Рішення № 32858258, 30.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Хомченко Л.І.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,

при секретарі Козаку І.С.

за участю

представника позивача Пономаренко Т.І.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа», до ОСОБА_4 про розірвання договору реструктуризації заборгованості за послуги з теплопостачання, стягнення заборгованості за договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа», про захист прав споживача, визнання договору про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання недійсним, відшкодування моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в :

06 грудня 2012 року позивач звернувся з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що 29 жовтня 2010 року між Закритим акціонерним товариством (далі ЗАТ) «Горлівськтепломережа» правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство(далі ПрАТ) «Горлівськтепломережа», та ОСОБА_4 укладено договір №3051653 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання, предметом цього договору є надання підприємством «Горлівськтепломережа» ОСОБА_4 розстрочки у погашенні заборгованості за послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1, що утворилась станом на 01 листопада 2010 року, у сумі 7819,88 гривень. Пункт 2 Договору містить обов'язкову умову надання розстрочки в погашенні заборгованості - своєчасна оплата поточних платежів за теплову енергію. Сума щомісячного платежу реструктуризованої заборгованості з оплати за теплопостачання, що зобов'язана сплачувати відповідач, згідно з умовами договору становить 65,17 гривень. Відповідач не виконує належним чином обов'язки, передбачені договором, і станом на 13 листопада 2012 року сума заборгованості становить 7821,98 гривен (сума боргу за договором станом на 13 листопада 2012 року 7815,00 гривень + поточні нарахування - 3070,27 гривень, сплачено 3063,29 гривень = 7821,98 гривень). За несвоєчасне внесення платежів, встановлених договором про реструктуризацію, на підставі п.11 відповідачу нарахована пеня за період з 10 грудня 2011 року по 12 листопада 2012 року у сумі 353,12 грн. Позивач просив суд з урахуванням уточненої в квітні 2013 року позовної заяви, стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість по платежам, встановленим договором реструктуризації від 29 жовтня 2010 року станом на 13 листопада 2012 року у сумі 7821,98 гривень, пеню у розмірі 353,12 гривень, розірвати договір реструктуризації № 3051653 від 29 жовтня 2010 року, укладений з ОСОБА_4

28 лютого 2013 року ОСОБА_4 звернулась до відповідача з зустрічним позовом про захист прав споживача та визнання договору про рестурутурізацію заборгованості за послуги з теплопостачання недійсним і посилалась на те, що договір порушує її права як споживача, його положення суперечать чинному законодавству. При підписанні договору вона помилялась щодо обставин які мають істотне значення, а дії відповідача ввели її в оману. Вона вважала, що заборгованість у сумі 7819,88 грн. реструктурізовано з урахуванням вимог ст. 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», а саме в залежності від суми боргу та рівня її доходів, і вважала, що було враховано і те, що сума платежів, які будуть вноситися нею на оплату поточних платежів та платежів по погашенню реструктуризованої заборгованості, не буде підвищувати 2% доходів, що визначаються при нарахуванні субсидії для працюючих громадян. Проте такого урахування у зазначених випадках не було зроблено відповідачем. Крім того п.1 укладеного договору не відповідає пункту 1 типової форми затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 976 «Про затвердження порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово - комунальні послуги», тому що у договорі відсутній розрахунок заборгованості окремо по кожному року з розподілом за місяцями, а тому вона не знала за які періоди і з чого заборгованість складається. У зазначеному договорі не передбачено відповідних обов'язків позивача, які визначені у його типовій формі. Поряд із цим п. 8.3 договору про реструктуризацію передбачено лише право підприємства про дострокове розірвання договору на підставі її заяви і тільки за умови повного погашення заборгованості за послуги з теплопостачання. Крім того, у договорі не зазначено, як це передбачено п. 8 його типової форми, що у разі коли доходу громадянина, який уклав договір про реструктуризацію заборгованості, не вистачає для повного погашення боргу, строк дії договору продовжується за його письмовою заявою до повного погашення, що свідчить, що договір містить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на її шкоду як споживача. Вважала, що сама угода укладена з використанням нечесної підприємницької діяльності, що відображається у приховуванні обставин щодо ціни договору, наявності обов'язкової типової форми та інших обставин. Зазначене їй не було відомо на час укладання договору та при наявності у неї відповідної інформації вона не уклала зазначену угоду з такими умовами. Просила визнати недійсним договір №3051653 від 29 жовтня 2010 року про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання, який укладено між нею та позивачем і стягнути на її користь моральну шкоду, оскільки на укладення договору їй прийшлось відволікатися від своїх звичайних занять та справ, безпідставно витрачати свій час та сили на дорогу до відповідача для підписання договору та витрачати час на його укладення, що завдало їй моральної шкоди.

Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2013 року частково задоволений зустрічний позов ОСОБА_4. Визнано недійсним договір №3051653 від 29 жовтня 2010 року про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання, який укладено між ОСОБА_4 та ПрАТ «Горлівськтепломережа». І решті вимог відмовлено. В задоволенні позовних вимог ПрАТ «Горлівськтепломережа» до ОСОБА_4 про розірвання договору реструктуризації заборгованості за послуги з теплопостачання і стягнення заборгованості за договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Горлівськтепломережа», посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 Апелянт зазначає, що ОСОБА_4 сама звернулась з заявою з проханням скласти договір реструктуризації заборгованості в сумі 7819,88 грн. за послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 строком на 10 років, надала власноруч до підприємства копію свідоцтва про право на спадщину за законом, копію свого ідентифікаційного коду та свого паспорту. Договір реструктуризації підписано нею власноруч і ці дії свідчать про те, що її волевиявлення при укладенні договору реструктуризації були вільними та відповідали її внутрішній волі. Суд помилково вважав, що при укладенні договору не виконана вимога Закону України № 554-1У від 20 лютого 2003 року.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ПрАТ «Горлівськтепломережа» Пономаренко Т.І. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 травня 2008 року є власником квартири АДРЕСА_1 і зареєстрована у вказаній квартирі з 15 жовтня 2010 року.

Позивач ПрАТ «Горлівськтепломережа» надає за вказаною адресою послуги з теплопостачання і станом на 01 листопада 2010 року по оплаті послуг теплопостачання по АДРЕСА_1 утворилась заборгованість в розмірі 7819,88 грн.

29 жовтня 2010 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «Горлівськтепломережа», правонаступником якого є ПрАТ «Горлівськтепломережа», укладено договір №3051653 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання, предметом якого є надання підприємством ПрАТ «Горлівськтепломережа» ОСОБА_4 розстрочки до 31 жовтня 2020 року у погашенні заборгованості за послуги теплопостачання за адресою АДРЕСА_1, що утворилась станом на 01 листопада 2010 року у сумі 7819 ,88 гривень.

Пунктом 2 Договору передбачено обов'язкову умову надання розстрочки в погашенні заборгованості - своєчасна сплата поточних платежів за теплову енергію.

Нарахування за послуги з теплопостачання здійснюється згідно тарифів, встановлених рішенням Горлівської міської ради, виходячи з опалювальної площі квартири 49,70 кв.м.

Сума щомісячного платежу реструктуризованої заборгованості з плати за теплопостачання, що зобов'язана сплачувати відповідач відповідно до умов договору реструктуризації, становить 65,17 грн.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про розірвання договору реструктуризації та стягнення з відповідачки заборгованості, суд виходив з того, що відповідачка вказаний договір вчинила під впливом помилки, цей договір суперечить актам цивільного законодавства, а тому задовольнив зустрічний позов і визнав його недійсним, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 229, ст.218 ЦК України.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки він суперечить встановленим у справі обставинам та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України :

1.Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2.Особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3.Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, та неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Проте відповідачкою ОСОБА_4 не надано суду переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 сама звернулася з заявою до ПрАТ «Горлівськтепломережа» з проханням укласти договір реструктуризації заборгованості в сумі 7819,88 грн. за послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 строком на 10 років, надала підприємству копію свідоцтво про право на спадщину за законом та інші документи, необхідні для укладання договору, власноручно підписала укладений договір. Такі дії відповідачки свідчать про те, що її волевиявлення при укладанні договору реструктуризації були вільними та відповідали її внутрішньої волі.

Договір реструктуризації укладений у письмовій формі, встановленій законом у відповідності до вимог Закону України «Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію».

Посилання відповідачки на те, що зміст укладеного між сторонами договору №30516553 від 29 жовтня 2010 року суперечить актам цивільного законодавства, а саме типовій формі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 976 «Про затвердження порядку погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги», не може бути підставою для визнання договору недійсним, з огляду на наступне.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу. Тому при викладенні умов договору у спосіб, відмінний від застосованого у типовому договорі, не є відступом від змісту типового договору.

До змісту укладеного сторонами договору реструктуризації заборгованості по комунальним послугам з метою надання розстрочки ОСОБА_4 у погашенні заборгованості, яка склалася станом на момент його підписання, строком на 10 років та забезпечення оплати поточних платежів, не входять права і обов'язки сторін, які б суперечили відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором та Законом України «Про реструктуризацію заборгованості по комунальним платежам».

Статтею 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» встановлено, що на період погашення реструктуризованої заборгованості загальна сума платежів, що вносяться громадянами на оплату поточних платежів та платежів по погашенню реструктуризованої заборгованості, не повинна перевищувати 25 відсотків доходів, що визначаються при нарахуванні субсидій для працюючих громадян, і 20 відсотків - для пенсіонерів та інших осіб, які отримують будь-які види соціальної допомоги.

Проте посилання відповідачки на те, що загальна сума платежів, що повинна вноситися нею при погашенні реструктуризованої заборгованості, перевищує 25% її доходів, не може бути підставою для визнання недійсним укладеного договору з урахуванням вищезазначених вимог цивільного законодавства, а також того, що Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» передбачено, що за умови, якщо доходів громадян, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості, не вистачить на повне погашення цієї заборгованості, термін дії договору продовжується до повного її погашення.

З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про визнання недійсним договору реструктуризації, укладеного сторонами 29 жовтня 2010 року, суперечить встановленим у справі обставинам та вимогам закону, а тому в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про захист прав споживача, визнання договору про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання недійсним і стягнення моральної шкоди належить відмовити.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору. При цьому, відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений термін (дата) цього виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін (дату).

Відповідно до п.п.3,5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 162 ЖК України, споживач зобов'язаний сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 18 Правил надання централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, термін сплати вартості житлових послуг встановлений щомісяця, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідачка, яка одержувала від відділу субсидій відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, в тому числі і на послуги з теплопостачання, частково виконувала умови договору, не регулярно та не в повному обсязі сплачувала платежі по поточним нарахуванням та суму боргу за договором реструктуризації, тому станом на 13 листопада 2012 року сума заборгованості становить 7821,98 грн. (сума боргу за договором реструктуризації станом на 13 листопада 2012 року 7815 грн. + поточні нарахування - 3070,27 грн., сплачено 3063,29 грн. = 7821,98 грн.).

За несвоєчасне внесення платежів, встановлених договором про реструктуризацію на підставі п. 11 договору відповідачу нарахована пеня за період з 10 грудня 2011 року по 12 листопада 2012 року в сумі 353,12 грн.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки відповідачка порушила встановлені за договором зобов'язання, вимоги позивача ПрАТ «Горлівськтепломережа» про розірвання договору реструктуризації № 3051653 від 29 жовтня 2010 року є обгрунтованими і підлягають задоволенню та з відповідачки належить стягнути за договором реструктуризації заборгованість в сумі 7821,98 грн. та нараховану пеню в розмірі 353,12 грн.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального закону, зробив висновки, які не відповідають встановленим обставинам, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ПрАТ «Горлівськтепломережа» та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ПрАТ «Горлівськтепломережа» належить стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства « Горлівськтепломережа» задовольнити.

Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа».

Розірвати договір реструктуризації № 3051653 від 29 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «Горлівськтепломережа», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа».

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка міста Горлівка Донецької області, ІНН НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа» (84601, м. Горлівка Донецької області, вул. Академіка Павлова, будинок 13, ідентифікаційний код 03337007) заборгованість за договором реструктуризації в сумі 7821 (сім тисяч вісімсот двадцять одну) гривню 98 копійок, пеню в розмірі 353 (триста п'ятдесят три) гривні 12 копійок, витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Горлівськтепломережа», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Горлівськтепломережа», про захист прав споживача, визнання договору про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання недійсним і стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Т.І. Биліна