Рішення № 32857380, 06.08.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Справа № 925/986/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6

до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго», Черкаська область, м. Умань, вул. Тищика, 12а

про стягнення 9 556 812,89 грн. заборгованості та санкцій,

за участю представників сторін:

від позивача: Сіндряков О.В. - за довіреністю;

від відповідача: Чорний С.Г. - за довіреністю.

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості за спожитий газ в розмірі 9 556 812,89 грн., в тому числі 7 584 055,43 грн. основного боргу за спожитий газ, 710 197,03 грн. пені, 1 076 563,74 грн. 7% штрафу, 43 957,28 грн. інфляційних витрат, 142 039,41 грн. 3% річних, та відшкодування судових витрат.

Представник позивача вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача вимоги заперечив частково. Наполіг на проведенні звірки заборгованості з позивачем за спожитий газ. Вказав на залежність оплат підприємством за спожитий газ від дотацій з державного бюджету, оскільки пільговий тариф за опалення не покриває витрат підприємства на опалення. Вказав на часткове погашення боргу до звернення позивача з позовом до суду, що не враховано позивачем у розрахунках вимог. Просив зменшити до 50% розмір санкцій за несвоєчасний розрахунок.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі взаємовідносини сторін.

20.07.2012р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець), та Уманським комунальним підприємством «Уманьтеплокомуненерго» (Покупець - Відповідач по справі), було укладено договір №156/02-БО-36 купівлі-продажу природного газу (Далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується передати з серпня по грудень включно 2012р. газ у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити на умовах цього Договору природний газ в обсязі 2330000 куб.м. (а.с. 9).

Дія договору в частині постачання газу - до 31.12.2012р. (п.11.1 договору, а.с. 14).

Суд враховує наступні моменти: згідно наданого опису поштового відправлення від 20.06.2013р. позовна заява з додатками направлена до суду 20 червня 2013р. (а.с 42-43). Заява зареєстрована судом 25.06.2013р.

За твердженням позивача - на момент звернення з позовом за відповідачем рахувалась заборгованість 7584055,43 грн. основного боргу.

Непогашення заборгованості стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та примусового стягнення боргу та санкцій.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки енергоносіїв приєднаними мережами на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

Сторони за договором є суб'єктами господарювання на ринку послуг та самостійними юридичними особами, що підтверджено свідоцтвами про державну реєстрацію.

За правовою природою договір постачання природного газу від 20.07.2012р. №156/02-БО-36 є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам статті 655 ЦК України.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір від 20.07.2012р. №156/02-БО-36 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Продавець зобов'язаний передати газ покупцеві щомісячними поставками протягом 2012р. Позивач поставив Відповідачу газ:

- жовтень 2012р. - 528402 м3 газу на суму 2463270,62 грн. з ПДВ - акт приймання-передачі газу від 27.11.2012р. (а.с. 15);

- листопад 2012р. - 1143814 м3 газу на суму 5332158,90 грн. з ПДВ - акт приймання-передачі газу від 30.11.2012р. (а.с. 16);

- грудень 2012р. - 1626873 м3 газу на суму 7584052,43 грн. з ПДВ - акт приймання-передачі газу від 31.12.2012р. (а.с. 17),

на загальну суму 15379481,95 грн., що підтверджується документально та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та специфікації отриманої продукції не заявлено. На момент звернення з позовом відповідач розрахувався частково. Позивач після проведення звірки розрахунків письмово підтвердив заборгованість відповідача 4100003 грн. станом на 25.07.2013р. за спірним договором (акт від 25.07.2013р.).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений п. 6.1 угоди про постачання природного газу - повна оплата партії газу - до 14 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки газу, недопоставки газу чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий та використаний газ належним чином не виконав на момент звернення з позовом.

Суд враховує часткову оплату газу відповідачем:

- 17.06.2013р. на суму 300000 грн. - доручення №667;

- 26.06.2013р. на суму 300000 грн. - доручення №707;

- 24.07.2013р. на суму 130000 грн. - доручення №783;

- 25.07.2013р. на суму 170000 грн. - доручення №785 - після звернення позивача до суду. Провадження в цій частині належить припинити за відсутністю предмету спору на підставі ст. 80 п. 1-1 ГПК України, оскільки предмет спору існував при зверненні до суду.

Позивач не подавав заяв про зменшення вимог з урахуванням положень ст. 22 ГПК України.

В задоволенні вимоги позивача про стягнення 1584052,43 грн. та 1000000 грн. належить відмовити, оскільки ця сума основного боргу була сплачена відповідачем ще до звернення позивача до суду і предмету спору не існувало:

- доручення №605 від 29.05.2013р. та №621 від 31.05.2013р. відповідно (акт звірки розрахунків станом на 25.07.2013р.).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Належить стягнути на користь позивача з відповідача 4100003 грн. основного боргу.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право позивача на стягнення обтяжень по грошовому зобов'язанню у виді інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення платежу.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 43957,28 грн. інфляційних та 142039,41 грн. - 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання за період листопада 2012р. - травня 2013р. в межах строку прострочення, які позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач нараховує окремо інфляційні збитки по періодах постачання газу та прострочення оплати - за жовтень-листопад-грудень 2012р., з урахуванням обов'язку відповідача на повну оплату газу до 14 числа наступного за звітним місяця.

За період з 16.11.2012р. по 15.12.2012р. позивачем нараховано 3726,54 грн. інфляційних збитків (сума боргу 2463270,62 грн. за жовтень 2012р.); за період з 16.12.2012р. по 15.01.2013р. нараховано 3733,99 грн. збитків. Всього 7460,54 грн.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Еліт:Ліга-Закон». Розрахунок виконано невірно. Належить стягнути на користь позивача 2458,34 грн. інфляційних за період з 15.11.2012р. по 26.12.2012р. (часткова сплата 600000 грн.), з урахуванням можливості стягнення інфляційних втрат за повний календарний місяць, у якому встановлено інфляцію, та індексу інфляції в грудні 2012р. - січні 2013р. - 100,2%. В решті вимоги про стягнення інфляційних за спірний період належить відмовити за необгрунтованістю.

За період з 16.12.2012р. по 15.01.2013р. позивачем нараховано 21328,64 грн. інфляційних збитків (сума боргу 5332158,90 грн. за листопад 2012р.).

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Еліт:Ліга-Закон». Розрахунок виконано невірно. Належить стягнути на користь позивача 10664,32 грн. інфляційних за період з 16.12.2012р. по 15.01.2013р., з урахуванням можливості стягнення інфляційних за повний місяць, та індексу інфляції в грудні 2012р. - січні 2013р. - 100,2%. В решті вимоги про стягнення інфляційних за спірний період належить відмовити.

Позивач просить стягнути інфляційні збитки за третю поставку газу - грудень 2012р. (сума боргу 7584052,43 грн.), за період з 16.12.2012р. по 15.01.2013р., не враховуючи, що кінцевий розрахунок за спожитий в грудні 2012р. газ має бути проведений не пізніше 14.01.2013р. Тобто, позивач пропонує суду провести нарахування відповідачу за період прострочення боргу, строк сплати за яким ще не настав, тому в задоволенні даної вимоги суд відмовляє за необгрунтованістю.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми - 142039,41 грн. за спірний період з 14.11.2012р. по 22.04.2013р. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Еліт:Ліга-Закон». Розрахунок виконано вірно, з урахуванням строку оплати партій спожитого газу, часткових оплат відповідачем. 142039,41 грн. - 3% річних з простроченої суми належить стягнути з відповідача на користь позивача за наявним грошовим зобов'язанням.

У відповідності до п. 7.2 договору від 20.07.2012р. №156/02-БО-36 та положень ст.ст. 546, 549-552 ЦК України позивач нараховує відповідачу 710197,03 грн. пені за неналежне виконання зобов'язання - з мотивів прострочення боргу, та 1076563,74 грн. - 7% штрафу від суми неоплаченого боргу з урахуванням періодів прострочення. Представник позивача вимоги підтримує.

Представник відповідача вимоги заперечив частково. Письмово просить суд зменшити на 50% суму пені та штрафу з мотивів виключності випадку, оскільки основними споживачами тепла є пільговики, за яких несвоєчасно компенсується з державного бюджету різниця в наданій пільзі по оплаті опалення. Тарифи на теплопостачання не покривають витрат підприємства, а збитки можуть бути компенсовані з державного бюджету лише в кінці року. Вказує на відсутність збитків чи погіршення становища позивача та відсутність підстав для застосування пені, оскільки борг виник в результаті різниці в тарифах на оплату послуг теплопостачання з реальною вартістю послуг. Вина відповідача відсутня, оскільки відповідач не встановлює та не регулює тарифів на свої послуги. Одночасно просить суд врахувати монопольне становище постачальника газу на ринку та відсутність альтернативного джерела постачання газу для підприємства в м. Умань.

Позивач доводи відповідача заперечує, але не спростовує в належний спосіб, в розумінні положень ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд враховує обґрунтування позивача та заперечення відповідача, а також обов'язок суду перевірити обставини справи, доводи сторін належними доказами (вимоги Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення»).

Суд враховує постачання газу відповідачу в жовтні-грудні 2012р. на умовах помісячної оплати отриманого газу. Спору в частині об'ємів постачання, вартості газу та заборгованості за газ немає.

Позивачем на підставі п. 7.2 договору №156/02-БО-36 нараховано відповідачу 710197,03 грн. пені за півроку прострочення та 1076563,74 грн. - 7% штрафу від суми боргу в межах річного строку на стягнення неустойки. Договір про забезпечення виконання зобов'язання у виді пені укладено в письмовому виді відповідно до норм ЦК України (ст. 546). Вимоги позивач обґрунтовує своїм правом на забезпечення позову та письмовим договором, який не заперечений відповідачем. Протокол розбіжностей в застосуванні п. 7.2 договору відсутній.

Суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки суд при прийнятті рішення зобов'язаний перевірити відповідність договору чинному законодавству та волевиявлення сторін, направлене на настання певних юридичних наслідків, а також наявність вини боржника при порушенні прав кредитора.

Суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про зменшення санкцій, з урахуванням прав суду, передбачених ст. 83 ГПК України, з урахуванням виключності випадку про неможливість відповідача отримати альтернативне постачання газу в Уманському районі Черкаської області, та намаганням повного погашення заборгованості до початку опалювального сезону 2013р. Суд враховує також непомірний розмір санкцій до відповідача в порівнянні з його сумою боргу перед позивачем.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. по справі №5023/3165/12, що надана суду представником відповідача як судова практика в аналогічному спорі.

Стягненню підлягає 355098,52 грн. пені та 538281,87 грн. штрафу за несвоєчасний розрахунок за спожитий газ. В решті вимог належить відмовити за необгрунтованістю.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 68 820,00 грн. судового збору (з урахуванням основного боргу на момент звернення до суду - 4900003 грн.)

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, 80 п. 1-1 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Провадження в частині стягнення 900000 грн. основного боргу припинити за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго», Черкаська облатсь, м. Умань, вул. Тищика, 12а, код ЄДРПОУ 02082675, номер рахунку в банку невідомий

на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, номер рахунку в банку невідомий

4100003 грн. основного боргу, 13122,66 грн. інфляційних, 142039,41 грн. - 3% річних, 355098,52 грн. пені та 538281,87 грн. штрафу, та 68 820,00 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 07.08.2013р.

Суддя Г.М. Скиба