Ухвала суду № 32878127, 31.07.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1889/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 45 Годік Л.С. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В. суддівЄльцова В.О., Карпенко О.В. при секретаріКотолуп А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2013 року у справі за позовом прокурора Уманського району Черкаської області в інтересах держави до Уманської районної державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки ,-

в с т а н о в и л а :

23 січня 2013 року прокурор Уманського району Черкаської області звернувся до суду з позовом до Уманської районної державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки, посилаючись на те, що проведеною прокуратурою Уманського району Черкаської області перевіркою встановлено порушення вимог законодавства при наданні в користування на умовах оренди земельної ділянки.

Так, розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 04 жовтня 2012 року № 237/01-02-1 «Про припинення права користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 земельними ділянками та надання їх в оренду ОСОБА_6 в адміністративних межах Рижаківської сільської ради» гр. ОСОБА_6 надано в оренду без зміни цільового призначення, чотири земельні ділянки загальною площею 161,0894 га із земель Рижавської сільської ради для створення фермерського господарства в адміністративних межах Рижавської сільської ради за межами с. Рижавка Уманського району Черкаської області терміном на 5 років.

На підставі вказаного розпорядження між Уманською районною держави адміністрацією та гр. ОСОБА_6 15 жовтня 2012 року укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, згідно якого ОСОБА_6 передано в строкове платне користування чотири земельні ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 161,0894 га із земель Рижавської сільської ради для створення фермерського господарства в адміністративних межах Рижавської сільської ради за межами с. Рижавка Уманського району Черкаської області терміном на 5 років.

Прокурор в позові зазначає, що вказане розпорядження Уманської районної державної адміністрації видане з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим воно підлягає визнанню недійсним в частині п.3,4 з наступних підстав.

Так, вивченням документації із землеустрою встановлено, що на підставі розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 03 липня 2006 року № 211. ФОП ОСОБА_8 згідно договору оренди земельної ділянки від 14 листопада 2006 року надано земельну ділянку площею 170,2231 га (у тому числі 14,2249 га земель природоохоронного призначення).

У порушення ст. 16 ЗУ «Про оренду землі» (у редакції на момент прийняття розпорядження) та постанови КМУ від 26 травня 2004 року «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» проект відведення не розроблявся, хоча межі земельної ділянки в натурі встановлені не були.

Пунктами 3, 4 розпорядження Уманської районної державної адміністрації 04 жовтня 2012 № 237/01-02-1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право оренди земельними ділянками загальною площею161,0894 га та надано вказані земельні ділянки ОСОБА_6 (у тому числі 14,2249 га земель природоохоронного призначення). Рішення у матеріалах відсутнє, в наявності є лише рішення щодо надання ФОП ОСОБА_9 земельних ділянок загальною площею 170,2231 га, яке не стосується надання земельних ділянок ОСОБА_6

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду для створення фермерського господарства районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної діл погоджується та затверджується відповідно до закону.

Вказані вимоги законодавства при наданні Уманською районною державною адміністрацією в оренду спірної земельної ділянки громадянину ОСОБА_6 не виконані.

Межі спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості не встановлювались), рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про затвердження такого проекту не приймалось.

Вказані порушення вимог чинного законодавства зазначені у висновку Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 17 січня 2013 № 228, яка здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності та забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Прокурор посилається, що враховуючи вищевикладене, п. п. 3,4 розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 04 жовтня 2012 року № 237/01-02-1 та договір оренди земельної ділянки, укладений 15 жовтня 2012 року, вчинені з порушенням ст. 123, 124 ЗК України, ст. 16 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 50, 56 ЗУ «Про землеустрій», постанови КМУ від 26 травня 2004 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Згідно зі ст. 17 ЗК України, п. 2 ст. 21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» державна адміністрація здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до та в порядку, передбаченому ЗК України.

Пункти 3,4 розпорядження Уманської районної державної адміністрації вказаним вимогам законодавства не відповідає, що згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України, ст. 50 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.

У зв'язку з тим, що на підставі вказаного розпорядження 15 жовтня 2012 року укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, він відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 20, 207 ГК України, ст. 152 ЗК України підлягає визнанню недійсним.

З огляду на викладене, сторони оспорюваного договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 15 жовтня 2012 року, зобов'язані повернути одна одній все одержане на виконання цього договору в натурі.

Незаконне виділення (надання в користування передача у власність) спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів. Тому прокурор Уманського району Черкаської області в інтересах держави звернувся до суду з даним позовом та просив визнати недійсним п. п. 3,4 розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 04 жовтня 2012 року № 237/01-02-1 «Про припинення права користування фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 земельними ділянками та надання їх в оренду ОСОБА_6 в адміністративних межах Рижавської сільської ради»; визнати недійсним договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 161,0894 га (нормативна грошова оцінка 3876038,10 грн.), яка розташована за межами села Рижавка Уманського району Черкаської області в адміністративних межах Рижавської сільської ради; зобов'язати Уманську районну державну адміністрацію, м. Умань площа Леніна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 04061292 та гр. ОСОБА_6, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер фізичної особи - НОМЕР_1, повернути одна одній усе одержане за договором оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 15 жовтня 2012 року; судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним п.п.3,4 розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 04 жовтня 2012 року № 237/01-02-1 «Про припинення права користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 земельними ділянками та надання їх в оренду ОСОБА_6 в адміністративних межах Рижавської сільської ради».

Визнано недійсним договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 161,0894 га (нормативна грошова оцінка 3876038,10 грн.), яка розташована за межами села Рижавка Уманського району Черкаської області в адміністративних межах Рижавської сільської ради.

В решті позову в частині зобов'язання Уманську районну державну адміністрацію Черкаської області і ОСОБА_6 повернути одна одній усе одержане за договором оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 15 жовтня 2012 року - відмовлено.

Стягнуто солідарно з Уманської районної державної адміністрацію та ОСОБА_6 до державного бюджету 76,46 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 оскаржила рішення в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду не ґрунтується на належних та допустимих доказах, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2013 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким відмовити в позовних вимогах прокурора Уманського району Черкаської області в повному обсязі.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача - Уманської районної державної адміністрації Лесько І.А. про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з його хворобою, виходячи з наступних підстав.

Справа вже була відкладена та слухання перенесено на 31 липня 2013 року з 12 липня 2013 року в зв'язку із заявою про перенесення апелянта, яка хворіла та надала довідку про хворобу та відсутності повідомлення відповідача ОСОБА_6 на 12.06.2013 року. Представник відповідача - Уманської держадміністрації був належним чином повідомлений про розгляд справи на 12.06.2013 року, однак ніяких заяв не подав, особисто в судове засідання не з'явився, про дату наступного судового засідання повідомлений належним чином 16.07. 2013 року, тому відповідач мав можливість визначитись із представником. Як вбачається із поданої представником відповідача заяви, що він є головним спеціалістом юридичного відділу райдержадміністрації, тому враховуючи наявність у відділі інших працівників, які можуть представляти інтереси відповідача, який не оскаржував рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає поважності причин його неявки та підстав для повторного відкладення розгляду справи, враховуючи строки розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, та задовольняючи їх в частині визнання недійсним пунктів 3,4 розпорядження Уманської районної державної адміністрації від 04 жовтня 2012 року № 237/01-02-1 «Про припинення права користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 земельними ділянками та надання їх в оренду

ОСОБА_6 в адміністративних межах Рижавської сільської ради» та визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, загальною площею 161,0894 га, яка розташована за межами села Рижавка Уманського району Черкаської області в адміністративних межах Рижавської сільської ради, суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі оспореного розпорядження Уманської районної державної адміністрації, шляхом укладення спірного договору оренди відбулося надання Уманською районною державною адміністрацією в оренду ОСОБА_6 земельних ділянок із земель державної власності без складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і встановлення її меж в натурі (на місцевості), а також за відсутності рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

На час прийняття Уманською районною державною адміністрацією оспореного розпорядження і укладення відповідачами спірного договору обов'язковою підставою для надання у користування (оренду) земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості), був проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відсутність у даному випадку такого проекту землеустрою свідчить про суперечність пунктів 3, 4 оспореного розпорядження і спірного договору вимогам вказаних вище норм чинного законодавства, про порушення права державної власності на зазначену в них земельну ділянку, що є підставою для визнання їх недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора про зобов'язання Уманської районної державної адміністрації і ОСОБА_6 повернути одна одній усе одержане за договором оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 15 жовтня 2012 року, суд виходив із вимог ст. 236 ЦК України, згідно якої, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Винятком є правочини, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки не можливо повернути усе одержане за ними. За обставин даного спору, з урахуванням попереднього висновку про визнання судом недійсним договору оренди земельної ділянки, цей договір припиняється лише на майбутнє. Тому не підлягає поверненню сторонами договору одна одній усього одержаного за ним.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими і відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочинів недійсними; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків; відшкодування морально (немайнової) шкоди та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 3 ст. 43 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду для створення фермерського господарства районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної діл погоджується та затверджується відповідно до закону.

Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судом, що проведеною прокуратурою перевіркою було встановлено, що 04 жовтня 2012 року за № 237/01-02-1 Уманською районною державною адміністрацією видано розпорядження «Про припинення права користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 земельними ділянками та надання їх в оренду ОСОБА_6 в адміністративних межах Рижавської сільської ради».

На підставі даного розпорядження, 15 жовтня 2012 року між Уманською районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_6 укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, згідно якого, останньому надано в оренду вищезазначені земельні ділянки для створення фермерського господарства, які знаходяться за межами села Рижавка Уманського району Черкаської області.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

17 січня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Черкаській області проведено перевірку щодо додержання вимог земельного законодавства під час прийняття розпорядження районними державними адміністраціями про виділення земельних ділянок в Уманському районі, за результатами якої встановлено, що прийняте розпорядження Уманської РДА від 04 жовтня 2012 року за № 237/01-02-1 та укладення договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2012 року вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених ЗК України.

В судовому засіданні встановлено, що пунктом 3,4 вищезазначеного розпорядження визначено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки, загальною площею 161,0894 га, ОСОБА_6 та надати останньому в оренду, без зміни цільового призначення, чотири земельні ділянки загальною площею 161,0894 га.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які передані в користування ОСОБА_6 на підставі договору оренди не розроблявся.

Також, не надавалося відповідачу рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідно ст.ст. 50, 56 ЗУ «Про землеустрій» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин).

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлені істотні умовами договору оренди землі.

Частиною 2 даного Закону визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим законом.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 3 вищезазначеної статті визначено, що правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Доводи апелянта про те, що ЗК України, Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, інше законодавство України не вимагають розроблення проекту відведення при передачі землі в оренду без зміни її цільового призначення або формування нової земельної ділянки не підлягають до задоволення, спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» від 22 травня 2003 № 858-ІV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

У відповідності до п.3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року, проект відведення земельної ділянки розробляється, зокрема, на підставі рішення сільської, селищної, міської ради, районної, Київської або Севастопольської міської держадміністрацій, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Інших доводів, які б спростовували законність рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містять.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову, розглядаючи спір, районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2013 року у справі за позовом прокурора Уманського району Черкаської області в інтересах держави до Уманської районної державної адміністрації, ОСОБА_6 про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :