Рішення № 32874027, 06.08.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2013 р. Справа № 911/2198/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма-14», с.Кашперівка

про стягнення 229852,50 грн.

Суддя А.Кошик

Представники:

Від позивача: Цибізова О.О.

Від відповідача: Попова О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма - 14» (далі - відповідач) про стягнення 229852,50 грн.

Провадження у справі №911/2198/13 порушено відповідно до ухвали суду від 07.06.2013 року та призначено справу до розгляду на 20.06.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.06.2013 року подав заперечення проти позову, в яких позов вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки за позивачем рахується борг перед відповідачем на суму основного боргу. Розгляд справи відкладався на 09.07.2013 року.

Представником позивача, на виконання вимог ухвали суду від 20.06.2013 року, у судове засідання 09.07.2013 року суду не надано витребуваних письмових пояснень. Розгляд справи відкладався на 23.07.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.07.2013 року подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду. Розгляд справи відкладався до 06.08.2013 року.

В судовому засіданні 06.08.2013 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач просив суд провести взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

25.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Призма-14» (Покупець, відповідач) та Дочірньою компанією «Газ України» (Постачальник, позивач) був укладений Договір поставки природного газу №06/11-478 (далі Договір).

Згідно з цим договором ДК «Газ України» у вересні 2011 року передала у власність відповідача природний газ на загальну суму 3 408 346,81 грн., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 30.09.2011 року і відповідачем не спростовується.

Порядок оплати отриманого природного газу визначений розділом ІV Договору, яким передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Однак, як зазначив позивач, відповідач (Покупець) свої зобов'язання по оплаті природного газу виконав частково, сплативши лише 3 204 944,36 грн. Таким чином, відповідач заборгував позивачу за поставлений у вересні 2011 року природний газ 203402,45 грн., що відповідачем по суті не заперечено та не спростовано.

Однак, відповідач у відзиві на позов повідомив суду, що за іншим укладеним між ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Призма-14» Договором поставки природного газу № 06/10-606 від 17.08.2010 року рахується переплата відповідача (ТОВ «Призма-14») станом на 31.12.2010 року в сумі 203402,45 грн., які ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» не повернуло та безпідставно використовувало в своїй господарській діяльності.

У зв'язку з чим, відповідач виконував умови спірного Договору поставки природного газу №06/11-478 від 25.08.2011 року з врахуванням існуючої переплати, що було засвідчено сторонами в Акті звіряння розрахунків від 31.12.2012 року, складеному між ДК «Газ Ураїни» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Призма-14», зокрема, за результатами звіряння розрахунків і документів сальдо на 31.12.2012 року на користь ДК «Газ України» складає 0,00 грн., що свідчить про відсутність заборгованості за поставлений у вересні 2011 року природний газ.

Як вбачається з Акту звіряння розрахунків, сторони відобразили заборгованість за договорами № 06/10-606 та 06/11-478 у відповідних графах дебету та кредиту і вийшли на взаємозалік і погашення взаємних зобов'язань.

Даний Акт звіряння підписаний заступником директора з фінансово-економічних питань позивача, заступником головного бухгалтера і скріплений печаткою ДП «Газ України» НАК «Газ України» з однієї сторони, та директором відповідача, головним бухгалтером і скріплений печаткою ТОВ «Призма-14» з іншої сторони.

Таким чином, строк виконання вимоги про повернення переплати за Договором № 06/10-606 вважається таким, що настав, оскільки в Акті звіряння розрахунків сторони засвідчили відсутність взаємних заборгованостей і у відповідача були відсутні підстави для подальшого звернення з вимогами про повернення переплачених коштів чи звернення до суду.

Оскільки, не зважаючи на погодження сторонами під час проведеної звірки розрахунків факту відсутності заборгованості (відповідний Акт звірки фактично свідчить про проведений сторонами взаємозалік вимог і погашення взаємної заборгованості), позивач звернувся до суду за стягненням відповідної суми боргу, відповідач у червні 2013 року надіслав позивачу заяву № 280 про зарахування зустрічних вимог. У відповідь на зазначену заяву в листі від 09.07.2013 року № 31/18-3146 позивач відмовив відповідачу в проведенні зарахування, оскільки за Договорами застосовано різні ставки оподаткування.

При цьому, позивач наявність переплати, яка дорівнює сумі заборгованості відповідача підтвердив та визнавав в ході розгляду спору.

Суд вважає відмову позивача в проведенні зарахування необґрунтованою, оскільки різні ставки ПДВ стосуються виключного податкового обліку і не впливають на природу та розмір грошових сум, які сторони винні одна одній. В разі проведення зарахування зустрічних вимог, до податкового обліку мають бути внесені відповідні корегування, що не впливає на загальну суму боргу.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як передбачено п. 22. Листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 року № 01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Крім того, згідно з п. 31. Листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» зазначено, що згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

З огляду на наведені норми законодавства та відповідні роз'яснювальні акти, судом встановлено, що між сторонами існують зустрічні однорідні вимоги, які по суті не заперечуються і не спростовуються сторонами. Заперечення позивача щодо зарахування пов'язане виключно з неоднорідністю вимог (на його думку вимог), що судом спростовано.

Як передбачено п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, в разі відсутності предмету спору.

Таким чином, враховуючи що в частині стягнення основного боргу спір врегульовано шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача, поданої після порушення провадження у справі, провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з врегулюванням спору.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати отриманого природного газу, позивач просить стягнути з відповідача за період з 06.10.2011 року по 06.04.2012 року (183 дні) пеню в сумі 15782,40 грн., за період з жовтня 2011 року по січень 2013 року інфляційні в сумі 610,21 грн. та за період з 06.10.2011 року по 31.05.2013 року 3% річних в сумі 10057,44 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, стягнення пені передбачено відповідними п.п. 7.3.1., 9.3. Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу за шість місяців від дня порушення строків оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового забов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та річні нараховані на заявлену суму боргу за період від дня виникнення заборгованості до терміну, що передував зверненню з позовом до суду, що відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних суд вважає правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості в спірній сумі до подання позову до суду, а правові підстави (відповідач звернувся до позивача з заявою) для зарахування зустрічних однорідних вимог в частині основного боргу виникли після порушення провадження у справі, і за період нарахування господарських санкцій відповідач вважається таким, що безпідставно не сплатив заборгованість чи не вжив заходів щодо її врегулювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині основного боргу підлягає припиненню у зв'язку з припиненням зобов'язань зарахуванням, позовні вимоги в частині пені, річних та інфляційних підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі (4597,05 грн., що становить 2% з заявленої суми позову), оскільки, його неправильні дії (відповідач вчинив дії по врегулюванню спору після порушення провадження у справі) призвели до звернення позивача до суду.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма-14» (09812, Київська обл., с. Кашперівка, вул. Леніна, 30, код 31200837) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 15782,40 грн. пені, 610,21 грн. інфляційних, 10057,44 грн. 3% річних та 4597,05 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині основного боргу в сумі 203402,45 грн. провадження у справі припинити.

Суддя Кошик А.Ю.