Постанова № 32882701, 08.08.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 5013/1716/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.13у справі№5013/1716/12господарського судуКіровоградської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

доВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз"

простягнення сумиза участю представників від:позивачаЯщенко Р.Ю. (дов. від 22.03.13)відповідачаБогушевич Є.А. (дов. від 19.12.12)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" пені у сумі 1967344,34 грн., інфляційних втрат - 155493,56 грн. та 3% річних - 398 547,24 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.03.13 (суддя

Колодій С.Б.) визнано недійсним пункт 7.2 Договору №14/2083/11 на купівлю-продажу природного газу від 30.09.11, укладеного між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" в частині нарахування неустойки Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 79141,72 грн. пені, 157812,18 грн. - 3% річних, 18984,60 грн. судового збору. В решті позову відмовлено з підстав неврахування Позивачем при розрахунках п. 3.4 договору, наявності умов для застосування ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо стягнення пені, а також відсутності інфляційних втрат.

За результатом апеляційного перегляду справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Широбокової Л.П., суддів: Орєшкіної Е.В., Пруднікова В.В.) 16.06.13 прийняв постанову, якою достягнув з відповідача пеню, річні та інфляційні, розмір яких склав відповідно 193258,57 грн., 398547,24 грн., 155493,56 грн. При цьому розмір пені, належної до стягнення, зменшено на 90% з посиланням на ст.ст. 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із постановою лише в частині зменшення розміру пені, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в оскаржуваній частині, позов в цій частині задовольнити повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям постанови з порушенням норм матеріального (ст.549-552 ЦК України, ст.233 ГК України) та процесуального права (ст.ст.42-43, 83-84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.11 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - продавець та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кіровоградгаз" - покупець укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2083/11 строком дії з дати його укладення, в частині реалізації газу - з 01.10.11 по 31.12.12, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості. Сторонами підписані додаткові угоди №1 від 30.09.11 та №2 від 31.01.12, якими вносились зміни до розділу 5 договору стосовно ціни газу.

На виконання умов договору Позивач у жовтні 2011 року - вересні 2012 року поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 141035762,28 грн.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

Відповідач свої зобов`язання за Договором виконав неналежним чином, оскільки допустив порушення встановленого Договором строку остаточного розрахунку. Вказане стало наслідком звернення Позивача із позовом про стягнення пені у сумі 1967344,34 грн., інфляційних втрат - 155 493,56 грн. та 3% річних - 398 547,24 грн.

Апеляційним судом вимоги задоволено частково, стягнуто річні та інфляційні, а пеню зменшено на 90% з посиланням на скрутне фінансове становище відповідача, та також те, що з наданих позивачем доказів про своє скрутне фінансове становище не вбачається саме причинного зв'язку між прострочення оплат з боку відповідача та таким становищем позивача, а також, що ймовірні збитки від знецінення грошових коштів компенсуються за рахунок стягнених судом втрат від інфляції та річних за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зменшення пені на 90 %, не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що в свою чергу, суперечить принципу рівності сторін в господарському процесі.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Разом з тим, розмір, до якого суд зменшив пеню (до 10%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача. Тому судові акти в частині відмови у стягненні пені підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині.

В іншій частині судові акти не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.13 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.13 у справі №5013/1716/12 у частині відмови у стягненні пені скасувати. Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.06.13 у справі №5013/1716/12 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій