лютий 2012 року на суму 1740,06 грн. містять підписи представників та печатки обох сторін (а.с.24, 25). Інші звіти споживача в матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що апеляційний господарський суд вірно прийшов до висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог і, відповідно до вимог закону, правильно відмовив в позові позивачеві, скасувавши рішення місцевого господарського суду.

Крім того, враховуючи відсутність правомірності підстав для нарахування позивачем відповідачеві суми пені, суд дійшов вірного висновку щодо її необгрунтованості нарахування.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд повно і всебічно перевіривши всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законну і обгрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 березня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий Дерепа В.І.

С у д д і: Грек Б.М.

Палій В.В.