Постанова № 32874517, 08.08.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.08.2013 р. справа №905/1750/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівЧернота Л.Ф., Стойка О.В. при секретарі Довгалюк К.Г.від позивача:не з»явивсявід відповідача:Блохін О.Є. - за дов. № 11 від 07.12.2012 р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово - промислової компанії «ГРОСС», м. Харків на рішення господарського суду Донецької областівід21.05.2013 р.у справі№ 905/1750/13-г (суддя Сич Ю.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фінансово - промислової компанії «ГРОСС», м. Харківдо відповідача Державного підприємства «Шахтарськантрацит», м. Шахтарськ Донецької областіпро стягнення 3% річних у розмірі 45812 грн. 60 коп., інфляційних у розмірі 236 147 грн. 50 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансово - промислова компанія «ГРОСС», м. Харків звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Шахтарськантрацит», м. Шахтарськ Донецької області про стягнення 3% річних у розмірі 45812 грн. 60 коп., інфляційних у розмірі 236 147 грн. 50 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.13 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово - промислової компанії «ГРОСС», м. Харків були задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства «Шахтарськантрацит», м. Шахтарськ Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово - промислової компанії «ГРОСС», м. Харків 3% річних у сумі 16 296 грн. 66 коп., інфляційні втрати у сумі 18637 грн. 64 коп. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансово - промислова компанія «ГРОСС», м. Харків, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд скасувати частково рішення господарського суду Донецької області від 21.05.13 р., позовні вимоги про стягнення додатково 281 969 грн. 10 коп. задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 17.06.13р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 17.06.13р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представника позивача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/1750/13-г та наданих представником відповідача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2005р. по справі №3/28 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова компанія "ГРОСС", м. Харків до ДП "Шахтарськантрацит", м.Шахтарськ, Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 226 229 грн. 00 коп. були задоволені, стягнуто з Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово-промислова компанія "ГРОСС", м. Харків борг у розмірі 187 100 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 29749 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 9380 грн. 00 коп., у задоволенні позовних вимог до ДП "Шахтарськантрацит", м.Шахтарськ відмовлено. 25.04.2005р. на виконання вищевказаного рішення були видані відповідні накази.

Ухвалою від 14.12.2005р. по справі №3/28 господарський суд Донецької області здійснив заміну відповідача ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", м. Донецьк у стадії виконання наказів №3/28, виданих 25.04.2005р. його правонаступником Державним підприємством "Шахтарськантрацит", м.Шахтарськ в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що до теперішнього часу вказане рішення суду відповідачем не виконано, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача 281 960 грн. 10 коп., з яких: 3% річних в сумі 45 812 грн. 60 коп., інфляційні в сумі 236 147 грн. 50 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.04.2005 р. по справі № 3/28, яке набрало законної сили, з врахуванням ухвали суду від 14.12.2005р., було встановлено факт наявності боргу відповідача перед позивачем. В підтвердження позовних вимог позивач надав суду першої інстанції рішення господарського суду Донецької області, розрахунки позовних вимог. В той же час на нарахування інфляційних та 3% річних розповсюджуються норми цивільного права стосовно загального строку позовної давності, якщо про її застосування заявлено іншою стороною.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). Нормами ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Заявою від 01.04.2013 року відповідач просив суд застосувати строк позовної давності.

Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2005 р. по 07.03.2010 р. оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 07.03.2013 р., а тому 07.03.2010р. трирічний строк позовної давності до вказаних вимог сплинув.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача 18 637 грн. 64 коп. - інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України за період з березня 2010 року по січень 2013 року та 16296 грн. 66 коп. - суми 3% річних, як сплати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання перед позивачем за період з 08.03.2010 р. по 31.01.2013 р. з відмовою в іншій частині нарахованих 3% річних та інфляційних у зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржника на переривання перебігу позовної давності судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки бездіяльність боржника не свідчить про переривання строку позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій. Крім того, ніяких поважних причин пропуску строку позовної давності позивач не навів суду і підстав для його поновлення немає.

Також судова колегія не приймає до уваги посилання позивача на Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу», оскільки вказаний закон не зупиняє перебігу строку позовної давності, а передбачає зупинення виконавчого провадження та заходи примусового виконання рішень. Крім того, наслідки прострочення боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є фінансовими санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (девальвації грошової одиниці України) та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від наявності вини боржника, оскільки передбачені законом.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2013 р. у справі № 905/1750/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансово - промислової компанії «ГРОСС», м. Харків на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2013 р. у справі № 905/1750/13-г залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2013 р. у справі № 905/1750/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді Л.Ф. Чернота

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Гриньова О.В.