Рішення № 32880387, 30.07.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

30.07.2013

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа № 765/2202/13-ц

Кат.26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

30 липня 2013 року Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого: судді - Пекарініної І.А.

при секретарі - Зуб В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь суму боргу у розмірі 44483,17 грн., та судові витрати пов'язані зі зверненням до суду у вигляді судового збору в сумі 444,83 грн. Вимоги позову мотивовані тим, що відповідачем у позивача були взяти у борг грошові кошти в сумі 5500 доларів США зі строком повернення не пізніше 02.09.2012 року, але свого обов'язку по повернення коштів. Відповідач не виконав, гроші не повернув, від їх повернення ухиляється, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення грошових коштів в судовому порядку. Як на правову підставу для задоволення заявлених позовних вимог позивач посилався на ст. 625, 1046,1049,1050 ЦК України.

В судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали, просили їх задовольнити з підстав викладених у позові, також зазначили, що відповідач ОСОБА_3 під умовою придбання у наступному автомобіля належного позивачу, оскільки половина коштів за автомобіль вже були сплачені, написав розписку що віддасть за автомобіль кошті що залишилися обумовлені розпискою, та попросив ОСОБА_2 видати на іншу особу довіреність на право розпорядження належним їй автомобілем, що було нею зроблено. У наступному інша особа пошкодила автомобіль позивача, оскільки потрапила в ДТП, та він зараз перебуває на штраф майданчику в м. Києві. Представник позивача вважає, що якщо була усна домовленість з відповідачем про придбання в наступному автомобілю у ОСОБА_2, про що їм була написана розписка, то у позивача правомірно виникло право вимагати повернення коштів у ОСОБА_3

Відповідач в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні. Пояснив суду, що дійсно мав намір придбати автомобіль у ОСОБА_2, тому і писав розписку, але вона продала автомобіль іншій особі.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення, суд, зокрема вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази та їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що згідно розписки наданої в матеріали справи, 01.09.2012 року відповідач зобов'язався віддати 5500 доларів США за автомобіль «Ніссан Патрол», що згідно розписці складає половину його вартості ОСОБА_2 до 01.09.2012 року.

Судом також встановлено, та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_3 автомобіль позивачем не передавався, а була надана згода на право розпорядження автомобілем іншій особі, шляхом оформлення нотаріальної довіреності.

Відповідно до ч.2 ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна, або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч.1 ст.1046 ЦПК України за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦПК України в підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначенні родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на викладені вимоги діючого цивільного законодавства, договір позики передбачає передачу грошей у власність другій стороні, тобто у повне її користування, володіння та розпорядження. Борговий документи повинен підтверджувати дві обставини: по-перше-факт отримання боржником грошей, по-друге - волевиявлення боржника у певний строк повернути гроші.

Між тим, як встановлено судом, ОСОБА_3 не заперечував проти передання коштів в рахунок наступної купівлі автомобіля в сумі 5500 доларів США що складає ? частку вартості автомобілю ОСОБА_2, про що свідчать, зокрема умови викладені у розписці, оригінал якої долучений до матеріалів справи. При цьому, розписка взагалі не містить посилання на зобов'язання ОСОБА_3 у певний строк повернути гроші, мається лише посилання на передання коштів у майбутньому.

Тобто, зазначений документ (розписка), є по суті попереднім договором виникнення між сторонами у подальшому зобов'язань, пов'язаних з придбаванням майна.

Таким чином, позивачем та її представниками суду не доведено та не надано жодного доказу підтверджуючого отримання ОСОБА_3 будь-яких коштів від ОСОБА_2, як і не було представлено належних доказів, які б свідчили про те, що відповідач набув право власності на зазначений автомобіль.

Отже, підстави для стягнення боргу відсутні.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивач у порушення вимог ст.60 ЦПК України не довела належними доказами обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, тому суд не знаходить підстав для задоволення позову в межах, які заявлені ОСОБА_2

На підставі ст. 11, 526, 527, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд м.Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя - підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Нахімовського районного

суду міста Севастополя І.А. Пекарініна