Рішення № 32878479, 24.07.2013, Франківський районний суд м. Львова

2-3725/11

2/465/1398/13

РІШЕННЯ

Іменем України

24.07.2013 Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.

при секретарі Рифяк Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» про стягнення заборгованості у сумі 400 000,00 грн., -

в с т а н о в и в:

11.03.2010 року позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», правонаступником котрого є Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ», про стягнення заборгованості у сумі 400 000,00 грн. за договором уступки прав вимоги № 15-06-07 від "15" червня 2007 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що сторони вступили у зобов`язання на підставі договору уступки прав вимоги № 15-06-07 від "15" червня 2007 року, за умовами якого Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний комерційний банк», код за ЄДРПОУ 20034231 (правонаступником котрого є Відповідач у справі) зобов'язувалось передати, а громадянин ОСОБА_1 - прийняти права вимоги до ОСОБА_3 та ТзОВ «Ресторан «Беркут» як майнового поручителя ОСОБА_3 за кредитним договором від 25.03.2005 року зі змінами та доповненнями та Іпотечним договором від 25.08.2004 року, посвідченим ОСОБА_4, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, укладеним між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» (іпотекодержателем), ОСОБА_3 (боржником) та ТзОВ «Ресторан «Беркут» (іпотекодавцем - майновим поручителем).

Ухвалою від 17.03.2011 року Подільського районного суду м. Києва вказану справу за підсудністю було передано до Франківського районного суду м. Львова. Не погодившись із зазначеною ухвалою представник ВАТ «Піреус банк МКБ» подав апеляційну скаргу на неї.

22.11.2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва своєю ухвалою відхилила згадану апеляційну скаргу, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 17.03.2011 року у цій справі залишила без змін.

05.03.2012 року Вищий спеціалізований суд України із розгляду цивільних та кримінальних справ своєю ухвалою відкрив касаційне провадження за скаргою ПАТ «Піреус банк МКБ», поданою на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 17.03.2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22.11.2012 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.03.2012 року було повернуто касаційну скаргу ПАТ «Піреус Банк МКБ» як помилково прийняту, оскаржувані рішення судів залишено в силі.

Оскільки, відповідно до положень ст. 117 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), спори між судами про підсудність не допускаються, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана, відтак Франківським районним судом м. Львова вказану справу було прийнято до свого провадження.

Судом досліджено, що 06.05.2010 року, Позивачем до Подільського районного суду м. Києва було надіслано позовну заяву до Відповідача про встановлення нікчемності Договором уступки прав вимоги № 15-06-07 від "15" червня 2007 року з огляду на недотримання передбаченої законодавством форми вказаного Договору (а саме - відсутність його нотаріального посвідчення) та факту не передання йому документів, що посвідчують права вимоги, які передаються за Договором.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.11.2011 року, у справі № 2-2561/11 вказані вище вимоги було задоволено, Договір уступки прав вимоги № 15-06-07 від "15" червня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Міднародний комерційнй банк» було визнано нікчемним.

На вказане рішення, ПАТ «Піреус банк МКБ» було подано апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, колегією суддів судової палати із розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва було постановлено ухвалу від 07.06.2012 року у справі № 22-2690/1607, якою апеляційну скаргу ПАТ «Піреус банк МКБ» було відхилено, а вказане рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.11.2011 року у справі № 2-2561/11 залишено без змін.

До початку розгляду Франківським районним судом м. Львова справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» про стягнення коштів у сумі 400 000 грн. по суті, а саме 24.07.2012 року позивачем подана заява про зміну підстави позову, в якій останній просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» (ідентифікаційний код: 20034231) на користь ОСОБА_1 400 000 грн. Заява про зміну підстави позову мотивована в т.ч. преюдиційністю обставин встановлених рішенням Подільського районного суду м. Києва від "16" листопада 2011 року у справі № 2-2561/11, котре набрало законної сили та у якій брали участь як позивач так і відповідач, а отже не потребують доказування.

Представник позивача у справі, ОСОБА_5 у судове засідання прибув, позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстави позову підтримав у повному обсязі з посиланням на докази котрі містяться у матеріалах справи. Позов просив задовольнити.

Представник відповідача Барила К.В. у судове засідання прибув, позовні вимоги не визнав, проти позову заперечив, підстави заперечень у письмовому вигляді містяться у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15.06.2007 року, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір уступки прав вимоги № 15-06-07 від "15" червня 2007 року., за умовами якого Відкрите акціонерне товариство «Міжнародний комерційний банк», код за ЄДРПОУ 20034231, правонаступником котрого є Відповідач у справі, зобов'язувалось передати, а громадянин ОСОБА_1 - прийняти права вимоги до ОСОБА_3 та ТзОВ «Ресторан «Беркут» як майнового поручителя ОСОБА_3 за кредитним договором від 25.03.2005 року зі змінами та доповненнями та Іпотечним договором від 25.08.2004 року, посвідченим ОСОБА_4, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, укладеним між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» (іпотекодержателем), ОСОБА_3 (боржником) та ТзОВ «Ресторан «Беркут» (іпотекодавцем - майновим поручителем).

Відповідно до п. 11 вказаного Договору, у разі остаточного вирішення справи за апеляційною скаргою ОСОБА_7 в Апеляційному суді Черкаської області повністю чи частково на користь ПП «Санні», цедент зобов'язаний у трьохденний строк повернути цесіонарію усі сплачені ним кошти.

Оскільки згадана апеляційна скарга була задоволена лише частково, жодних грошових чи інших зобов'язань ОСОБА_1 перед ВАТ «Міжнародний комерційних банк» (ВАТ «Піреус банк МКБ») не існувало. Водночас, 15.06.2007 року ОСОБА_1 було сплачено на користь ВАТ «Міжнародний комерційних банк» (ВАТ «Піреус банк МКБ») 400000,00 грн. Таким чином, ОСОБА_1 на підставі положень п. 11 Договору уступки прав вимоги № 15-06-07 від "15" червня 2007 року у первісно заявленому позові просив суд стягнути із ВАТ «Піреус банк МКБ» на свою користь 400000,00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Проте, як вбачається із матеріалів справи, право вимоги передано ОСОБА_1 передано не було.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), іпотечний договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Окрім цього, як закріплено у нормах ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку», взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Як закріплено у ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином, оскільки відповідно до Договору уступки прав вимоги № 15-06-07 від "15" червня 2007 року до громадянина ОСОБА_1 було передано права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, сам Договір уступки прав вимоги № 15-06-07 від "15" червня 2007 року підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, якого, як це випливає із матеріалів справи, вчинено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як випливає із положень ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно із положеннями ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Отже, Договір уступки прав вимоги № 15-06-07 від "15" червня 2007 року є нікчемним у силу прямої вказівки закону.

За правилами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може грунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене вище, обставини, встановлені рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16 листопада 2011 року у справі № 2-2561/11, котре набрало законної сили, у якій брали участь як позивач так і відповідач є преюдиційними і не потребують доказування. Отже, факт нікчемності Договору уступки прав вимоги № 15-06-07 від 15 червня 2007 року є доведеним.

Обставини, встановлені судовими рішеннями в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи лише за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Якщо ж сторона чи третя особа заперечує проти таких обставин, то суд повинен переконатися у тому, що така сторона чи третя особа брала участь у справі, рішення у якій є обов'язковим для врахування. У протилежному випадку суд повинен їй надати можливість спростувати такі обставини з посиланням на докази і може не застосовувати правила ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Відтак, Позивач правомірно посилається на вказані обставини як на змінену підставу позову, а тому заява Позивача про зміну підстави позову, подана у порядку передбаченому положеннями ч. 2 ст. 31 ЦПК України є обґрунтованою та правомірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вбачається із матеріалів даної справи, а саме з квитанції № 66896 від 15.06.2007 року ОСОБА_1 було сплачено на користь ВАТ «Міжнародний комерційних банк» 400000,00 грн. із зазначенням призначення платежу: «Зарахування коштів відп. до договору уступки права вимоги від15.06.2007 року».

Отже, у Відповідача, в силу приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України, існує обов'язок повернути Позивачу будь - яке набуте на виконання нікчемного договору майно, зокрема, отримані від Позивача 400000,00 грн. відтак, вимоги Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до частини першої статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 до ПАТ «Піреус Банк МКБ» - слід задоволити у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61 ч.3, 88, 208,209, 213, 217, 214, 223 ЦПК України,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», 04070, м. Київ, Подільський район, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20034231, на користь громадянина ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 400000,00 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» 04070, м.Київ, Подільський район, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20034231, на користь громадянина ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито у розмірі 1 700,00 грн. та понесені ним витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового розгляду у розмірі 120,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення Франківського районного суду м. Львова може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ванівський Юрій Михайлович