Постанова № 32882380, 07.08.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

07 серпня 2013 р. Справа № 802/3150/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представника позивача: Семка Ю.А.

представника відповідача: Баранюка І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: дочірнього підприємства "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до: Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" (ДП "Агропромцукор" ТОВ фірма "Астарта-Київ", підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (Хмільницька ОДПІ, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032200 від 05.06.2012 р.

За даним позовом відкрито провадження у справі № 2а/0270/2711/12.

За результатом розгляду цієї справи Вінницьким окружним адміністративним судом 16 липня 2012 року прийнято рішення, залишене без змін судом апеляційної інстанції, про задоволення позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанції виніс ухвалу, якою останні скасував, мотивуючи тим, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що перевірка позивача здійснена на виконання постанови старшого слідчого Хмільницької міжрайпрокуратури від 09.03.2012 р. про проведення виїзної документальної позапланової податкової перевірки по кримінальній справі та не встановлено чи було прийнято судом відповідне рішення по кримінальній справі. В зв"язку з чим справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене вказану справу прийнято до провадження судом першої інстанції та призначено її до розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 22.07.2013 р. замінено неналежного відповідача - Хмільницьку об'єднану державну податкову інспекцію Вінницької області її правонаступником - Хмільницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позові, зокрема, наступне.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки ДП "Агропромцукор" ТОВ фірма "Астарта-Київ" з питань дотримання вимог, податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2010 р., проведеною працівниками Хмільницької ОДПІ, складено акт перевірки та в подальшому прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032200 від 05.06.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 6075843 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1518961 грн.

Позивач вважає, що відповідачем при прийнятті рішення не враховано, що передача активів підприємства відповідно до передавального акту при його реорганізації не може розглядатися як операція з поставки товарів та послуг. А тому податкове повідомлення-рішення прийняте з цих підстав є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив та просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваного рішення. Вказав, що відповідно до листа Державної податкової адміністрації України №1754/7/23-8017 від 25.01.2011 р. контролюючий орган не приймає податкове повідомлення-рішення лише у випадку призначення перевірки в рамках кримінальної справи за статтею 212 Кримінального кодексу України. Однак, у даному випадку кримінальна справа порушена за ознаками злочину передбаченого частиною 3 статті 364 Кримінального кодексу України, що не позбавляє права податковий орган приймати відповідне рішення.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

У період з 19.04.2012 р. по 14.05.2012 р. працівниками Хмільницької ОДПІ, на підставі наказу ДПС у Вінницькій області №120 від 18.04.2012 р. та постанови старшого слідчого Хмільницької міжрайпрокуратури радника юстиції Білого В.М. про проведення виїзної документальної позапланової податкової перевірки по кримінальній справі від 09.03.2012р., проведена позапланова виїзна документальна перевірка ДП "Агропромцукор" ТОВ фірма "Астарта-Київ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт №13/22/32075035 від 21.05.2012 р.

В акті перевірки зафіксовані виявлені перевіркою порушення підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в зв"язку з чим встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2009 року на загальну суму 6075843 грн.

За результатами проведеної перевірки та складеного акта, Хмільницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000032200 від 05.06.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 6075843 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1518961 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до протоколу від 18.06.2009 р. № 11/2009 загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" прийнято рішення про припинення діяльності дочірнього підприємства "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ".

Згідно частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Відповідно до частини 1 статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженою на це установчими документами. Аналогічне положення закріплене в частині 1 статті 150 ЦК України.

Частинами 2 і 3 статті 107 ЦК України визначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

Так, відповідно до частини 3 статті 59 ГК України поняття "приєднання" як вид реорганізації передбачає, що у разі приєднання одного або декількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта, до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Згідно частини 1 статті 59 та частини 1 статті 104 ЦК України приєднувані особи припиняються, а особа, до якої приєднують, стає їх правонаступником.

Підтвердженням факту приєднання активів, капіталу та зобов'язань дочірнього підприємства "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" є передавальний акт від 31.10.2009 р., затверджений протоколом № 28-А/2009 від 31.10.2009 р. загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" та нотаріально засвідчений.

Як вбачається з акту перевірки № 13/22/32075035 від 21.05.2012 р. податковим органом вказано, що операція по передачі активів, з точки зору податкового законодавства, розглядається як операція з поставки, оскільки при її здійсненні мають місце такі ознаки як наявність товару (валові активи юридичної особи), перехід права власності (передача валових активів однією юридичною особою іншій юридичній особі), наявність компенсації (передача однією юридичною особою своїх обов'язків іншій юридичній особі).

Проте, з таким висновком податкового органу не можна погодитись з огляду на наступне.

Згідно підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Пунктом 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснювались згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає порядок реорганізації платників, всі права та обов'язки щодо сплати податків переходять до правонаступників.

Одержані фонди не відповідають визначенню "безоплатно отримані товари, роботи (послуги) в розумінні пункту 1.23 статті 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки безоплатно отримані товари, роботи (послуги) включаються до складу валових доходів.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Так, згідно частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З урахуванням зазначених вище норм для цілей оподаткування податком на додану вартість поставкою є господарська операція з передачі за компенсацію (або безоплатно) товару згідно з будь-якими цивільно-правовими договорами, які передбачають перехід права власності на цей товар.

Отже, господарська операція, яка не підпадає під поняття цивільно-правового договору, не є поставкою в контексті пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" і не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Оскільки передача майна дочірнього підприємства "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ відповідно до передавального акту його правонаступнику не є поставкою, то, відповідно, ці відносини не регулюються ппідпунктом 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону "Про податок на додану вартість", яка визначає порядок оподаткування податком на додану вартість операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку.

Таким чином, реорганізація юридичної особи шляхом приєднання не призводить до збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 і підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" .

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що не можна вважати операцію з безоплатної передачі активів (у випадку приєднання підприємства), в тому рахунку і основних фондів як операцію з поставки чи купівлі-продажу, оскільки приєднання здійснюється шляхом включення валових активів одного підприємства до складу валових активів іншого підприємства. Подальше визначення податкових зобов'язань платника податку - правонаступника здійснюється з урахуванням результатів діяльності підприємства, яке було реорганізовано.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість базуються на викладених у акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та заниженням податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 6045674,00 грн., у зв'язку з не включенням до складу податкових зобов'язань за жовтень 2009 року податку на додану вартість у вказаному розмірі по операції з передачі майна товариства його правонаступнику - товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" відповідно до передавального акту.

Враховуючи це, суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", адже припинення діяльності товариства шляхом приєднання до іншого суб'єкта господарювання не є і не може розцінюватись як поставка товару, тому і не має занижених податкових зобов'язань по ПДВ. Відповідно, відсутні підстави і для застосування , штрафних (фінансових) санкцій.

Також суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Як встановлено, підставою для проведення перевірки стала постанова старшого слідчого Хмільницької міжрайпрокуратури радника юстиції Білого В.М. від 09.03.2012 р. про проведення виїзної документальної позапланової податкової перевірки по кримінальній справі. Отже, дана перевірка проведена саме в рамках кримінальної справи.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Однак, на момент прийнятя оскаржуваного рішення жодного судового не було прийнято.

Окрім того, відповідно до постанови старшого слідчого Хмільницької міжрайонної прокуратури кримінальну справу №12237022 закрито лише 25.10.2012 р., тоді як оскаржуване податкове повідомлення-рішення податковим органом прийнято 05.06.2012 р.

На обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення в рамках кримінальної справи представник відповідача послався на лист ДПА України №1754/7/23-8017 від 25.01.2011 р. Однак, такі доводи не можуть братись судом до уваги, оскільки зазначений лист не є нормативно-правовим актом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про порушення відповідачем положень статті 86 ПК України при прийнятті оскаржуваного рішення.

При вирішені даного спору суд також враховує, що згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували б доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваного рішення. Крім того, оскаржуване рішення не відповідає критеріям визначеним у статті 2 КАС України. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000032200 від 05.06.2012 р. підлягають задоволенню

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області №0000032200 від 05.06.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Агропромцукор" товариства з обмеженою відповідальністю "Астарта-Київ" (вул. Заводська, 2, с.Жданівка, Хмільницький район, Вінницька обл.) судові витрати в розмірі 2190,00 грн. (дві тисячі сто дев'яносто грн.) сплачених згідно квитанції №9444033 від 12.06.2012 р., шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби України із рахунку Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна