Рішення № 32872920, 05.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9729/13 05.08.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5539,13 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Лавренко Н.О., довіреність № 29/12-12_Л від 29.12.2012;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія " Страховий капітал" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 5942,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 006757 від 07.08.2012 внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди (надалі -ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи до 05.08.2013.

19.07.2013 позивач, через відділ діловодства суду, подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 5539, 13 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом, як заява про зменшення позовних вимог, яка подана з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України, тому приймається судом до розгляду новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 5539,13 грн. - сума страхового відшкодування.

05.08.2013 відповідач, через відділ діловодства суду, направив відзив на позовну заяву в якому проти вимог викладених у позовній заяві заперечив в повному обсязі з підстав того, що позивач до регресної вимоги не додав повний пакет документів в порядку ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а додані документи не були належним чином завірені, у зв'язку з чим у відповідача відсутній на даний час обов'язок здійснити страхове відшкодування в порядку регресу.

В судовому засіданні 05.08.2013 представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви про уточнення позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 05.08.2013 свого представника не направив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився в судове засідання, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 05.08.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

07.08.2012 між позивачем, Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування", як страховиком та ОСОБА_1, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 006757 (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобам - автомобілем "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_1.

Даним договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк".

Строк дії договору встановлений з 08.08.2012 по 07.08.2013.

03.11.2012 о 18 год. 40 хв. по вулиці Щорса в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки "Nissan Juke" та автомобіля марки "Skoda Octavia", а саме: ОСОБА_2, керуючи автомобілем "Skoda Octavia", реєстраційний номер НОМЕР_2 не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою №9102485 про дорожньо-транспортну пригоду, виданою ВДАІ Печерського РУ МВС України в м. Києві.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2012 у справі №3-6148/12 встановлено порушення ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно рахунку-фактури №СНзС-0012191 від 06.11.2012, виставленого власниці транспортного засобу Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіДі Санрайз Моторз», вартість відновлюваного ремонту автомобіля "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 5942,64 грн.

13.11.2012 вигодонабувач направив страховику лист в якому просив перерахувати страхове відшкодування на рахунок авторизованого (гарантійного) СТО.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 409 від 21.11.2012, складеного оцінювачем ОСОБА_3 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_3 від 09.07.2005) вартість матеріального збитку, завданого автомобілю "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 5539,13 грн.

29.11.2012 власниця застрахованого транспортного засобу - автомобіля марки "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_1., звернулася до позивача із заявою №15/04/9.01/5540.12 про виплату страхового відшкодування, шляхом перерахунку на СТО ТОВ "ВіДі Санрайз Моторз".

Позивачем 13.12.2012, за результатами розгляду заяви страхувальника, був складений та підписаний страховий акт №АС-005451, згідно з яким пошкодження транспортного засобу - автомобіля марки "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та згідно розрахунку суми страхового відшкодування до акту визначено розмір страхового відшкодування в сумі 5942,64 грн., яке підлягає перерахуванню на рахунок ТОВ "ВіДі Санрайз Моторз", як авторизованого (гарантійного) СТО.

На підставі складеного страхового акту № АС-005451 страховик, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АС №006757 від 07.08.2012, перерахував на рахунок ТОВ "ВіДі Санрайз Моторз" суму страхового відшкодування в розмірі 5942,64 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №8431 від 21.12.2012.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Товариства з додатковою відповідальністю "ВіДі-Страхування" перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягло нанесення шкоди автомобілю «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянину ОСОБА_2 та знаходився в момент ДТП під його керуванням.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_2 встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_2, як власником цього транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Страховий капітал", згідно із полісом серії АВ №3137547 строк дії якого з 22.10.2012 по 21.10.2013, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Відповідно до полісу серії АВ №3137547, страхувальником -особою, цивільно-правова відповідальність, якої застрахована полісом є ОСОБА_2, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем у справі.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс серії АВ №3137547) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Nissan Juke", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням зносу становить 5539,13 грн. і до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах даної суми.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом № АВ/3137547 розміри лімітів відповідальності та франшизи ( 0 грн.), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5539,13 грн.

Позивач регресною вимогою № 15/04/8.04/395-12 від 26.12.2012 звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Однак, відповідач відшкодування не здійснив. Відповіді на претензію позивачу не надав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми, а доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не приймаються судом до уваги, оскільки норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулюють відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Тоді як, спір у даній справі виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто з правовідносин, що регулюються положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює інші, відмінні правовідносини від тих, що виникли у даній справі.

Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Вищого господарського суду України №910/4896/13 від 17.07.2013.

До того ж, позивач, який отримав право зворотної вимоги до особи відповідальної за завдану шкоду, якою є, в даному випадку, відповідач, має право звернутися безпосередньо до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування з відповідача, оскільки кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 23/279 від 28.08.2012, яка згідно норми ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страховий капітал" (01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 33-Б, прим. 36; ідентифікаційний код 32206908) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. В. Кільцева, 56; ідентифікаційний код 35429675) суму страхового відшкодування у розмірі 5539 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 13 коп. та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.08.2013.

Суддя Т.В.Васильченко