Ухвала суду № 32876684, 05.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року м. Київ К/9991/78222/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.

Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012

у справі № 2-а/1570/3225/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд гарант-інвест-55"

до Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області

про визнання протиправним та скасування повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012, задоволено адміністративний позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.04.2011 № 0000152310 та № 0000142310.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу, позивач з доводами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення від 29.03.2011 №40 та наказу №104, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено довідку № 23/14/23-1007/34334724 від 06.04.2011.

Також, на підставі направлення від 01.04.2011 №45 та наказу № 170, відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «БУДГАРАНТ-ІНВЕСТ-55» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2010 по 31.12.2010.

За результатами вказаної перевірки відповідачем був складений акт №187/13/23-1008/34334724 від 06.04.2011, в якому зафіксовано порушення:

- пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем безпідставно збільшено податковий кредит в періоді, що перевірявся на суму податку на додану вартість в розмірі 795 грн.;

- пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 171655 грн., у тому числі: 4 квартал 2010 року в сумі 171655 грн.;

- ч. 1, 5 ст. 203 , ч.2 ст. 215, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей на момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Профстройплюс ЛТД», ТОВ «Интермаркет ЛТД».

На підставі акта перевірки, відповідачем 15.04.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення №0000142310 від 15.04.2011 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму - 171655,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 85827,50 грн.; №0000152310 від 15.04.2011 про донарахування податку на додану вартість за основним платежем на суму - 795,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 198,75 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Профстройплюс ЛТД» був укладений договір № 28 від 01.11.2010, предметом якого є виконання робіт по ремонту обладнання та монтажу металоконструкцій в цехах ВАТ «ОПЗ».

Також, позивач придбав у ТОВ «Интермаркет ЛТД» товари згідно видаткової накладної №РН-000140 від 13.12.2010 на загальну суму 3971,85 грн. та ПДВ в сумі 794,37 грн.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем з ТОВ «Профстройплюс ЛТД» та ТОВ «Интермаркет ЛТД» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме це: акти виконаних робіт, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «Профстройплюс ЛТД» та ТОВ «Интермаркет ЛТД», фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за спірний період за результатами господарських операцій з ПП «Стальсервіс» та ТОВ «Агроінженерінг», а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 12.07.2011 № 0002232301 та № 0002222301.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) І.В. Приходько