Ухвала суду № 32874692, 08.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/928/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті внесків в сумі 1339,20 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області заборгованість по внесках в сумі 885,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована в УПФУ в Козелецькому районі як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до поданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 звіту про нарахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, відповідачем нараховано внесків в розмірі 2246,40 грн., фактично сплачено 907,20 грн.

На підставі карток особових рахунків боржника відповідно до пунктів 8.2., 8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8661, відповідачу було направлено вимогу про сплату боргу від 08.01.2013 року за № Ф-44 в сумі 1339,20 грн, яку відповідач отримала 10.01.2013 року.

У зв'язку з несплатою відповідачем боргу позивач звернувся з даним позовом до суду.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_2 у 2010 році сплачено 1360,80 грн. страхових внесків (42 % від 3240 грн.).

УПФУ в Козелецькому районі Чернігівської області, відповідно до поданого звіту, прийнято до заліку 907,20 грн., а переплату по внесках в сумі 453,60 грн. позивачем не враховано, оскільки у відповідача, відповідно до наданої Козелецьким центром зайнятості та Козелецькою державною податковою інспекцією інформації, працює найманий працівник, і ці страхові внески ним було сплачено саме за найманого працівника.

В матеріалах справи відсутні докази подання ФОП ОСОБА_2 звітів за найманого працівника до УПФУ в Козелецькому районі.

З картки особового рахунку ФОП ОСОБА_2 судом встановлено, що сума 453,60 грн. рахується за відповідачем як переплата по страхових внесках.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що УПФУ в Козелецькому районі безпідставно не зараховано 453,60 грн. сплачених відповідачем страхових внесків, а тому сума недоїмки зі сплати страхових внесків складає: 2246,40 грн. - 1360,80 грн. = 885,60 грн. та підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

На даний час правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464.

Відповідно до п.п. 5, 6 п. 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних цього Закону суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

До 01.01.2011 року порядок сплати страхових внесків визначався відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених в п. 1 ст. 14 цього Закону, - календарний місяць.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону № 1058, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених п. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно з п. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та не сплачені страхувальниками у визначені законом строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати внесків і стягуються з урахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Зважаючи на те, що позивачем страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік повинні бути сплачені в розмірі 2246,40 грн. згідно зі звітом, було сплачено 1360,80 грн., а прийнято до заліку 907,20 грн., враховуючи, що переплату по внесках позивачем не враховано, та зважаючи на ту обставину, що звіти по найманому працівнику відповідачем не подавалися, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача заборгованості в розмірі 885,60 грн. (2246,40 грн. - 1360,80 грн. = 885,60 грн.) шляхом часткового задоволення позову.

Пунктом 6 ч. 14 ст. 106 Закону № 1058-IV передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі: неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і Накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей, передбачених цим Законом.

Цим самим спростовуються доводи апелянта щодо сплати страхових внесків в розмірі 453,60 грн. за найманого працівника, оскільки така сума рахується як переплата страхових внесків, а не сплата за найманого працівника.

При цьому колегія суддів звертає увагу управління, що неподання звіту до Пенсійного фонду є самостійною підставою для притягнення платника страхових внесків до відповідальності за наявності встановлених законодавством підстав.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О.Беспалов О.А. Губська

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.