Ухвала суду № 32861788, 05.08.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 5011-16/8365-2012 05.08.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція», м.Яворів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», м.Київ

за участю: відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві, м.Київ

про зміну способу та порядку виконання рішення суду

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: Мартиненко О.О. - по дов.

від ВДВС: не з'явився

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 05.08.2013р. оголошувалась перерва

Рішенням від 08.10.2012р. господарського суду міста Києва по справі №5011-16/8365-2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція», м.Яворів задоволено повністю: розірвано договір №п1 від 21.01.2011р. на переробку зерна, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галіція» та Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»; зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Галіція» 1 072,133 тон зерна пшениці, 93,584 тон борошна другого ґатунку, 271,906 тон висівок, 110,066 тон відходів; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Галіція» 65 453 грн. витрат по сплаті судового збору.

На виконання рішення від 08.10.2012р. господарського суду міста Києва по справі №5011-16/8365-2012 було видано накази суду від 16.11.2012р. про зобов'язання відповідача вчинити дії та стягнення судового збору відповідно.

Постановою від 19.12.2012р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 19.02.2013р. Вищого господарського суду України рішення від 08.10.2012р. господарського суду м.Києва залишено без змін.

Ухвалою від 20.05.2013р. господарського суду м.Києва рішення від 08.10.2012р. роз'яснено наступним чином: відповідно до рішення від 08.10.2012р. господарського суду міста Києва у справі №5011-16/8365-2012 поверненню Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова Корпорація України» Товариству з обмеженою відповідальністю «Галіція» підлягає 1072,133 тон зерна м'якої пшениці 3-го класу групи А з показниками якості згідно ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови»; 204,643 тон борошна пшеничного вищого ґатунку; 205,203 тон борошна пшеничного першого ґатунку; 93,584 тон борошна пшеничного другого ґатунку з показниками якості згідно ГСТУ 46.004-99 «Борошно пшеничне. Технічні умови»; 271,906 тон висівок пшеничних з показниками якості згідно ДСТУ 3016-95 «Висівки кормові пшеничні і житні. Технічні умови»; 110,066 тон відходів від помелу зерна пшениці.

22.07.2013р. до господарського суду міста Києва надійшла заява вих.№595/10 від 19.07.2013р. відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві про зміну способу та порядку виконання рішення від 08.10.2012р. у справі №5011-16/8365-2012 шляхом звернення стягнення на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неможливість виконання судового рішення по справі №5011-16/8365-2012 встановленим способом.

У судове засідання 05.08.2013р. державний виконавець не з'явився. При цьому, згідно з поясненнями вих.№595/10 від 02.08.2013р. відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві просив розглянути справу без участі його представника.

Позивач в поясненнях вих.№02/8-1 від 02.08.2013р. заяву відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві підтримав, посилаючись на відсутність у відповідача майна, що підлягає поверненню за рішенням суду.

Відповідач в запереченнях вих.№130-2-12/2796 від 01.08.2013р. проти задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду заперечив, посилаючись на відсутність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду. За твердженням відповідача, рішення суду не може бути виконано лише у м.Києві, проте його виконання є можливим у м.Львові за місцезнаходженням зернових складів.

Враховуючи, що відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України заява про зміну способу виконання рішення розглядається судом у десятиденний строк, а неявка державного виконавця в судове засідання не є перешкодою для її розгляду, заява відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві розглядається по суті в судовому засіданні 05.08.2013р.

Розглянувши заяву вих.№595/10 від 19.07.2013р. відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві про зміну способу та порядку виконання рішення від 08.10.2012р. у справі №5011-16/8365-2012, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

За приписами ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України рішення суду по справі №5011-16/8365-2012, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

За поясненнями сторін, на теперішній час Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» рішення суду від 08.10.2012р. у справі №5011-16/8365-2012 не виконано.

За приписами ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми виконання.

Заява про зміну способу та порядку виконання рішення розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України, тому заявник повинен надати докази наявності обставин, що передбачені ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом ст.43 вказаного Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 7.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Отже, в основу рішення про зміну способу та порядку виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання встановленим способом.

Як вказувалося вище, в обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неможливість виконання судового рішення по справі №5011-16/8365-2012 у спосіб, що встановлено вказаним судовим актом.

Зокрема, державний виконавець зазначає, що внаслідок здійснення відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві виконавчих дій було встановлено відсутність майна, що підлягає поверненню за рішенням суду.

Як встановлено судом, за змістом акту б/н від 17.06.2013р. державного виконавця Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не було повернуто майно, яке належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Галіція». Майно, що підлягає поверненню відповідно до наказу суду відсутнє.

21.06.2013р. державним виконавцем складено акт, в якому встановлено, що рішення суду про повернення майна боржником не виконано. Майно, що підлягає поверненню відповідно до рішення від 08.10.2012р. господарського суду м.Києва по справі №5011-16/8365-2012, яке було роз'яснено ухвалою від 20.05.2013р., відсутнє.

Постановами від 12.06.2013р. та від 20.06.2013р. державним виконавцем було накладено на боржника, Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», штрафи за невиконання судового рішення.

Обставини щодо невиконання судового рішення підтверджено представником Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в судовому засіданні.

Одночасно, відповідачем зазначено, що перешкодою для виконання судового рішення є відсутність у м.Києві зернових складів, які необхідні для передачі майна. Проте, такі доводи не приймаються судом як поважні причини невиконання рішення суду, оскільки рішенням суду від 08.10.2012р. не було визначено конкретного місця, в якому повинні проводитись виконавчі дії з передачі майна.

Твердження відповідача про те, що державний виконавець неправомірно склав акти про відсутність майна за місцем знаходження самого боржника, а не його філії у м.Львові, також є безпідставними, оскільки обов'язок забезпечити наявність майна та передати його стягувачу покладено саме на боржника.

За таких обставин, оцінивши доводи державного виконавця, позивача і відповідача, а також відомості, наявні в матеріалах справи, враховуючи зміст актів від 17.06.2013р. та від 21.06.2013р. державного виконавця та факт невиконання боржником рішення суду, господарський суд дійшов висновку про наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення по справі №5011-16/8365-2012 встановленим способом, а саме шляхом зобов'язання відповідача повернути майно з огляду на встановлений державним виконавцем факт відсутності такого майна.

Одночасно, за змістом п.7.1.3 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» при зміні способу та порядку виконання рішення звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

Тобто, враховуючи, що присуджене позивачу майно визначається родовими ознаками, виконання рішення суду від 08.10.2012р. по справі №5011-16/8365-2012 можливе шляхом звернення стягнення на грошові кошти відповідача.

Згідно з листом вих.№19-09/946 від 15.07.2013р. Львівської торгово-промислової палати станом на 05.07.2013р. вартість 1 тони зерна м'якої пшениці 3-го класу групи А з показниками якості згідно ДСТУ 3768:2010 «Пшениця. Технічні умови» складає 2215 грн., борошна пшеничного вищого ґатунку з показниками якості згідно ГСТУ 46.004-99 «Борошно пшеничне. Технічні умови» - 3250 грн., борошна пшеничного першого ґатунку з показниками якості згідно ГСТУ 46.004-99 «Борошно пшеничне. Технічні умови» - 3035 грн., борошна пшеничного другого ґатунку з показниками якості згідно ГСТУ 46.004-99 «Борошно пшеничне. Технічні умови» - 2450 грн., висівок пшеничних з показниками якості згідно ДСТУ 3016-95 «Висівки кормові пшеничні і житні. Технічні умови» - 1340 грн., відходів від помелу зерна пшениці - 720 грн. При цьому, доказів зміни цін на зерно та продукти його переробки станом на дату розгляду даної заяви сторонами суду представлено не було.

За розрахунком позивача, що складений на підставі відомостей, наданих Львівською торгово-промисловою палатою, та який перевірено судом, загальна вартість зерна та продуктів його переробки, що підлягають поверненню за рішенням суду, складає 4 335 537,80 грн.

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту неможливості виконання судового рішення по справі №5011-16/8365-2012 іншим способом, ніж звернення стягнення на грошові кошти боржника в сумі 4 335 537,80 грн., приймаючи до уваги відсутність доказів порушення прав інших кредиторів обраним способом виконання рішення суду та гарантування ефективного виконання судового рішення, суд дійшов висновку щодо можливості зміни способу виконання рішення суду по справі №5011-16/8365-2012, внаслідок чого заява вих.№595/10 від 19.07.2013р. відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві про зміну способу та порядку виконання рішення від 08.10.2012р. підлягає задоволенню.

Згідно з п.7.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» ухвала про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови підлягає виконанню на підставі пункту 2 частини другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», тому відповідний наказ у такому випадку не видається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву вих.№595/10 від 19.07.2013р. відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м.Києві про зміну способу та порядку виконання рішення від 08.10.2012р. господарського суду міста Києва по справі №5011-16/8365-2012 - задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення від 08.10.2012р. господарського суду міста Києва по справі №5011-16/8365-2012 шляхом звернення стягнення на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м.Київ, вул..Саксаганського, буд.1, ЄДРПОУ 37243279) в сумі 4 335 537,80 грн.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Галіція» (81000, Львівська обл., м.Яворів, вул.Велике передмістя, буд.49, ЄДРПОУ 22399712).

Боржник: Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.1, ЄДРПОУ 37243279).

Ухвала суду набирає законної сили в день її прийняття, згідно із ст.115 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою на всій території України та може бути пред'явлена до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», протягом 1 (одного) року з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя М.О. Любченко