Постанова № 32882575, 02.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2013 р. Справа № 804/9124/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Данилова А.В. Коваленко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техінвест» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Техінвест» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає, що пода ткові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки, суперечать діючому пода тковому законодавству та підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техінвест» по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Лігран» за березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 06.02.2013 року №95/222-30895845.

Згідно висновків акту перевірки позивачем допущено порушення:

- абз. «а» пп. 14.1.13, пп.14.1.36 п.14.1. ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.138.1.1. п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

Висновки акту перевірки від 06.02.2013 року №95/222-30895845 було оскаржено позивачем листом №22 від 05.03.2013 року, який було залишено без задоволення листом Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 13.03.2013 року №1458/10/22-2.

18.03.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212230, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50816,01 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000192230, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток підприємств на 118172,47 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПС у Дніпропетровській області скаргою від 19.03.2013 року. Рішенням ДПС у Дніпропетровській області від 15.05.2013 року №2056/10/10-25 було залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000212230 від 18.03.2013 та зменшено на 788,82 грн. податкове повідомлення-рішення №0000192230 від 18.03.2013.

Судом встановлено, що на даний час позивачем не отримано змінене податкове повідомлення-рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток» об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 137.1 статті 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

У відповідності до статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо), які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом досліджено первинні документи позивача та встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Техінвест» (покупець) укладено з ТОВ «Лігран» (продавець) договір купівлі-продажу від 16.03.2012 року №164, за яким продавець передає покупцю проволоку на загальну суму 191531,40 грн., а покупець приймає і оплачує товар. Виконання даного договору підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактурою, сертифікатом якості та товаро-транспортною накладною. Оплату за товар здійснено платіжним дорученням.

Також між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Техінвест» (покупець) укладено з ТОВ «Лігран» (продавець) договір від 28.03.2012 року №166, згідно умов якого продавець передає покупцю проволоку нержавіючу на загальну суму 52385,40 грн., а покупець приймає і оплачує товар. Виконання договору підтверджено податковою накладною, видатковою накладною, рахунком-фактурою, сертифікатом якості та товаро-транспортною накладною, оплату за товар здійснено платіжним дорученням.

Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків цих первинних бухгалтерських документів та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання перевіряючим відповідних документів.

Зі змісту акта від 06.02.2013 року №95/222-30895845 вбачається, що сам акт перевірки загалом ґрунтується на акті перевірки контрагента позивача, а саме на акті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №7250/224/34656476 від 28.12.2012 року невиїзної документальної перевірки ТОВ «Лігран» (код ЄДРПОУ 34656476) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами ТОВ «Інфотерм» (код ЄДРПОУ 31343537) за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» (код ЄДРПОУ 31441243) за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» (код ЄДРПОУ 36293292) за березень 2011, ПВП «Форест» (код ЄДРПОУ 25158848) за червень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» (код ЄДРПОУ 37275541) за січень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» (код ЄДРПОУ 31684481) за вересень 2011 року, БПП «Сура» (код ЄДРПОУ 30668399) за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» (код ЄДРПОУ 37237904) за листопад 2011 року, згідно висновків якого відсутність ТОВ «Лігран» за юридичною адресою обумовлює відсутність первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про здійснення ТОВ «Лігран» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Проте суд не погоджується з даним твердженням відповідача з огляду на наступне.

На час здійснення господарських операцій з позивачем, вищевказаний контрагент був правоздатною та дієздатною юридичною особою, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованим плат ником податку на додану вартість, відтак будь-яких перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ним, а надалі і включення витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було, доказів того, що позивач знав або міг знати про відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою суду не дано.

Суд звертає увагу, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність суму податкового зобов'язання від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати іншим платником податків податку до бюджету.

Посилання позивача в акті перевірки від 06.02.2013 року №95/222-30895845 на те, що ТОВ «Лігран» визнано банкрутом станом на момент складання акту перевірки №7250/224/34656476 від 28.12.2012 року, спростовується матеріалами справи.

Суд акцентує увагу на тому, що лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Порушення постачальником товару правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено належними доказами того, що правочини з ТОВ «Лігран» вчинено позивачем з метою безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, не надано доказів узгодженості дій сторін при укладенні спірних угод щодо незаконного отримання податкових вигод або обізнаності з такими діями постачальників, а саме вироків за кримінальними справами, судових рішень щодо донарахування контрагентам податкових зобов'язань.

Таким чином, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи, а отже підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техінвест» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 18.03.2013 року №0000212230 та №0000192230.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Техінвест» судові витрати у розмірі 1689,89 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят дев'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко