Ухвала суду № 32874682, 08.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2041/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2013 № 0000072310, № 0000082310.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками ДПІ у м.Чернігові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань правомірності проведення господарських операцій за жовтень 2011 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Фортуна тепло сервіс плюс», за квітень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Рокко», за червень-серпень 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «АМКР-СК».

Результати перевірки відображено в акті від 22.02.2013 р. № 487/17/2730605153, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог ст.177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_2 у зв'язку із завищенням валових витрат, в результаті чого встановлено заниження оподаткованого доходу за результатами 2011 - 23699,13 грн., за результатами 2012 - 59911,06 грн., донараховано податку на доходи фізичних осіб за актом перевірки - 83610,19 грн. та порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 103186,00 грн., в тому числі за жовтень 2011 року на 30000,00 грн., за квітень 2012 року на 8000,00 грн., за червень 2012 року на 19301,00 грн.. за липень 2012 року на 33738,00 грн., за серпень 2012 року на 12147,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року: №0001731720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 125450,29 грн., в т.ч. +83610,19 грн. - за основним платежем та 41805,10 грн. - за штрафними санкціями; №0001741720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 154780,00 грн., в т.ч. 103186,00 грн. - за основним платежем та 51594,00 грн. - за штрафними санкціями (том №1, а.с.22-23).

За наслідками адміністративного оскарження зазначених рішень відповідача скарги позивача було залишено без задоволення.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 13 березня 2013 року №0001731720 та № 0001741720 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що формування податкового кредиту та визначення сум податку з доходів фізичних осіб здійснено позивачем у відповідності з вимогами податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентами є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, а також у зв'язку з виявленням розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів позивача.

До таких висновків відповідач прийшов на підставі актів перевірки та зустрічної звірки контрагентів позивача: від 13.11.2012 №1289/224/32218976 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта ТОВ «РОККО» з ТОВ «Медіа Ресурс» за період квітень 2012 року, яким встановлено відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, а саме необхідних дозволів (ліцензій), відсутність трудових, виробничих ресурсів, неможливість ведення бухгалтерського та податкового обліку; від 11.04.2012 №103 про результати зустрічної звірки ПП «ФОРТУНА ТЕПЛО СЕРВІС ПЛЮС» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за жовтень 2011 року та повноти їх відображення в податковому обліку, яким встановлено відсутність наявності матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; від 25.12.2012 №2301/221/35985571 про неможливість проведення звірки суб'єкта господарювання ТОВ «АМКР-СК» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період за червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року, яким встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічний персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції, основними видами господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям для автотранспортних засобів; надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; неспеціалізована оптова торгівля;роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування (том №1, а.с.14).

Відповідно до свідоцтва позивач є платником податку на додану вартість (том №1, а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2011 між приватним підприємством «ФОРТУНА ТЕПЛО СЕРВІС ПЛЮС» (Постачальник) та СПДФО ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір поставки №21 (том №1, а.с.50-51) товару в асортименті, кількості і по ціні в національній валюті України згідно заявки Покупця.

Виконання даного договору підтверджується:

- рахунками-фактури від 03.10.2011 №70 на загальну суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15000,00 грн.; від 10.10.2011 №71 на загальну суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15000,00 грн. (том №1, а.с.64-68,77-79);

- видатковими накладними від 03.10.2011 №70 на загальну суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15000,00 грн.; від 10.10.2011 №71 на загальну суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15000,00 грн. (том №1, а.с.59-63,74-76);

- товарно-транспортними накладними від 03.10.2011, від 10.10.2011 (том №1, а.с.93-96).

Оплата по договору підтверджується платіжними дорученнями (том №1, а.с.80-91).

Приватним підприємством «ФОРТУНА ТЕПЛО СЕРВІС ПЛЮС» було виписано податкові накладні від 03.10.2011 №70 на загальну суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15000,00 грн.; від 10.10.2011 №71 на загальну суму 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 15000,00 грн. (том №1, а.с.52-58,69-73).

24.04.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «РОККО» (Постачальник) та СПДФО ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір поставки №26 (том №1, а.с.97-98).

Відповідно до пп.1.1 договору Постачальник зобов'язується постачати, а Покупець приймати та оплачувати на умовах даного договору товар в асортименті, кількості і по ціні в національній валюті України згідно заявки Покупця, узгодженої між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти.

Виконання даного договору підтверджується:

- рахунком-фактури від 24.04.2012 №26 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн. (том №1, а.с.104-105).

- видатковою накладною від 24.04.2012 №26 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн. (том №1, а.с.102-103).

- товарно-транспортними накладними від 24.04.2011 (том №1, а.с.106-107).

Оплата товару підтверджується платіжним дорученням (том №1, а.с.92).

Товариством з обмеженою відповідальністю «РОККО» було видано податкову накладну від 24.04.2012 №26 на загальну суму 48000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.; (том №1, а.с.99-10).

25.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМКР-СК» (Постачальник) та СПДФО ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір поставки №26 (том №1, а.с.246-247).

Відповідно до пп.1.1 договору Постачальник зобов'язується постачати, а Покупець приймати та оплачувати на умовах даного договору товар в асортименті, кількості і по ціні в національній валюті України згідно заявки Покупця, узгодженої між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти.

Виконання даного договору підтверджується:

- рахунками-фактури від 25.06.2012 №10 на загальну суму 26730,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4456,00 грн.; від 26.06.2012 №14 на загальну суму 41370,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6895,00 грн.; від 27.06.2012: №22 на загальну суму 6060,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1010,00 грн.; №21 на загальну суму 41643,36 грн., в т.ч. ПДВ - 6940,56 грн.; від 02.07.2012 №5 на загальну суму 48996,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8166,00 грн.; від 09.07.2012: №20 на загальну суму 12718,80 грн., в т.ч. ПДВ - 2119,80 грн.; №21 на загальну суму 15061,68 грн., в т.ч. ПДВ - 2510,28 грн.; від 16.07.2012: №41 на загальну суму 19266,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3211,00 грн.; №45 на загальну суму 43500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7250,00 грн.; від 23.07.2012: №57 на загальну суму 7847,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1307,83 грн.;№58 на загальну суму 24990,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4165,00 грн.; від 30.07.2012: №79 на загальну суму 6390,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1065,00 грн.; №80 на загальну суму 25915,14 грн., в т.ч. ПДВ - 4319,19 грн.; від 10.08.2012: №23 на загальну суму 23010,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3835,00 грн.; №24 на загальну суму 12066,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2011,00 грн.; від 21.08.2012: №42 на загальну суму 35550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5925,00 грн. (том №1, а.с.110-111,118-119,122,129-130,137-139,143,147,153-154,161-162,166,172-173,177, 183-184,190-191,195,201-202);

- видатковими накладними від 25.06.2012 №10 на загальну суму 26730,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4456,00 грн.; від 26.06.2012 №14 на загальну суму 41370,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6895,00 грн.; від 27.06.2012: №22 на загальну суму 6060,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1010,00 грн.; №21 на загальну суму 41643,36 грн., в т.ч. ПДВ - 6940,56 грн.; від 02.07.2012 №5 на загальну суму 48996,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8166,00 грн.; від 09.07.2012: №20 на загальну суму 12718,80 грн., в т.ч. ПДВ - 2119,80 грн.; №21 на загальну суму 15061,68 грн., в т.ч. ПДВ - 2510,28 грн.; від 16.07.2012: №41 на загальну суму 19266,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3211,00 грн.; №45 на загальну суму 43500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7250,00 грн.; від 23.07.2012: №57 на загальну суму 7847,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1307,83 грн.;№58 на загальну суму 24990,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4165,00 грн.; від 30.07.2012: №79 на загальну суму 6390,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1065,00 грн.; №80 на загальну суму 25915,14 грн., в т.ч. ПДВ - 4319,19 грн.; від 10.08.2012: №23 на загальну суму 23010,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3835,00 грн.; №24 на загальну суму 12066,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2011,00 грн.; від 21.08.2012: №42 на загальну суму 35550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5925,00 грн. (том №1, а.с.108-109,116-117,121,127-128,135-136,142,146,151-152,159-160,165,170-171,176, 181-182,188-189,194,199-200).

- поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 25.06.2012, від 26.06.2012, від 27.06.2012, від 02.07.2012, від 09.07.2012, від 16.07.2012, від 23.07.2012, від 30.07.2012, від 10.08.2012, від 21.08.2012 (том №1, а.с.218-237).

Факт оплати підтверджується платіжними дорученнями (том №1, а.с.203-217).

Товариством з обмеженою відповідальністю «АМКР-СК» було виписано податкові накладні від 25.06.2012 №10 на загальну суму 26730,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4456,00 грн.; від 26.06.2012 №14 на загальну суму 41370,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6895,00 грн.; від 27.06.2012: №22 на загальну суму 6060,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1010,00 грн.; №21 на загальну суму 41643,36 грн., в т.ч. ПДВ - 6940,56 грн.; від 02.07.2012 №5 на загальну суму 48996,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8166,00 грн.; від 09.07.2012: №20 на загальну суму 12718,80 грн., в т.ч. ПДВ - 2119,80 грн.; №21 на загальну суму 15061,68 грн., в т.ч. ПДВ - 2510,28 грн.; від 16.07.2012: №41 на загальну суму 19266,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3211,00 грн.; №45 на загальну суму 43500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7250,00 грн.; від 23.07.2012: №57 на загальну суму 7847,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1307,83 грн.;№58 на загальну суму 24990,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4165,00 грн.; від 30.07.2012: №79 на загальну суму 6390,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1065,00 грн.; №80 на загальну суму 25915,14 грн., в т.ч. ПДВ - 4319,19 грн.; від 10.08.2012: №23 на загальну суму 23010,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3835,00 грн.; №24 на загальну суму 12066,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2011,00 грн.; від 21.08.2012: №42 на загальну суму 35550,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5925,00 грн. (том №1, а.с.112-115,120,123-126,131-134,140-141,144-145,148-150,155-158,163-164,167-169,174-175,178-180,1 85-187,192-193,196-198,248-250).

Судом першої інстанції встановлено, що для зберігання придбаного товару позивач використовує орендоване приміщення загальною площею 1090,7 м2, за адресою: 14000, м. Чернігів, вул. В.Василевської,11, згідно договору оренди приміщення для комерційної діяльності №2/10 від 01.04.2010 (том №1, а.с.238-340).

ФОП ОСОБА_2 має у власності транспортний засіб марки OPEL моделі VIVARO реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (том №2, а.с.44), яким у було здійснено перевезення придбаних товарів.

Подальше використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача підтверджується наступними угодами:

- договором поставки №КАЗ/П003-16 від 07.05.2012, укладеним з ТОВ «КОНТРАКТ-АВТОЗАПЧАСТИНА» (том №2, а.с.47-48);

- договором купівлі-продажу запчастин до сільськогосподарської техніки №63 від 01.02.2011, укладеним з ТОВ «Чернігівська індустріальна молочна компанія» (том №2, а.с.49);

- договором поставки товару №27 від 02.07.2012, укладеним з ПП «Вінком» (том №2, а.с.50);

- договором купівлі-продажу вузлів та запчастин для автомобілів №16 від 19.08.2011, укладеним з ЗАТ «РК «Євротек» (том №;2, а.с.51-52).

Дані операції були відображені в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується витягом із книги обліку та витрат, та оборотними відомостями за товарами за рахунком 281 (том №2, а.с.53-140).

На момент здійснення позивачем господарських операцій ТОВ «АМКР-СК», ТОВ «РОККО» та ПП «ФОРТУНА ТЕПЛО СЕРВІС ПЛЮС» було належним чином зареєстровані в якості суб'єктів господарювання та були платниками ПДВ (том №1, а.с.51 зворот, 98 зворот, 247 зворот).

Посилання контролюючого органу на акти перевірки податковим органом контрагентів позивача, відповідно до висновків яких встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, розбіжності між сумами задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань та порушення цим контрагентом позивача податкового законодавства як на підставу неправомірного формування ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту за господарськими операціями з цим суб'єктом господарювання не приймаються судом до уваги у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями, або за можливу недостовірність відомостей про них. Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам договору поставки та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Виконання договорів підтверджується також подальшим використанням придбаних у товарів в межах господарської діяльності позивача, як того вимагає п.198.3 ст. 198 ПК.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відхилення доводів податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами з підстав того, що в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України недійсність господарських зобов'язань органи державної податкової служби зобов'язані доводити в судовому порядку, що відповідачем не вчинено.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача порушення вимог пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, а тому винесення податкового повідомлення-рішення №0001741720 від 13.03.2013 є незаконним.

Перевіряючи законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 13.03.2013 року №0001731720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 125450,29 грн. за порушення вимог ст. 177 ПК, що призвело до завищення валових витрат, в результаті чого встановлено заниження оподаткованого доходу за результатами 2011 - 23699,13 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів, які у наявності у позивача та виключають порушення останнім вимог ст. 177 Податкового кодексу України в періоді, що перевірявся.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті податковим органом без достатніх підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податків та порушення останнім вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про задоволення вимог адміністративного позову.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді О.О. Беспалов О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.