Постанова № 32875011, 08.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2314/5746/12 Головуючий у 1-й інстанції: Бурлака А.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2012 року у справі за позовом прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -

встановила :

Прокурор м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаського міського центру зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю в сумі 10681,17 грн. за період з 17.11.2008 року по 01.09.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент звернення до Черкаського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні ОСОБА_2 належав до категорії зайнятого населення і, відповідно, не мав права на отримання статусу безробітного, допомоги по безробіттю та інших видів соціального забезпечення. Своїми діями відповідач порушив ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", тому це стало підставою для стягнення безпідставно отриманих коштів в судовому порядку.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Статтею 18 КАС України визначена предметна підсудність адміністративних справ. З частини другої статті 18 КАС України випливає, що справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, їх посадова чи службова особа, підсудні окружним адміністративним судам.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-ХП «Про зайнятість населення» встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних. Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Виходячи з цього, судом першої інстанції при прийнятті адміністративного позову до розгляду не враховано, що дана адміністративна справа предметно підсудна окружному адміністративному суду, оскільки позов подано прокурором в інтересах держави в особі органу державної влади.

Зважаючи на це, колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2012 року винесена неповноважним судом, що є підставою для скасування судового рішення.

Стосовно вирішення справи по суті, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2008 року ОСОБА_2 звернувся до Черкаського міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій, зокрема, зазначив, що на час подання заяви не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності.

17.11.2008 року Черкаським міським центром зайнятості було надано відповідачу статус безробітного з 17.11.2008 року та призначено допомогу по безробіттю.

В період з 24.11.2008 року ОСОБА_2 згідно поданої ним заяви пройшов професійне навчання за спеціальністю «підприємництво та бізнес-планування».

01.09.2009 року позивача було знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням.

В період перебування на обліку в службі зайнятості з 17.11.2008 року по 01.09.2010 року ОСОБА_2 було виплачено матеріальне забезпечення на загальну суму 10681,17 грн., з яких допомога по безробіттю складає 9 938 грн. 72 коп., матеріальна допомога на період профнавчання - 556 грн., 47 коп., кошти, витрачені на навчання 185 грн. 98 коп.

З матеріалів справи вбачається, що під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яке здійснювалося відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття» було встановлено, що ОСОБА_2 під час перебування на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості був зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Відповідно до наказу Черкаського міського центру зайнятості № 369 від 14.07.2010 року «Про повернення коштів» ОСОБА_2 зобов'язано повернути кошти, виплачені як допомога по безробіттю, в сумі 10681,17 грн.

Відповідачем у встановлений Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, що затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 13.02.2009 року № 60/62, 15-денний строк, що обчислюється з дня отримання повідомлення про повернення коштів, отримані кошти як допомога по безробіттю не сплачені.

У зв'язку з цим позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності отримання відповідачем допомоги по безробіттю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III (далі по тексту - Закон №1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.

У статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII (далі - Закон №803-XII) зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (підп. «б» частини третьої ст. 1 Закону № 803-XII).

Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.

Після того як фізична особа - підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона може стати на облік у центрі зайнятості і має право на отримання допомоги по безробіттю.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV, потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини третьої статті 46 зазначеного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. Лише після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа має право набути в установленому порядку статусу безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.

Згідно з пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості.

Відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, передбачено, що застраховані особи зобов'язані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов'язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що міститься в матеріалах справи (а.с. 25) та довідки Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства приватним підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.01.2007 року по 18.06.2010 року (а.с. 26) вбачається, що ОСОБА_2 з 24.03.2004 року по 03.09.2010 року був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець.

Як вбачається з матеріалів справи, державну реєстрацію як фізичної особи-підприємця припинено 03.09.2010 року.

Станом на час перебування на обліку в центрі зайнятості з 17.11.2008 року по 01.09.2010 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

З наведеного вбачається, що відповідачу було виплачено допомогу по безробіттю на підставі документів, які містили неправдиві відомості, отже виплата відповідачу коштів в сумі 10681,17 грн. є неправомірною.

Розглядаючи клопотання позивача про поновлення строку на звернення з даним позовом до суду, колегія суддів приходить до висновку, що строк на звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України шестимісячний строк при зверненні з даним позовом не пропущено, оскільки порушення було виявлено згідно з актом від 14.07.2010 року, наказ Черкаським міським центром зайнятості № 369 «Про повернення коштів» було прийнято від 14.07.2010 року, а позов подано до суду 03.12.2010 року.

Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по справі є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Оскільки дана справа була розглянута місцевим судом як адміністративним та зважаючи, що даний спір відноситься до підсудності окружних адміністративний судів, оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що винесена неповноважним судом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов прокурора м. Черкаси в інтересах держави в особі Черкаського міського центру зайнятості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Черкаського міського центру зайнятості (р/р 37176001001194 УДК в Черкаській обл., МФО 854018, код 21367756, м. Черкаси, вул. Гоголя, 330) кошти в сумі 10 681 грн. 17 коп. (десять тисяч шістсот вісімдесят одна грн. 17 коп).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.