Постанова № 32862059, 31.07.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2105/13-а Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання - Петричкович К.І.

за участі сторін:

представника позивача - Лендєла Олександра Васильовича;

представника відповідача - Борсенка Олександра Вікторовича;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року за № 0000582202, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 31 липня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 серпня 2013 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" (надалі - позивач) із позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби, якою просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби від 31 травня 2013 року за № 0000582202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 365882 грн. за основним платежем та 91470,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача відсутність у Відповідача будь-яких зауважень до оформлення податкових накладних по операціям з придбання гороху нешліфованого та олії нерафінованої у резидентів та до оформлення митних декларацій по операціям з реалізації гороху нешліфованого та олії нерафінованої на експорт підтверджує право позивача на формування податкових зобов'язань за операціями на експорт із застосування ставки податку на додану вартість у розмірі 0% та на формування податкового кредиту за операціями по придбанню яєць у резидентів з правом віднесення сум податку на додану вартість у розмірі 20% до податкового кредиту. Також позивач зазначає, що ним був отриманий прибуток від реалізації гороху нешліфованого та олії нерафінованої, що вказує на наявність економічної вигоди за проведеними операціями по придбанню цих товарів у резидентів та їх подальшої реалізації нерезидентам, а отже ці операції проведені в межах господарської діяльності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, за обставин викладених у позовній заяві, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов повністю.

Відповідачем надані суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких відповідач позовні вимоги заперечив повністю. Зокрема, відповідач вказав на те, що діяльність з реалізації придбаної продукції (гороху нешліфованого та олії нерафінованої) є нетиповою для позивача. Таким чином операції з реалізації на експорт нетипової для позивача продукції були для нього завідомо збитковими, щодо віднесення сум придбання до податкового кредиту відображаючи при цьому у податкових зобов'язаннях за даною операцією 0 грн.. Дані обставини дають підстави стверджувати, що купівля продукції та її подальша реалізація на експорт, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності позивача, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю. Наявність цих ознак може свідчити про спрямованість наміру платника податків на збагачення за рахунок бюджетних коштів, а відсутність економічної доцільності угоди - на несумлінність платників податків та є доказом вчинення суб'єктом господарювання незаконної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань та без економічної обґрунтованості укладених угод. У зв'язку з цим просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив повністю, за обставин викладених у письмових запереченнях проти позову, дав аналогічні пояснення та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Під час судового розгляду встановлено, що 09 жовтня 1997 року позивач був зареєстрований Мукачівським міським виконавчим комітетом, Позивач перебуває на обліку у Мукачівській об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби як платник податку на додану вартість (Т. 1 а.с.а.с. 11, 188).

У період з 08 квітня 2013 року по 13 травня 2013 року посадовими особами Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки 18 травня 2013 року був складений відповідний акт за № 1690/22-00/00382467 (Т. 2 а.с.а.с. 1-34).

Відповідно до вищевказаного акту перевіркою, зокрема, встановлено, що позивачем порушено: статтю 198 пункти 198.3 та 198.6 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 365882 грн., в тому числі за липень 2011 року - 169407 грн., серпень 2011 року - 33983 грн., жовтень 2011 року - 15294 грн., листопад 2011 року - 18537 грн., жовтень 2012 року - 114624 грн., листопад 2012 року - 14037 грн., а також призвело до завищення рядку 24 податкової декларації (залишок від'ємного значення з ПДВ) на суму 39084 грн., в тому числі у жовтні 2012 року - 37754 грн., грудні 2012 року - 1330 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем 31 травня 2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000582202, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 457352,50 грн., в тому числі за основним платежем - 365882 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 91470,50 грн. (Т. 1 а.с. 12).

Як вбачається з акту перевірки, податкові ревізори-інспектори прийшли до висновку про завищення позивачем податкового кредиту у періоді, що перевірявся, у зв'язку з наступним. У розділі 3.2.2. акту перевірки зазначено, що у періоді, який перевірявся, позивач здійснював нетипові для нього операції по придбанню та подальшому експорту гороху нешліфованого та олії соняшникової нерафінованої, при тому що основними видами діяльності позивача є випічка та продаж хлібобулочних виробів, виготовлення солоду, продаж солоду на експорт та на території України, продаж вироблених кормів, роздрібна торгівля через магазини. Відповідно наданих документів встановлено взаємовідносини по закупівлі гороху нешліфованого у ТОВ "Компанія "Флора України". Зокрема, позивачем укладено договір поставки з ТОВ "Компанія "Флора України" № П1506/5 від 15 червня 2011 року на закупівлю товарів (гороху нешліфованого). Товар за даним договором та за специфікацією до нього поставлявся покупцю на умовах FCA ТОВ "Турсервіс" (в редакції Inkoterms-2000). Крім того, встановлено взаємовідносини по закупівлі олії соняшникової нерафінованої у ТОВ "Агропромилова компанія Євгройл", зокрема, позивачем укладено договори купівлі-продажу з ТОВ "Агропромислова компанія Євгроіл" № 06/10 від 06 жовтня 2012 року та з ТОВ "АгроОйл" № 05/10 від 05 жовтня 2012 року на закупівлю олії соняшникової нерафінованої 1-го ґатунку. Товар за даними договорами поставлявся покупцю в місці поставки - термінал НП "Терминал-Укрпищесбытсырье", Дніпро-Бузький морський порт міста Миколаєва.

Дослідивши вказані операції позивача та його контрагентів, відповідач дійшов висновку, про те що операції з купівлі-прожажу (експорту) гороху та олії невластиві (нетипові) для позивача, оформлення операції з "придбання" продукції та її "реалізації" на експорт здійснювалося підприємством з метою одержання безпідставної податкової вигоди у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість та відповідно, несплати податку на додану вартість. Діяльність з придбання "нетипового" товару та його експорт є нетиповою для позивача; рух грошових коштів має транзитний характер; не доведена безпосередня участь керівників/працівників позивача; акти прийому-передачі товару по кількості та якості підписувались за фактичної відсутності посадових осіб; значені операції виходять за межі господарської діяльності позивача і не викликали реальних змін його майнового стану, тобто не є господарською діяльністю для позивача в розумінні статті 3 Господарського кодексу України. У зв'язку з цим зроблено висновки, що первинні документи щодо придбання нетипових для позивача гороху олії від його контрагентів, в тому числі податкові накладні, з врахуванням статті 145 Господарського кодексу України статей 1, 3, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, не є первинними документами та не могли бути підставою для формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах.

В акті перевірки зазначено також, що позивач здійснював операції із закупівлі олії соняшникової із ставкою податкового кредиту ПДВ 20% та подальшої передачі її для реалізації на експорт із ставкою 0% по договорам комісії, без мети реального настання правових наслідків. Здійснювало діяльність з наміром заниження об'єкту оподаткування, несплати грошових коштів до державного бюджету, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Враховуючи нетиповий характер придбання та реалізації "олії соняшникової" та пов'язаних з цим послуг, була відсутня самостійна ділова мета, яка є визначним чинником господарської діяльності - отримання доходу.

Отже, згідно висновків, яких дійшов відповідач, відповідно до статті 198 пунктів 198.3 та 198.6 ПК України, позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ з операцій по придбанню нетипової продукції у ТОВ "Компанія "Флора України", ТОВ "АгроОйл", ТОВ "Агропромислова компанія Євгройл", оскільки придбання нетипової продукції не підтверджено податковими накладними (наявні податкові накладні не приймаються відповідачем до уваги, оскільки оформлені не на підставі належним чином оформлених первинних документів) та не з метою подальшого використання оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Судом встановлено, що в період, що перевірявся, позивачем згідно договору поставки № П1506/5 від 15 червня 2011 року, що укладений з ТОВ "Компанія "Флора Україна" було придбано горох нешліфований у кількості 514,72 тн. за ціною 2724 грн. за одиницю товару на загальну суму 1402097,28 грн. (Т. 1 а.с.а.с. 93-98).

Вказана господарська операція підтверджується: видатковою накладною № 6 від 26 липня 2011 року, актом приймання-передачі № 1, податковою накладною № 5 - у кількості 173,180 тн. на загальну суму 471724,32 грн.; видатковою накладною № 7 від 26 липня 2011 року, актом приймання-передачі № 2, податковою накладною № 6 - у кількості 155,920 тн. на загальну суму 424726,08 грн. та видатковою накладною № 8 від 27 серпня 2011 року, актом приймання-передачі № 3, податковою накладна № 7 - у кількості 185,620 тн. на загальну суму 505628,88 грн. (Т. 1 а.с.а.с. 104-106, 108-110, 112-114).

Також встановлено, що для реалізації гороху не шліфованого - позивачем 16 червня 2011 року було уклало договір комісії №-К1606/5, де позивач - комітент, а TOB "Компанія Квадро-К" - комісіонер (Т. 1 а.с.а.с. 99-103).

Відповідно до звіту комісіонера від 24 жовтня 2011 року за № 2/10/11, зовнішньоекономічного біржового контракту про експорт № 200/20-ЗЕ від 220 серпня 2011 року горох в кількості 447,995 тн. по ціні 340 доларів США був проданий фірмі нерезиденту "Hi-Tech Avionics Inc." (Т. 1 а.с.а.с. 152, 161-171).

Відповідно до вантажно-митних декларацій вантажоотримувачем гороху була компанія "R. PIYARELALL IMPORT AND EXPORT LTD." (Т. 1 а.с.а.с. 118-151).

У відповідності до акту № 1 від 04 жовтня 2011 року, горох в кількості 66,725 тн. на загальну суму 181758,90 грн. було повернуто постачальнику в день отримання від комісіонера. Отже, позивачу було поставлено гороху нешліфованого в загальній кількості 447,995 тн. на загальну суму 1220338,38 грн. (в т.ч. ПДВ 203389,73 грн.), який в подальшому був реалізований на експорт.

Згідно договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2012 року позивачем було придбано у ТОВ "АгроОйл" олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку у кількості 64,035 тн. за ціною 11090 грн. за одиницю товару на загальну суму 710148,15 грн. (Т. 1 а.с.а.с. 33, 34).

Вказана господарська операція підтверджується: видатковою накладною № РН-0000044 від 19 жовтня 2012 року (Т. 1 а.с. 42), рахунком-фактурою № СФ-00037/1 від 19 жовтня 2012 року (Т. 1 а.с. 43), податковою накладною № 42 у кількості 29,510 тн. на загальну суму 327265,90 грн. (Т. 1 а.с. 44), видатковою накладною № РН-00047/1 від 25 жовтня 2012 року (Т. 1 а.с. 46), рахунком-фактурою № СФ-00040/1 (Т. 1 а.с. 47) та податковою накладною № 45/1 у кількості 34,525 тн. на загальну суму 382882,25 грн. (Т. 1 а.с. 48).

Крім того, згідно договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2012 року позивачем було придбано від ТОВ "Агропромислова компанія Євгройл" олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку у кількості 26 тн. за ціною 11090 грн. за одиницю товару на загальну суму 288340 грн. (Т. 1 а.с. 35, 36).

Вказана господарська операція підтверджується: видатковою накладною № РН-00106/6 від 31 жовтня 2012 року, рахунком-фактурою № СФ-00078/8 від 31 жовтня 2012 року, податковою накладною № 120 у кількості 26 тн. на загальну суму 288340,10 грн. (Т. 1 а.с.а.с. 51, 52).

Таким чином позивачеві було поставлено олію соняшникову нерафіновану 1-го ґатунку у загальній кількості 90,035 тн. на загальну суму 998488,25 грн. (в т.ч. ПДВ 166414,71 грн.).

З метою реалізації придбаної олії нерафінованої 05 вересня 2012 року позивачем було укладено договір комісії №-29/К, де позивач - комітент, а TOB "Торговий дім Євгройл" - комісіонер (Т. 1 а.с.а.с. 37-41).

В подальшому придбана нерафінована олія, в кількості 90,035 тн. по ціні 1180 доларів США на загальну суму 106241,30 доларів США, була реалізована позивачем фірмі нерезиденту "AGROIL PTE. LTD.", що підтверджується актами про прийом товару, контрактом № 1909/012 від 19 вересня 2012 року, зовнішньоекономічним біржовим контрактом про експорт № 130/14-ЗЕ митними деклараціями, звітами комісіонера (Т. 1 а.с.а.с. 45, 49, 50, 54, 64-73, 55, 56, 74, 76).

Зазначені вище первинні документи були надані позивачем податковому органу під час проведення перевірки.

Щодо позиції відповідача, що сума придбання позивачем товару з урахуванням податку на додану вартість є більшою ніж сума реалізації останнім цього товару на експорт, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 1 абзацу 10 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Відповідно до статті 82 МК України, експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Відповідно до статті 195 пункту 195.1 підпункту 195.1.1 ПК України вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою.

Оскільки експортні операції є об'єктом обкладання ПДВ, експортер має право на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам.

Порядок визначення суми, що підлягає відшкодування з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюється статтею 200 ПК України.

Таким чином, посилання відповідача на те, що сума придбання позивачем товарів з урахуванням податку на додану вартість є більшою ніж сума реалізації останнім цих товарів на експорт є безпідставним, оскільки сплачений податок на додану вартість при експорті підлягає поверненню експортеру.

Крім того, судом також враховано, що оскільки собівартість у платника податків, який зареєстрований платником ПДВ, формується без врахування суми податку на додану вартість, сплаченого у складі витрат на його придбання (стаття 138 пункт 138.6 та стаття 139 пункт 139.1 підпункт 139.1.6 ПК України), то за наслідком операції з придбання позивачем та подальшої реалізації на експорт олії соняшникової нерафінованої та гороху позивачем отримано прибуток.

Таким чином твердження відповідача про збитковість зазначених господарських операцій, нічим не підтверджені та спростовуються первинними документами, що містяться в матеріалах справи, в тому числі і актом перевірки.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.36 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.231 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, вказане свідчить про те, що зазначені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача та спрямовані на отримання прибутку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Виходячи з цього, межами господарської діяльності встановлюються: доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отриманні таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів: діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку.

Відповідно до статті 14 пункту 14.1 підпункту 14.1.181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 пунктом 198.3 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статті 198 пункту 198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України, тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку має право на віднесення таких сум до податкового кредиту.

Висновок Мукачівської ОДПІ щодо придбання та реалізації гороху нешліфованого та олії соняшникової як нетипову для позивача є нетиповою діяльністю не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки предметом діяльності позивача є, в тому числі, й і оптова та роздрібна торгівля продовольчими товарами, оптова та роздрібна торгівля сільськогосподарською сировиною та продукцією, виробництво сільськогосподарської продукції, її реалізація на внутрішньому та зовнішньому ринках (Т. 1 а.с.а.с. 174-183). Отже, відповідач не довів, у чому полягає нетиповість здійснення господарської діяльності позивача, яка визначена у його статутних документах.

Під час розгляду справи відповідачем відповідно до статті 71 частини 2 КАС України, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними господарськими операціями, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, не подано доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін по укладених договорах, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, не подано доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за договором.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету господарських операцій з напрямками господарської діяльності позивача.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 частини 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність прийнятого на підставі даного акту податкового повідомлення-рішення.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини, викладені в акті перевірки, та не спростовано докази позивача.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року за № 0000582202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 365882 грн. за основним платежем та 91470,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Мукачівський пивоварний завод" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн., що сплачені 07 червня 2013 року відповідно до платіжного доручення № 1689 через Мукачівське відділення ПАТ "Комерційний Інвестиційний банк".

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя С.Є. Гаврилко