Рішення № 32866302, 15.07.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.07.2013

Справа № 320/4962/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Купавської Н.М.

при секретарі - Гостіщевій Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, про визнання договорів дійсними, припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати дійсними договір дарування від 29 грудня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та договір дарування від 25 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, припинити право ОСОБА_2 на 1/20 частку квартири та 1/10 частку земельної ділянки по АДРЕСА_6 та визнати за нею право власності на земельну ділянку та 1/20 частку квартири по АДРЕСА_6.

В судове засідання позивачка не з'явилась від неї та її представника ОСОБА_7 надійшли заяви з проханням слухати справу у їх відсутність, позов підтримують повністю. Не заперечують проти ухвалення по справі заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, від них надійшли телеграми, відповідно до тексту яких, вони просять слухати справу в їх відсутність, позов визнають повністю.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, від неї надійшла заява з проханням слухати справу у її відсутність, позов визнає повністю.

В судове засідання третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, від неї надійшла заява з проханням слухати справу у її відсутність, позов визнає повністю.

За таких обставин суд вважає необхідним розглядати справу в заочному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані і тому підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

02 березня 1995 року виконавчим комітетом Новенської сільської ради Мелітопольського району ОСОБА_8 був виданий ордер на квартиру АДРЕСА_1 /а.с.9/.

02 жовтня 1995 року дана квартира була приватизована ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3, про що Мелітопольською районною державною адміністрацією було видано свідоцтво про право власності на житло /а.с.10/.

Відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 /а.с.11/.

Таким чином, враховуючи вимоги ч.4 ст.370 ЦК України кожному із співвласників квартири належить по ? частці.

Земельна ділянка по АДРЕСА_6 для обслуговування житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_8, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю /а.с.15/.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 з 08 березня 1989 року перебував у шлюбі з ОСОБА_1 /а.с.17/, а тому відповідно до положень цивільного та сімейного законодавства долі подружжя є рівними.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер /а.с.16 зв./.

Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями є ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

03 серпня 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом /а.с.18/. ОСОБА_2 проживає в Російській Федерації, має окреме житло, свідоцтво про право на спадщину за законом не отримував.

Відповідно договору дарування часток квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подарували належні їм по 1/20 частки квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1 /а.с.20/.

Належні їм 1/5 частки земельної ділянки по АДРЕСА_6, були також подаровані ОСОБА_1, про що свідчать договір дарування земельної ділянки від 29 грудня 2004 року /а.с.21/.

Крім того, 25 грудня 2009 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 належну їй 1/10 частку земельної ділянки загальною площею 0,17 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.21 зв./.

Однак, ці договори були укладені в простій письмовій формі, без додержання вимог закону щодо таких видів договорів. Незважаючи на це, сторонами повністю виконані істотні умови договору, а саме: ОСОБА_1 отримала від сторін за договорами всі правовстановлюючі документи на земельну ділянку та прийняла в дар вищезазначене майно, яким користується, як власниця.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України суд може визнати дійсним правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню, за умови, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Отже, враховуючи, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, у зв'язку з тяжким матеріальним становищем, сторони повністю виконали умови договору, та в даному випадку судом не встановлено будь-яких передбачених законом перешкод, суд вважає можливим визнати вищезазначені договори дарування дійсними.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Згідно із вимогами ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Так, частка ОСОБА_2 у спільному майні є незначною, а саме: 1/20 частина у квартирі АДРЕСА_1, та 1/10 земельної ділянки за цією адресою.

Спільне користування та володіння вищезазначеним майном істотно погіршить житлові умови інших співвласників та членів їх сімей, створить проблеми спільного користування та обслуговування житла і земельної ділянки.

ОСОБА_2 в свою чергу постійно проживає в Російській Федерації, має окреме житло і стан спадкового майна його не цікавить. Будь-які витрати на утримання цього майна він не несе, не має наміру проживати у квартирі та розпоряджатись нею.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Позивачка в свою чергу внесла на депозитний рахунок суду суму в рахунок вартості частки ОСОБА_2 у спільному майні у розмірі 5 180 грн. 60 коп. Сума компенсації є правильною.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку щодо припинення права ОСОБА_2 на 1/20 частку квартири та 1/10 частку земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_6, та визнання за позивачкою права власності на це майно.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 197, 212, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст.220, 365 ЦК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, про визнання договорів дійсними, припинення права власності на частку в спільному майні та визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір дарування 1/5 частини земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 0,17 га, укладений 29 грудня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі довіреності від 15 вересня 2004 року, визнавши на цю частину земельної ділянки право власності за ОСОБА_1.

Визнати дійсним договір дарування 1/10 частин земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_6, площею 0,17 га, укладений 25 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, визнавши право власності на цю частину земельної ділянки за ОСОБА_1.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/20 частину квартири та 1/10 частку земельної ділянки по АДРЕСА_6.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1//20 частину квартири АДРЕСА_1 та на 1/10 частку земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою: АДРЕСА_6, загальною площею 0,17 га, що належать в порядку спадкування ОСОБА_2 та зареєстровані на ім'я ОСОБА_8, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Мелітопольського міськрайонного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачами протягом 10 днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: