Ухвала суду № 32874732, 06.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2013 р. справа № 2а-0870/7550/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року по справі за позовом Приватного підприємства «АТК-Дніпро» до державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2011 року ПП «АТК-Дніпро» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області та з урахуванням доповнень до позовних вимог просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000272300 від 30.08.2011 року та визнати протизаконними висновки Акту ДПІ у Василівському районі №106/23/34611200 від 09.08.2011 року про проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 року по 31.03.2011 року про порушення вимог податкового законодавства ПП «АТК-Дніпро»

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області №0000272300 від 30 серпня 2011 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі було заявлено клопотання про заміну відповідача по справі, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та згідно зі змінами до положення про Токмацьку ОДПІ Запорізької області ДПС затверджених Наказом Державної податкової служби України від 15.12.2011 р. №249, Токмацька ОДПІ Запорізької області ДПС є правонаступником усіх прав державної податкової інспекції у Василівському районі Запорізької області.

Враховуючи викладені в клопотанні доводи апеляційний суд ухвалив замінити відповідача по справі - державну податкову інспекцію у Василівському районі Запорізької області на його правонаступника - Токмацьку об'єднану державну податкову інспекцію Запорізької області Державної податкової служби.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що працівниками ДПІ в період з 25.07.2011 р. по 02.08.2011 р. була проведена документальна невиїзна перевірка ПП «АТК-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2011 р. по підприємствам ПП «Агро Полюс», ТОВ «Альянс-3», ТОВ «Омегаінвестагро», ТОВ «НЕО-Форте», ТОВ «ТІСАВО», ТОВ «Євротрейд-Холдінг», ТОВ «Гліцинагро», ТОВ «Вершина Мрії», ТОВ «Регіон-Агро», ЗЕТОВ «Інтерес», ФГ «Вікторія Ч», ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод», ТОВ «Фірма «Оліс ЛТД».

За результатами перевірки складено акт №106/23/34611200 від 09.08.2011 року (том 1 а.с. 7-48).

На підставі даного акту винесено податкове повідомлення-рішення, № 0000272300 від 30.08.2011 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 354796,50 грн., у т.ч. за основним платежем 298284,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56512,50 грн.. (том 1 а.с. 49)

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем встановлено наступні порушення:

- п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.3, 198.6, п. 201.1, п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, ПП «АТК-Дніпро» безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ТОВ «Альянс-3», ФГ «Вікторія Ч» за період 01.03.2010 р. по 31.03.2011 р., які не підтверджені всіма необхідними документами. Всього встановлено заниження у сумі 298284,00 грн., у тому числі за квітень місяць 2010 року в сумі 155055,00 грн., за травень місяць 2010 року в сумі 33825,00 грн., червень місяць 2010 року 37166,00 грн., березень 2011 року в сумі 72238,00 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1, 3.2 розділу 3 акта перевірки;

- ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ПП «АТК - Дніпро» у розмірі 298777,00 грн., у т.ч. березні 2010 року 56146,00 грн., листопаді 2010 року - на 42841,00 грн., у лютому 2011 року 199790,00 грн. по покупцям ПП «Бліскор» та ПП «Агро Полюс» з постачальниками ТОВ «Альянс-3», ТОВ «ТІСАВО», ТОВ «Євротрейд -Холдінг» є не дійсними;

- перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період 01.03.2010 р. по 31.03.2011 р., які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 185.1 ст. 185 ПКУ.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позиція відповідача щодо визнання нікчемними угод є неправомірною. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Таким чином, відповідачем не було доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Стосовно висновків відповідача про порушення ПП «АТК - Дніпро» п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1, п. 198.3, 198.6, п. 201.1, п. 201.11 ст. 201 Податкового Кодексу України апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином складеної податкової накладної.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 193 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції було встановлено господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків. Доказів на спростування таких висновків суду першої інстанції апелянтом надано не було.

Також слід зазначити, що відсутність у підприємства основних засобів, зареєстрована невелика кількість осіб, відсутність зареєстрованих транспортних засобів тощо, не може впливати на права контрагента - платника податків до тих пір, поки в судовому порядку не буде доведено наявність у посадових осіб такого підприємства умислу на укладення із таким суб'єктом господарювання угод з метою ухилення від сплати податків.

Разом з тим, апеляційний суд вважає безпідставним посилання апелянта на вирок Індустріального районного суду від 12.08.2011 року по справі № 0417/1-298/2011, яким на думку ОДПІ встановлено обставини які відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, зазначеним вироком не було встановлено обставин щодо діяльності ПП «АТК-Дніпро» які б могли свідчити про порушення податкового законодавства з податку на додану вартість в період з 01.03.2010 року по 31.03.2011 року

Крім того, судом першої інстанції було перевірено реальність угод укладених ПП «АТК-Дніпро» у перевіряє мий період та надано належну оцінку доказам якими підтверджено реальність господарської діяльності позивача.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України а відтак і незаконність збільшення позивачу зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 354796,50 грн.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 4 липня 2013 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов