Рішення № 32873994, 05.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9214/13 05.08.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт»

про стягнення 27 716,81 грн.

Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Ломака В.С.

Любченко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" про стягнення 27716,81 грн., з яких: 27123,81 грн. - відшкодування шкоди в порядку регресу, 593, 00 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3562296 від 27.07.2011 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Mitsubishi Lancer", реєстраційний номер АЕ 5999 СК, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні 15.07.2013, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.07.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 910/9214/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 на підставі ст. ст. 65, 86 ГПК України справу № 910/9214/13 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака В.С., Любченко М.О. та призначено справу до розгляду на 05.08.2013.

Представники сторін в судове засідання 05.08.2013 не з'явилися.

05.08.2013 позивач, через відділ діловодства суду, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з неможливістю направити в дане судове засідання свого представника.

Відповідач про причини неявки суду не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, з відміткою про отримання; про причини неявки представника суд не повідомив, відзив, заяв, клопотань не надіслав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 05.08.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2011 між позивачем, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», як страховиком та Бих Павлом Анатолійовичем, як страхувальником укладено договір страхування наземного транспорту № 3562296 (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер АЕ 5999 СК, 2008 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

Строк дії договору встановлений з 29.07.2011 по 28.07.2012.

11.04.2012 о 17 год. 20 хв. по вулиці Запорізьке шосе в районі е/о № 93 в місті Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля «Mitsubishi Lancer» та автомобіля «Volkswagen», а саме: Заварикін Антон Леонідович, керуючи автомобілем «Volkswagen», реєстраційний номер АЕ 8077 ВС відволікся від керування та скоїв зіткнення з зупинившимся попереду автомобілем «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер АЕ 5999 СК, під керуванням Бих Павла Анатолійовича, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Заварикіним Антоном Леонідовичем вимог пункту 2.3б Правил дорожнього руху України, що підтверджується відомостями про дорожньо-транспортну пригоду № 8989884.

Постановою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 16.05.2012 у справі № 412/5481/12 (3/412/1390/12) встановлено порушення Заварикіним Антоном Леонідовичем вимог п. 2.3б Правил дорожнього руху України, Заварикіна Антона Леонідовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

12.04.2012 страхувальник, Бих Павло Анатолійович, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно рахунку на оплату №1756 від 08.05.2012, виставленого власнику транспортного засобу, ПП «Аеліта» вартість відновлюваного ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer» складає 29988,80 грн.

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку у зв'язку з аварійними пошкодженнями, спричиненими автомобілю «Mitsubishi Lancer» реєстраційний номер АЕ 5999 СК №ZB180412 від 18.04.2012, складеного оцінювачем Захорольським Володимиром Яковичем (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМУ №12810/11 від 26.12.2012) вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер АЕ 5999 СК в результаті його пошкодження при ДТП складає 39065,71 грн.

Позивачем 15.05.2012 був складений та підписаний страховий акт №2012/U/МОD01563/UІА3814, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер АЕ 5999 СК, в результаті ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 27123,81 грн., яке підлягає перерахуванню вигодонабувачу за договором.

На підставі складеного страхового акту, позивач виконуючи свої зобов'язання за договором страхування наземного транспорту № 3562296, перерахував ПАТ "УкрСиббанк" суму страхового відшкодування в розмірі 27123,81 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 21296 від 17.05.2012.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Volkswagen», реєстраційний номер АЕ 8077 ВС, яким спричинено ДТП, що потягло нанесення шкоди автомобілю «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер АЕ 5999 СК, належить Заварикіну Антону Леонідовичу та знаходився під його керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Заварикіна Антона Леонідовича встановлена в судовому порядку, тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер АЕ 8077 ВС відшкодовується Заварикіним Антоном Леонідовичем, як власником цього транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність Заварикіна Антона Леонідовича, як власника автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер АЕ 8077 ВС, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Лафорт" згідно із полісом №АВ/1303300, строк дії якого з 24.12.2011 по 23.12.2012, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Відповідно до наведенного вище полісу №АВ/1303300, страхувальником - особою цивільно-правову відповідальність якої застрахована полісом є Заварикін Антон Леонідович, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації Заварикіним Антоном Леонідовичем транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер АЕ 8077 ВС була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Лафорт".

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № АВ/1303300 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000, 00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер АЕ 5999 СК, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 39065,71 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 2092 АР від 06.08.2012, в якій просив відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Однак, відповідач відшкодування не здійснив.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом № АВ/1303300, розміри лімітів відповідальності та франшизи (1000,00 грн.), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 26123,81 грн., оскільки 27123,81 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 1000, 00 грн. (франшиза) = 26123,81 грн., у зв'язку із чим позов в цій частині підлягає задоволенню частково.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 593, 00 грн. 3% річних за період з 15.08.2012 по 07.05.2013 у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Отже, оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин. При цьому, зобов'язання відповідача перед позивачем у даній справі щодо сплати коштів в порядку регресу є позадоговірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту. При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, позивач направив відповідачу заяву № 2092АР від 06.08.2012, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Однак, відповідач, отримавши заяву 13.08.2012, коштів не перерахував, в результаті чого з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

В ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

За таких обстави, оскільки відповідачем не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування в порядку регресу, то позовні вимоги про стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних є обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Вищого господарського суду України №5011-16/11067-2012 від 23.01.2013.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 557,48 грн. згідно наведеного нижче розрахунку, оскільки позивачем не враховано вимоги ст. 530 ЦК України щодо строку виконання зобов'язання, нараховано 3 % річних на суму страхового відшкодування без вирахування франшизи відповідача та в розрахунку не враховано, що в 2012 році 366 днів, а не 365. (26123,81*3/100/366*133 (з 21.08.2012 по 31.12.2012) = 284,79 грн.) (26123,81*3/100/365*127 (з 01.01.2013 по 07.05.2013) = 272,69 грн.) ( 284,79 грн. + 272,69 грн. = 557,48 грн.).

Таким чином загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 557,48 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3 % річних в сумі 35,52 грн. позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку здійснити сплату страхового відшкодування в порядку регресу.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лафорт" (04050, м.Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 9/10, ідентифікаційний код 25005889) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування у розмірі 26123 (двадцять шість тисяч сто двадцять три) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 48 коп., 1656 (одна тисяча шістсот п'ятдесят шість) грн. 22 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.08.2013.

Головуючий суддя: Т.В.Васильченко

Судді: В.С.Ломака

М.О. Любченко