Рішення № 32874367, 05.08.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2013 р. Справа № 914/2283/13

За позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова,

про: розірвання договору оренди землі від 01.08.2005 р. та повернення земельної ділянки

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Н.Вашкевич

За участю представників:

позивач: Савка Ю.Г. - дов. від 02.01.2013 р.

відповідача: не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція у Шевченківському районі про розірвання договору оренди землі від 01.08.2005 р. Ухвалою від 12.06.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.06.2013р. Розгляд справи відкладався з підстав з наведених у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

Через канцелярію суду 22.07.2013 р. представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить:

1. розірвати укладений між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» договір оренди землі від 01.08.2005 р., зареєстрований у Львівській міській раді за № Ш-406 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 01.08.2006 року за № 04:08:438:01818 кн. 04-4.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» повернути Львівській міській раді земельну ділянку загальною площею 0,0872 га, кадастровий № 4610137500:07:001:0114 на вул. П. Панча-просп. В. Чорновола. Судом в судовому засіданні 23.07.2013 р. прийнято до розгляду заяву позивача від 22.07.2013 р. про збільшення позовних вимог і розгляд спраи відкладено на 05.08.2013 р.

В судове засідання 05.08.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, вимоги ухвали суду виконав.

В судове засідання 05.08.2013 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, відзиву не подав, вимог ухвали суду від 23.07.2013 р. не виконав.

В судове засідання 05.08.2013 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом, вимог ухвали суду від 23.07.2013 р. не виконав.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з матеріалів справи, поштові конверти з ухвалами суду від 12.06.2013 р., від 25.06.2013 р., від 09.07.2013 р. та 23.07.2013 р., що скеровувались відповідачу за адресою м. Львів, пл. Галицька, 4, вказаною в позовній заяві і договорі повернулися на адресу Господарського суду Львівської області з відміткою: «адресат не проживає». Докази відправк рекомендованою кореспонденцією ухвал суду відповідачу у справі за адресою м. Харків міститься в матеріалах справи, доказів повернення таких не має (адреса згідно витягу ЄДРПОУ).

Таким чином, судом вжито усі передбачені дії і дотримано встановлені вимоги щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду даної справи.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05.08.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.08.2005 року між Львівською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (Орендар) було укладено договір оренди № Ш-406, згідно п.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в м. Львів на вул.П.Панча-просп. В.Чорновола для обслуговування торговельного центру, кадастровий №4610137500:01:001:0114 загальною площею 0,0872 га.

Згідно акта приймання-передачі об'єкта оренди, підписаного сторонами Орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне володіння; користування і користування вказану земельну ділянку по Договору оренди, у тому числі під твердим покриттям - 0,0872 га.

Договір оренди укладено на 10 років до 09.12.2014 р.

За орендовану земельну ділянку відповідач зобов'язувався проводити оплату згідно умов договору, однак, свої договірні зобов'язання виконав не належним чином, заборгувавши 269,7 тис. грн. - орендної плати.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди № Ш-406 від 01.08.2005 року, позивач звернувся в суд про розірвання зазначеного договору та повернення земельної ділянки.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного.

Основним Законом України - Конституцією України, зокрема ст. 67, передбачено обов'язок кожного сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах, встановлених законом.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Суб'єктом плати за землю є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в т.ч. орендар.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами України.

Згідно ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до 290 Податкового кодексу України орендна плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. ст. 1,2 Закону України «Про оренду землі» №XIV від 06.10.1998 р., із наступними змінами і доповненнями, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. ст. 21, 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець земельної ділянки має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за землю і визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди

(крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до

Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно умов договору № Ш-406 від 01.08.2005 року, відповідач орендує земельну ділянку в м. Львів на вул.П.Панча-просп. В.Чорновола площею 0,0872 га. обслуговування торговельного центру.

Відповідно до п. 9 зазначеного договору оренди землі орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі 8371,20 грн. в рік та вноситься щомісячно рівними частинами до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо розірвання договору оренди позивач посилається на таке.

Львівська міська рада належно виконувала взяті на себе відповідно до договору оренди землі зобовязання, передавши Відповідачу в оренду земельну ділянку, що підтверджено актом прийняття-передачі об'єкта оренди, підписаним орендодавцем - Львівською міською радою та орендарем - ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» вособі генерального директора Заремби О.О. Вказаним актом встановлено, що земельна ділянка передається у стані, що відповідає умовам договору оренди, та є придатною для використання за цільовим призначенням.

Однак, відповідач не виконує умови договору оренди землі, які стосуються оплати, чим порушує норми законодавства України та права орендодавця земельної ділянки + Львівської міської ради. Невиконання відповідачем умов договору оренди землі - несплата орендної плати призводить до ненадходження коштів у міський бюджет м. Львова.

Підтвердженням вказаного є лист Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 02.03.2012 р. №5517/15-311, скерований у Львівську міську раду для розгляду та вжиття відповідних заходів листом прокуратури м. Львова від 13.03.2012 р. №37-1141 вих.-12, та лист Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 18.04.2012 р.№2745/15-3011.

Згідно листа Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 18.04.2012 р. №2745/15-3011, станом на 11.04.2012 р. заборгованість по орендній платі за землю ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» становить 269,7 тис.грн. На 2010 -2012 роки податкову декларацію з плати за землю ТзОВ «Торгова компанія «Інтермаркет» не подано.

Доказами наявної заборгованості відповідача з орендної плати за землю за договором оренди землі 01.08.2005 р. №Ш-406 є також довідка Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 11.04.2012 р. №2258/20-2021, зворотний бік облікової картки платника.

Невиконання умов договору оренди прямо порушує інтереси та права позивача, а також наносить пряму шкоду у розмірі фактичної непогашеної заборгованості.

Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України передбачено, що однією із підстав, коли право користування земельною ділянкою припиняється, є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно із ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Положеннями п.38 Договору оренди землі передбачено,що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Відповідно до ст.34 Закону України "Про оренду землі"у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив, жодних клопотань про неможливість подання таких доказів суду не заявляв.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Частина 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що за подання позовних заяв майнового характеру до господарського суду ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

У пунктах 2.2 та 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу" №7 від 21.02.2013р. зазначено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір". При цьому, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

У позовній заяві міститься дві вимоги немайнового характеру. Натомість позивач оплатив судовий збір одну вимогу немайнового характеру. Відповідно до п.2.23 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви, суд стягує належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої-четвертої статті 49 ГПК України. Таким чином слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України, слід віднести на відповідачав частині стягнення з нього на користь позивача 1 147,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору та стягнути з нього в доход Державного бюджету України 1147,00 грн. за другу вимогу немайнового характеру за результатами розгляду даної справи.

Керуючись 32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Розірвати Договір оренди від 01.08.2005 року укладений між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» зареєстрований у Львівській міській раді за № Ш-406 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 01.08.2006 року за № 04:06:438:01818 кн.04-4

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (61001, Харківська область, м.Харків, Червонозаводський район, просп. Гагаріна, 7/1, код ЄДРПОУ 13827416) повернути Львівській міській раді (79006 м.Львів, пл.Ринок,1 код ЄДРПОУ 04055896) земельну ділянку, кадастровий №4610137500:01:001:0114 загальною площею 0,0872 га по вул.П. Панча - просп..В.Чорновола у м.Львові.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (61001, Харківська область, м.Харків, Червонозаводський район, просп. Гагаріна, 7/1, код ЄДРПОУ 13827416) на користь Львівської міської ради (79006 м.Львів, пл.Ринок,1 код ЄДРПОУ 04055896) 1 147,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет» (61001, Харківська область, м.Харків, Червонозаводський район, просп. Гагаріна, 7/1, код ЄДРПОУ 13827416) в доход Державного бюджету 1 147,00 грн. судового збору.

6. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 08.08.2013 р.

Суддя Долінська О.З.