Ухвала суду № 32876644, 22.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2013 року м. Київ К/9991/61836/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 р.

у справі № 2270/6437/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текстиль -Поділля»

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

та Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області

про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Текстиль -Поділля» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області (далі - відповідачі) про визнання дій протиправними та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії відповідача щодо зменшення в картці особового рахунку позивача заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 179386,00 грн.; визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з ПДВ за серпень 2010 року та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по декларації за серпень 2010 р. у сумі 177501,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, податкова інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області надіслало до суду пояснення до касаційної скарги, зі змісту якого, просить касаційну скаргу задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Працівниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, про що складено акт від 19.11.2010 р. №11909/23-7/34838424, яким підтверджено заявлену позивачем суму податку на додану вартість за серпень 2010 р. у розмірі 177501,00 грн.

У квітні 2011 р. на адресу позивача відповідачем надіслано лист, з якого вбачається, що підтверджена перевірками невідшкодована сума ПДВ у розмірі 179386,00 грн. була зменшена в картці особового рахунку позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані сторонами докази та встановлені у ході розгляду справи обставини свідчать про наявність в діях відповідача протиправної бездіяльності, яка знаходить свій вияв в неподанні до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації позивача з ПДВ за серпень 2010 року. До того ж, суди дійшли висновку, що дії відповідача щодо направлення листа про зменшення бюджетного відшкодування в картці особового рахунку є протиправними, оскільки вказаний лист не ґрунтується на жодному нормативному акті і не передбачений чинним законодавством.

Нормами п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.4., 7.7.5 п.7.7 ст.7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку у п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт бездіяльності податкового органу в розрізі положень п.п.7.7.4., 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено, що відповідач зобов'язаний був після перевірки платника податків або прийняти податкове повідомлення - рішення, або у п'ятиденний термін надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на вказані приписи законодавства, безпідставними є доводи скаржника щодо того, що право позивача на бюджетне відшкодування виникає у випадку дослідження ним ланцюгу постачання продукції від постачальників.

Обставини, на які посилається податковий орган, не можна кваліфікувати як підстави для позбавлення платника податку права на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на отримання бюджетного відшкодування не поставлене в залежність від наявності чи відсутності у податкового органу можливості здійснити перевірку господарської діяльності його контрагентів.

Виключний перелік підстав для позбавлення платника податку такого права закріплено приписами Закону України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7, до якого не відноситься така підстава як неможливість проведення перевірки контрагентів.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, контролюючий орган не мав правових підстав для зменшення позивачу суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 177501,00 грн. та неподання до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, з огляду на що висновок про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а тому рішення судів підлягають залишенню без змін.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2011 р. у справі № 2270/6437/11залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Лпнченко Л.В. Пилипчук Н.Г.