Ухвала суду № 32874929, 01.08.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 р.

Справа №335/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Курильця А.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року в справі за позовом Львівського комунального підприємства «Збиранка» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби, треті особи Львівська міська рада та Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, про скасування податкового-повідомлення рішення,

В С Т А Н О В И В :

18.04.2007 Львівське комунальне підприємство «Збиранка» (далі - ЛКП) звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ), в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 14 вересня 2006 року №12472/13807617/494/15-0, покликаючись на те, що ЛКП були проведені роботи по покращенню експлуатації сміттєзвалища та здійснені заходи які дозволяють віднести таке до спеціально створених місць складування (полігонів), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об’єктів від забруднення, а тому з 01.01.2006 підприємством було зменшено коригуючий коефіцієнт, однак зазначене безпідставно не враховано ДПІ в результаті чого протиправно було визначено суму податкового зобов’язання по сплаті збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 640929,45грн (за основним платежем – 610109грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 30520,45грн).

Постановою господарського суду Львівської області від 06 грудня 2007 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2008 року, заявлений позов ЛКП було задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 вересня 2012 року ці судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, її оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить таку скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи та зроблено помилкові висновки, виходячи з наступного: не взято до уваги листи Управління екології від 10.08.2007 №10-4522, в якому зазначено, що ЛКП створене без відповідної проектної документації та повинно застосовувати коригуючий коефіцієнт «3», спеціально створені місця складування (полігони) позивача не відповідають діючим правилам та вимогам, що є обов'язковими умовами функціонування полігонів, в паспорті місця видалення відходів ЛКП не вказано ряд заходів, що повинні бути застосовані підприємством, внесені позивачем зміни та удосконалення в паспорт місця видалення відходів не мають правового обґрунтування, в ЛКП відсутні дозволи на розміщення відходів на 2011-2012 роки. Також зазначає, що судом першої інстанції не забезпечено явки в судове засідання Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області, що унеможливило об'єктивний розгляд справи.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача було право зменшити коригуючий коефіцієнт, окрім цього, здійснена відповідачем перевірка була проведена без залучення органів Мінприроди, а встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища охорони не належить до повноважень Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області чи його правонаступника – Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, а тому винесені ДПІ податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ЛКП є комунальним підприємством, що надає послуги з розміщення та захоронення твердих побутових відходів на міському сміттєзвалищі підприємствам житлово-комунального господарства м.Львова та організаціям різних форм власності. Підприємство сплачує збір за забруднення навколишнього середовища, який нараховується на основі фактичних обсягів розміщення відходів, відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі – Закон №1264-XII) та згідно з «Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року №303 (далі – Порядок №303).

В результаті проведеної ДПІ камеральної перевірки розрахунку ЛКП щодо збору за забруднення навколишнього природного середовища за І півріччя 2006 року встановлено, що розмір податкового зобов'язання із зазначеного збору є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні розрахунку позивачем занижено коригуючий коефіцієнт до нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, який встановлюється залежно від місця розміщення відходів. Також, виявлено порушення додатку 2 до Порядку №303.

Дані порушення були зафіксовані в акті про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) від 01.09.2006 №84/15-0/13807617/557, на підставі якого відповідачем в подальшому було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2006 року №12472/13807617/494/15-0, яким було визначено суму податкового зобов'язання по сплаті збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 640929,45грн (за основним платежем – 610109грн, за штрафними (фінансовими) санкціями – 30520,45грн).

За результатами оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку , останнє рішеннями ДПІ від 15 листопада 2006 року №15720/23-0, ДПА у Львівській області від 25 січня 2007 року №1281/10/25-005/76 та ДПА України від 30 березня 2007 року №6330/7/25-0215 залишено без змін.

Не погодившись із зазначеним ЛКП звернулось до суду із даним позовом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) завданнями органів державної податкової служби є зокрема здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдині на території України правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення регулюються Порядком №303.

Згідно вказаного Порядку, збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Територіальні органи Мінприроди подають до органів державної податкової служби перелік підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозволи на викиди, спеціальне водокористування та розміщення відходів. Невключення підприємств, установ, організацій, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності до зазначеного переліку не звільняє їх від сплати збору.

В силу п.9 Порядку №303 розрахунки збору , базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

Платники несуть відповідальність за правильність обчислення та своєчасну сплату збору згідно із законодавством (п.13 Порядку №303).

Пунктом 15 Порядку №303 передбачено, що контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби.

Із матеріалів справи вбачається, що проведеною ДПІ камеральною перевіркою ЛКП було виявлено, що при заповненні розрахунку позивачем занижено коригуючий коефіцієнт до нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, який встановлюється залежно від місця розміщення відходів у зв’язку із чим зменшено розмір податкового зобов'язання із зазначеного збору.

Відповідно до п.4 Порядку №303 суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Таблицею 2.5 додатку 2 Порядку №303 встановлено коефіцієнт залежно від місця розміщення відходів в розмірах « 1» для спеціально створених місць складування (полігонів), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об’єктів від забруднення, та «3» для звалищ, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об’єктів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відходи» розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. При цьому спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Знешкодження відходів – це зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Статтею 28 вищезгаданого Закону визначається, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів. Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.

Згідно п.3 «Порядку ведення реєстру місць видалення відходів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року №1216, місця видалення відходів (далі - МВВ) - спеціально відведені місця чи об'єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами. На кожне МВВ складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів ( п.5 Порядку).

Згідно «Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України 14 січня 1999 року №12 вказується, що спеціальний паспорт місця видалення відходів складається власником МВВ відповідно до цієї Інструкції. Дані паспорта МВВ, після його затвердження і присвоєння реєстраційного номера, вносяться до реєстру місць видалення відходів відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів. До місць видалення відходів прирівнюються місця довгострокового (понад 2 роки) зберігання відходів. Паспорт складається за матеріалами інвентаризації МВВ на підставі всього комплексу наявної інформації, включаючи вихідні дані проектів, матеріали виробничої паспортизації відходів (що утворювалися і видалялися), дані карток і відомостей прибутково-видаткових документів, дані моніторингу та спеціальних робіт, відомості спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, матеріали постійно діючих комісій з питань поводження з безхазяйними відходами при місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.

Позивачем на виконання вимог зазначеної вище Інструкції 20.07.2000 складено паспорт МВВ, який у встановленому порядку був погоджений та в подальшому 28.08.2001 затверджений головою Державної обласної адміністрації Львівської області (т.2 а.с.241-249).

Крім цього, 29.06.2006 Головним управлінням екології та природних ресурсів у Львівській області позивачу видано дозвіл №133 на розміщення відходів у 2006 році (дійсний з 01.01.2006 по 31.12.2006). Вказаним дозволом також встановлено ліміти кількості та обсягів відходів, які підлягають розміщенню на об'єкті позивача.

28.12.2005 ЛКП прийнято наказ №136 «Про встановлення коригуючого коефіцієнта залежно від місця розміщення відходів для обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища», яким встановлено для підприємства з 01.01.2006 коригуючий коефіцієнт у розмірі « 1» та зобов’язано бухгалтерію обчислювати збір забруднення навколишнього природного середовища з врахуванням вказаного коефіцієнту.

Підставою для прийняття вказаного наказу ЛКП та відповідно зміни коригуючого коефіцієнта стало те, що підприємством були проведені роботи по покращенню сміттєзвалища, а саме: таке було обладнано канавами; встановлено контрольно-пропускний пункт; ведеться цілодобовий контроль за поступленням відходів; укладено договори з підприємствами на захоронення промислових відходів лише за наявності санітарних паспортів, погоджених районними санепідемстанціями; постійно здійснюється перешарування відходів ґрунтом, у тому числі інертними матеріалами; постійно викачується інфільтрат; ведеться будівництво установки для очищення інфільтрату на території сміттєзвалища; Львівською обласною та міською радами розроблено ряд заходів з безпечної експлуатації Львівського міського сміттєзвалища в с.Грибовичі, що дозволило забезпечити виключення забруднення атмосферного повітря та водних об'єктів.

Зазначене, також підтверджується: результатами аналізів проведених 31 травня 2006 року Державним управлінням екології та природних ресурсів в Львівській області, згідно яких перевищення норм ГДК у ґрунтах в межах санітарно-захисної зони сміттєзвалища не виявлено, а якість поверхневої води відповідає затвердженим рибогосподарським нормам водокористування (т.3 а.с.64-65); актами перевірки Львівської обласної санепідемдстанції від 26 жовтня 2006 року та 06 липня 2007 року, згідно яких не виявлено порушення санітарних норм (т.1 а.с.116-117); висновком про відповідність Львівського полігону твердих побутових відходів (ТВП) який експлуатує ЛКП до вимог господарювання ТПВ від 04 лютого 2008 року (т.3 а.с.71-72), яким підтверджено, що організація робіт на полігоні здійснюється у відповідності до існуючих нормативних та дозвільних документів, а також спростовано будь-яке відношення ЛКП до сховищ кислого гудрону, що прилягають до території полігону та є основною причиною забруднення навколишнього природного середовища на цій території про яке зазначено в короткій інформаційній довідці ВАТ «Геотехнічний інститут» від 06 вересня 2006 року №07-09/416 (т.3 а.с.69-70).

Більше того, довідкою ВАТ «Гірхімпром» від 26 лютого 2009 року №01/72 підтверджується, що проведений ЛКП комплекс заходів з приймання та захоронення твердих побутових відходів дозволяє рахувати даний об’єкт полігоном ТПВ (т.3 а.с.74).

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ЛКП відноситься до спеціально створених місць складування (полігонів), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об’єктів від забруднення, а тому ним було вірно застосовано коефіцієнт залежно від місця розміщення відходів в розмірі « 1», та відповідно до п.4 Порядку №303 самостійно обраховано збір за забруднення навколишнього природного середовища із застосуванням вказаного коефіцієнту.

Слід погодитися із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань ДПІ на те, що полігон, який використовується ЛКП не прийнятий в експлуатацію відповідно до ДБН.А.3.1-3-94, оскільки вказані державні будівельні норми втратили чинність, а в силу положень п.1.2 «Правил експлуатації полігонів твердих побутових відходів», що затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури і житлово-комунального господарства від 10 січня 2006 року №4 (які діяли протягом періоду, за який нараховуються податкові зобов'язання), чинним законодавством передбачено можливість функціонування полігонів, які мають проекти, зокрема такий наявний і у ЛКП (т.3 а.с.23-59).

Усе вищенаведене спростовує висновки викладені Державним управлінням екології та природних ресурсів у Львівській області в листі від 21 вересня 2006 року №11-6450 (т.1 а.с.155) та Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Львівській області в листах від 22 червня 2007 року №10-3795 (т.1 а.с.56) та від 10 серпня 2007 року №10-4522 (т.1 а.с.60), про те, що Львівське сміттєзвалище створене без відповідної проектної документації та повинно застосовувати коефіцієнт « 3». Окрім цього, апеляційний суд зазначає, що вказані листи є відповіддю на звернення посадової особи податкового органу, носять інформаційний, роз’яснюючий характер, не є правовими актами, оскільки не являються передбаченою чинним законодавством формою виразу рішень цих органів (їх посадових осіб), законодавством також не встановлено, що вони породжують які-небудь правові наслідки і є обов'язковими до виконання для осіб, яким вони адресовані.

Щодо доводів апелянта про неподання ЛКП станом на 17.12.2012 змін в поспорт МВВ починаючи з 2005 року, та про відсутність у позивача дозволів на розміщення відходів у 2011-2012 роки, апеляційний суд зазначає, що вказані обставини не є предметом розгляду у даній справі та у сукупності можуть бути підставою для звернення до суду із окремим позовом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги та заперечення ДПІ спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про підставність позовних вимог ЛКП щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 14 вересня 2006 року №12472/13807617/494/15-0.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На основі наведеного, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови суд апеляційної інстанції не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року – без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя А.Р. Курилець