Постанова № 32857422, 05.08.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 917/470/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі - Тяпкіній В.А.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (вх. №1697П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 року по справі №917/470/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислове об'єднання "Аріста", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир", м. Гадяч Полтавської області

про стягнення 159221,69 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2013 року позивач, ТОВ "Торгово-промислове об'єднання "Аріста", звернувся до господарського суду Полтавської області до ТОВ "Гадячсир" з позовною заявою про стягнення 159221,69 грн., з яких сума основного боргу 150800,00 грн., пеня - 6932,05 грн., річні - 1349,44 грн., інфляційні 140,20 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 по справі №970/470/13-г (суддя Тимошенко К.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ "Гадячсир" на користь ТОВ "Торгово-промислове об'єднання "Аріста" - 150800,00 грн. основного боргу, 6861,09 грн. пені, 1345,12 грн. річних, 140,20 грн. інфляційних, 3182,92 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач, ТОВ "Гадячсир", із зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 у даній справі скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ "Торгово-промислове об'єднання "Аріста" до ТОВ "Гадячсир" відмовити повністю.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких стверджує, що заявником не наведено заперечень по суті правовідносин, скарга не містить заперечень проти фактів: існування боргу, права вимоги його оплати, отримання товару відповідачем та його часткової оплати у сумі 10000,00 грн., і підставою для скасування оскаржуваного рішення заявник наводить те, що позивач не надав перекладу на державну мову тексту позовної заяви та розрахунку ціни позову, оскільки відповідач не володіє досконально іноземною мовою, якою викладені зазначені документи, у зв'язку з чим відповідач не володіє повною та достовірною інформацією стосовно вимог позивача та їх обґрунтування. Виходячи з викладеного, позивач вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, тому просить у її задоволенні відмовити, а рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

Розгляд справи відкладався 19.06.2013 та 15.07.07.2013 по причині неявки сторін по справі в судові засідання.

У призначене судове засідання уповноважені представники сторін знову не з'явилися, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать відповідні поштові повідомлення про отримання копії ухвали апеляційного господарського суду від 15.07.2013 про відкладення розгляду справи, наявні в матеріалах справи.

30.07.2013 на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло повідомлення від позивача з проханням розглянути справу за наявними документами за відсутності представника ТОВ «ТПО «Аріста», в зв'язку з неможливістю прибуття представника позивача.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 03.01.2012 між ТОВ «Торгово-промислове об'єднання «Аріста» (постачальник - позивач по справі) та ТОВ «Гадячсир» (покупець - відповідач по справі) був укладений договір поставки №АР0022, за умовами якого постачальник зобов'язався надати продукцію, узгоджену з покупцем, а покупець, зобов'язався, в свою чергу, прийняти її та оплатити. Найменування, асортимент, об'єм продукції, що постачається, вказується в накладних.

Розділом 2 даного договору сторони визначили умови строків та порядку поставки. Так, продукція повинна бути доставлена покупцю не пізніше строку, узгодженого з постачальником. Перехід права власності на продукцію настає в момент передачі продукції покупцю або іншій стороні, яку вкаже покупець.

Ціну та порядок розрахунків сторони узгодили в розділі 3 договору, згідно якого покупець сплачує кожну поставлену постачальником партію продукції за ціною, вказаною в накладній або специфікації. Розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки з відстрочкою платежу в 30 календарних днів.

Також в договорі сторони дійшли згоди щодо відповідальності. Згідно п. 4.2 за прострочення платежу покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день невиконання за своєю виною, а також 3% річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання договірних зобов'язань позивачем ТОВ «Торгово-промислове об'єднання «Аріста», який здійснив поставку продукції (соди каустичної) відповідачу ТОВ «Гадячсир» по видатковій накладній №101009 від 10.10.2012 в кількості 20тон за ціною 6 700,00 грн. за одну тону, всього на суму 160 800,00 грн.

Проте, відповідач ТОВ «Гадячсир» за отриману продукцію розрахувався лише частково, перерахувавши позивачу до подачі позову 10 000,00 грн. що підтверджується банківською випискою від 07.12.2012 р. (а.с. 23).

22.01.2013 позивач направив відповідачу вимогу №3-ГС про повернення заборгованості за поставлений товар за договором №АР0022 від 03.01.2012, яка була отримана відповідачем 25.01.2013, в розмірі 159 221,69 грн., з яких 150 800,00 грн. - сума основного боргу, 6 932,05 грн. - пеня, 1 349,44 грн. - 3% річних, 140,20 грн. - інфляційних.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що сума основного боргу 150800,00 грн. є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що не заперечується відповідачем. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних витрат, з урахуванням арифметичного перерахунку здійсненого судом першої інстанції, є також обґрунтованими, та такими, що підтверджені матеріалами справи.

В своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено ч. 3 ст. 14 закону України «Про засади державної мовної політики», оскільки позовну заяву було подано не українською мовою. Також в апеляційній скарзі відповідач заперечує проти наявності в нього боргу та проти нарахування сум пені і інфляційних.

Стосовно твердження апелянта щодо позбавлення його можливості захищати свої права та інтереси, з огляду на те, що подана позовна заява була викладена російською мовою, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

ТОВ «Торгово-промислове об'єднання «Аріста» звернулося до господарського суду із позовною заявою, виконаною на російській мові. Господарській суд Полтавської області, порушуючи провадження у даній справі, вказав позивачу на необхідність надати переклад позовної заяви. Позивач виконав вимоги ухвали господарського суду та 01.04.2013 надав переклад позовної заяви, нормативне обґрунтування позовної заяви та доказів до неї на українській мові.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам по справі надано право, зокрема, знайомитись з матеріалами справи. Право відповідача на ознайомлення з матеріалами справи жодним чином не було обмежене, проте відповідач наданим йому правом, в тому числі із перекладом позовної заяв та обґрунтування до неї, - не скористався.

Отже, господарський суд першої інстанції діяв в межах ст. 4-2 ГПК України, на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, колегія суддів зазначає, що договір поставки №АР0022 від 03.01.2012, підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками обох підприємств - що є сторонами по даній справі, виконаний також на російській мові. З боку відповідача ТОВ «Гадячсир» договір підписаний директором підприємства Лисаченко В.Ф. Апеляційну скаргу підписано тією ж особою - гр. Лисаченко В.Ф. Цей факт свідчить про те, що на момент укладення спірного договору, тобто 03.01.2012, відповідач усвідомлював коло певних зобов'язань, взятих на себе за договором поставки, що були викладені російською мовою.

Таким чином, твердження апелянта щодо позбавлення його можливості надати свої пояснення та заперечення по суті спору не можуть бути взяті до уваги.

Щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з підприємства відповідача на користь позивача в сумі 150 800,00 грн., то суд апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком, оскільки він відповідає обставинам справи та наявним матеріалам, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Згідно ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), як це визначено в ст.610 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, відповідачем не було надано ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції доказів погашення заборгованості за спірним договором підряду в сумі 150 800,00 грн.

Стосовно стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, то з цього приводу колегія суддів апеляційного суду зазначає, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, як вже зазначалося, пунктом 4.2 договору встановлено, що за прострочення платежу покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день невиконання, а також 3% річних від простроченої суми.

Зобов'язання продавця передати товар покупцю вважається виконаним в момент вручення товару покупцю, якщо договором встановлений обов'язок продавця передати товар, як це визначено в статті 664 ЦК України.

Отже, в даному випадку датою поставки за спірним договором вважається дата, прийняття відповідачем товару, яка відображена у вищезазначеній видатковій накладній.

Згідно з приписами статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З огляду на вищенаведені норми, відповідач повинен був сплатити поставлений товар до 09.11.2012, що і встановив господарський суд Полтавської області в своєму рішенні.

Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача сум пені, річних та інфляційних є правомірною. Проте, господарським судом було зроблений перерахунок сум пені та річних, який позивачем було завищено внаслідок невірного визначення періоду прострочення, та задоволено частково, а саме: 6867,09 грн. - пені та 1 345,12 грн. - річних. Колегія суддів апеляційної інстанції цілком погоджується із таким перерахунком господарського суду, вважає його вірним, без допущення арифметичних помилок.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Таким чином, оскільки факт поставки товару відповідачу за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Полтавської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2013 по справі №917/470/13-г відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25 квітня 2013 року по справі № 917/470/13-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 05 серпня 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.