Рішення № 32862806, 26.06.2013, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 1910/1358/2012

Провадження № 2/602/10/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2013 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Радосюка А. В.

при секретарі Костюк О. М.,

з участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,-

встановив:

До суду звернулася ОСОБА_3 із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги позивач мотивує тим, що за час шлюбу з відповідачем вони на сім'ю із трьох чоловік отримали квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку провести розподіл майна відмовляється. Враховуючи те, що майно було придбане за час шлюбу, спільної домовленості між нею та відповідачем ОСОБА_2 щодо добровільного поділу майна не досягнуто, тому вона просить суд виділити їй у власність частину коридору, жилу кімнату площею 14.40 м.кв. та кухню площею 10,20 м.кв..

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1, пославшись на висновок будівельно-технічної експертизи №295/13-22 від 03.06.2013 року, уточнив позовні вимоги і просив суд виділити позивачу коридор площею 4,5 м.кв., що в плані зазначено літерою 8-1б, вартістю 15048 грн.; кухню площею 10,20 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-2, вартістю 34109грн.; та житлову кімнату площею 14,40 м.кв., що в плані зазначено літерою 8-3, вартістю 48154 грн., а всього площею 29,1 м.кв., вартістю 97311 грн.. Стягнути з позивача в користь відповідача ОСОБА_4 45033,00 грн. грошової компенсації в рахунок відшкодування належної їй частки квартири. Виділити відповідачу ОСОБА_2 коридор площею 2,7 м.кв., що в плані зазначений літерою 8-1а, вартістю 9029 грн.; житлову кімнату площею 12,0 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-4, вартістю 40128 грн.; ванну площею 1,8 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-5, вартістю 6019 грн.; та вбиральню площею 1,3 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-6, вартістю 4347 грн, а всього площею 17,8 м.кв., вартістю 59523 грн.. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь відповідача ОСОБА_4 7245,00 грн. грошової компенсації в рахунок відшкодування належної їй частки квартири.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав повністю і не заперечував щодо задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, однак на адресу суду від неї надійшла нотаріально посвідчена заява, в якій вона просить суд розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги визнає і не заперечує щодо виділення їй грошової компенсації в рахунок вартості її частки в спірній квартирі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.11.1984 року, який було розірвано 29 жовтня 2010 року, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №66 від 29.10.2010 року.

Як установлено судом та визнано сторонами в судовому засіданні в шлюбі на сім'ю із трьох чоловік ними було набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Даний факт також знайшов своє підтвердження Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.02.2005 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6377443 від 01.02.2005 року, згідно яких власниками квартири АДРЕСА_1 по 1/3 частки є ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

Відповідно до вимог статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до ст.61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту

За вимогами ч. 1 статті 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно із нормами ч. 1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В судовому засіданні домовленості між сторонами з цього питання чи наявності шлюбного договору не встановлено.

Відповідно до ч. 1, 4 статті 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

В силу вимог ч. 1 статті 68 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Пленум Верховного Суду України у постанові №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначає, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В силу ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна сумісна власність двох або більше без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. При цьому співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, й розпорядження таким майном здійснюється за згодою усіх співвласників (ст.369 ЦК України).

Як вбачається з висновку будівельно-технічної експертизи №295/13-22 від 03.06.2013 року, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 156834 грн.. Враховуючи, що вказана квартира розташована на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку коридорного типу, виділити в натурі по ? частині квартири можливо з відхиленням від будівельних норм. Планування житлового будинку коридорного типу дозволяє в натурі влаштувати окремі входи до частин квартири, що виділяються.

Згідно додатку №3 до вказаної будівельно-технічної експертизи пропонується першому з співвласників ? частини виділити коридор площею 2,7 м.кв., вартістю 9029 грн.; житлову кімнату площею 12,0 м.кв., вартістю 40128 грн.; ванну площею 1,8 м.кв., вартістю 6019 грн.; та вбиральню площею 1,3 м.кв., вартістю 4347 грн, а всього площею 17,8 м.кв., вартістю 59523 грн. При цьому для першого співвласника частка квартири в натурі по вартості становить 19/50, що на 18894 грн. менше від ідеальних часток. Другому з співвласників ? частини виділити коридор площею 4,5 м.кв., вартістю 15048 грн.; кухню площею 10,20 м.кв., вартістю 34109грн.; та житлову кімнату площею 14,40 м.кв., вартістю 48154 грн., а всього площею 29,1 м.кв., вартістю 97311 грн.. При цьому, для другого співвласника частка квартири в натурі по вартості становить 31/50 грн., що на 18894 грн. більше від ідеальних часток. В натурі на день дослідження в квартирі №8 виконані ремонтно будівельні роботи по розподілу квартири, а саме: в коридорі 8-1 влаштована розділяюча стіна, яка поділяє приміщення 8-1 на два приміщення 8-1а та 8-1б; в приміщенні 8-1б пробитий отвір та влаштований дверний блок.

Згідно висновку будівельно-технічної експертизи №295/13-22 від 03.06.2013 року ринкова вартістю ідеальних часток на кожного із трьох співвласників по вартості становить 52278 грн..

Таким чином, суд приходить до висновку, що слід виділити у власність позивачу ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 коридор площею 4,5 м.кв., що в плані зазначений літерою 8-1б, вартістю 15048 грн.; кухню площею 10,20 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-2, вартістю 34109грн.; та житлову кімнату площею 14,40 м.кв., що в плані зазначено літерою 8-3, вартістю 48154 грн., а всього площею 29,1 м.кв., вартістю 97311 грн.. Виділити у власність відповідачу ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 коридор площею 2,7 м.кв., що в плані зазначений літерою 8-1а, вартістю 9029 грн.; житлову кімнату площею 12,0 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-4, вартістю 40128 грн.; ванну площею 1,8 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-5, вартістю 6019 грн.; та вбиральню площею 1,3 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-6, вартістю 4347 грн., а всього площею 17,8 м.кв., вартістю 59523 грн.. Стягнути в користь відповідача ОСОБА_4 з ОСОБА_3 45033 гривні 00 копійок та з ОСОБА_2 7245 гривень 00 копійок грошової компенсації в рахунок відшкодування належної їй частки квартири АДРЕСА_1.

Згідно ст.88 ЦК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, враховуючи пропорційність задоволених вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в користь держави по 552 грн. 78 коп. судового збору з кожного.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 212-215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 16, 368, 369, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 60, 61, 63, 68-71 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Виділити у власність ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 коридор площею 4,5 м.кв., що в плані зазначений літерою 8-1б, вартістю 15048 грн.; кухню площею 10,20 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-2, вартістю 34109грн.; та житлову кімнату площею 14,40 м.кв., що в плані зазначено літерою 8-3, вартістю 48154 грн., а всього площею 29,1 м.кв., вартістю 97311 грн..

Виділити у власність ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 коридор площею 2,7 м.кв., що в плані зазначений літерою 8-1а, вартістю 9029 грн.; житлову кімнату площею 12,0 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-4, вартістю 40128 грн.; ванну площею 1,8 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-5, вартістю 6019 грн.; та вбиральню площею 1,3 м.кв., що в плані зазначена літерою 8-6, вартістю 4347 грн., а всього площею 17,8 м.кв., вартістю 59523 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 45033 гривні 00 копійок грошової компенсації в рахунок відшкодування належної їй частки квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 7245 гривень 00 копійок грошової компенсації в рахунок відшкодування належної їй частки квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в користь держави по 522 гривні 78 копійок судового збору з кожного, перерахувавши його у Головне управління державного казначейства України у Тернопільській області, р/р 31212206700347, код одержувача 37377870, МФО 838012, призначення платежу: "Судовий збір за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, Лановецький районний суд Тернопільської області, код ЄДРПОУ 02886628"..

Дане рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А. В. Радосюк