Постанова № 32874208, 06.08.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р.Справа № 915/792/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.

(Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням заступника голови суду № 592 від

06.08.2013р.)

При секретарі: Станковій І.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Чорний М.С., довіреність № 588 від 27.04.2013р.;

від відповідача - Молотков В.М., довіреність № 0211/13-1 від 11.02.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонаде-Україна"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 25.06.2013р.

по справі № 915/792/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" (ATYA GENERAL TRADING L.L.C.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонаде-Україна"

про стягнення 6 400 000,00 доларів США

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю „АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" (ATYA GENERAL TRADING L.L.C.) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонаде-Україна" 6 400 000,00 доларів США

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем безпідставно перераховані на адресу відповідача грошові кошти у визначеної сумі на підставі зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу продукції, які не відповідають вимогам закону „Про зовнішньоекономічну діяльність". Оскільки договори не можна вважати укладеними, відповідачем безпідставно набуті грошові кошти, які на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.06.2013р. (суддя Алексєєв А.П.) позов задоволено; стягнуто на користь ТОВ „АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ"" з ТОВ „Сонаде-Україна" 6 400 000,00 доларів США та 68 820 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що відповідачем не доведено належними засобами доказування, що спірна сума грошових коштів могла бути перерахована за іншим договором, на підставі якого відповідачем було отримано кошти.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сонаде-Україна" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт у скарзі стверджує, що договори купівлі-продажу № 009 від 05.12.2012р. та № 011 від 30.12.2012р., на які посилається позивач у позові сфальсифіковані та з боку відповідача не підписувалася. Між сторонами по справі був укладений зовнішньоекономічний контракт №MWG-040729 від 05.01.2013р., на підставі якого відповідач отримав від позивача кошти.

Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції порушив приписи ст.ст.81,84 ГПК України.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2012р між ТОВ „АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" та ТОВ „Сонаде-Україна" укладено договір купівлі-продажу № 009, за умовами якого відповідач взяв на себе обов'язок здійснити продаж та поставку оптовими партіями продукції - м'якої мукомельної пшениці, а позивач зобов'язався придбати продукцію на умовах FOB (Франко - Борт судна), ASWR (Будь - якій безпечний порт світу) ІНКОТЕРМС - 2000.

Відповідно до пункту 5 договору покупець повинен здійснити передплату в сумі 1 000 000,0 доларів США протягом 7 днів з дня підписання договору.

13.12.2012р. на виконання п. 5 Договору № 009 позивачем перераховано 1000 000,0 доларів США .

30.12.2012р. між ТОВ „АТІА ДЖЕНЕРАЛ ТРЕЙДІНГ" та ТОВ „Сонаде-Україна" укладено договір купівлі-продажу № 011 , за умовами якого відповідач взяв на себе обов'язок здійснити продаж та поставку великими оптовими партіями продукції - українського фуражного ячменю, а позивач зобов'язався придбати продукцію на умовах FOB (Франко - Борт судна), ASWR (Будь - якій безпечний порт світу) ІНКОТЕРМС - 2000.

Відповідно до пункту 5 договору покупець повинен здійснити передплату в сумі 5 400 000,0 доларів США протягом 7 днів з дня підписання договору.

07.01.2013р. на виконання умов договору № 011 позивачем перераховано 5 400 000,0 доларів США .

Оцінюючи зазначені договори, судова колегія дійшла висновку про відсутність згоди між сторонами з усіх істотних умов договору.

За своїм змістом та правовою природою підписані між сторонами договори купівлі - продажу є зовнішньоекономічними договорами поставки, які підпадають під правове регулювання норм Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" статей 655-697, 712 ЦК України та „Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001р.

Згідно з пунктом 1.8 Положення до умов, які повинні бути передбачені в зовнішньоекономічному договорі відносяться умови прийняття - здавання товару (робіт, послуг), У цьому розділі зовнішньоекономічного договору визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Всупереч наведеному сторони у зазначених договорах № 009 та № 011 купівлі - продажу не погодили строків та місце фактичної передачі товару, внаслідок чого не дотримались приписів законодавства щодо погодження умов, які обов'язково мають міститись в зовнішньоекономічному договорі.

Частинами 2,3 статті 180 ГК України та ч. 638 ЦК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. (ч. 7 ст. 180 ГК України)

Статтею 181 ГК України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

З урахуванням відсутності у вищезазначених договорах визначених законодавством необхідними умов договору та приймаючи до уваги, що відповідачем не здійснювались дії направлені на виконання вищезазначених договорів, судова колегія дійшла висновку, що кошти у розмірі 6 400 000 доларів США було отримано відповідачем безпідставно .

Згідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих коштів.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що грошові кошті надійшли до відповідача на підставі інших контрактів спростовуються наступним.

З виписок, наданих у суді першої інстанції уповноваженими представниками турецького банку "AKTIF YATIRIM BANKAS A.S." вбачається, що сума у розмірі 1000000 доларів США була перерахована на рахунок відповідача на підставі PROFORMA INV №PF/2012-007 від 10.12.2012 року, а сума у розмірі 5 400 000 доларів США - на підставі PROFORMA INV №PF/2012-019 від 03.01.2013 року.

Тому судова колегія погоджується з висновком господарського суду Миколаївської області, що PROFORMA INV №PF/2012-007 від 10.12.2012 року та PROFORMA INV №PF/2012-019 від 03.01.2013 року (інвойси) є додатками до договорів купівлі-продажу № 009 та № 011, а не контракту №MWG 040729 від 05.01.2013 року, на який посилається відповідач.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв'язку з тим, що відповідач не довів, що спірна сума грошових коштів могла бути перерахована за іншим договором, судова колегія вважає не вбачає правових підстав для утримання відповідачем коштів позивача.

Доводи апелянта про те, спірні кошти перераховані на підставі укладеного між сторонами контракту № MWG 040729 від 05.01.2013 року, спростовується тим що, інвойси датовані раніше, ніж був укладений зазначений контракт. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що контракт №MWG 040729 був підписаний не уповноваженою особою.

Доводи апелянта відносно відсутності оригіналів договорів № 009 та № 011 та їх підробки не приймаються до уваги, оскільки не мають значення у цієї справі. Правовою підставою для повернення грошових коштів є безпідставне набуття них відповідачем, а тому ці доводи апелянта не спростовують, а навпаки посилюють безпідставність набуття ним спірної суми грошових коштів.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності відкритих рахунків на час перелічення грошових коштів спростовуються часом зарахування грошових коштів.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, що викладені у Постанові від 23.03.2012 року № 6 „Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень).

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Оскільки рішення суду відповідає зазначеним вимогам, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Сонаде-Україна" - без задоволення.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сонаде Україна" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 25.06.2013р. по справі № 915/792/13 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 08.08.2013 року

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк